Рішення № 72773132, 15.03.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 р. № 814/574/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1,54031

до відповідача:Інгульського відділу державної виконавчої служби м.Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м.Миколаїв,54056

про:визнання протиправною та скасування постанови від 05.10.2016 р. № 52304479,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інгульського районного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Щербатих Максима Володимировича від 05.10.2016 року № 52304479 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 72252,02 грн., та постанову цього ж державного виконавця від 31.01.2018 року № 52304479 про повернення виконавчого документа стягувачу, в частині пункту 3, щодо виділення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 05.10.2016 року в сумі 72252,02 грн., та постанову державного виконавця цього відділу державної виконавчої служби Мунтяна Андрія Володимировича від 06.02.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 55718066 з виконання постанови від 05.10.2016 року № 52304479.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що постановою державного виконавця Інгульського ВДВС Щербатих М.В. від 26.09.2016 р. було відкрито виконавче провадження № 52304479 з виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Миколаєва № 2/489/159/15-ц, виданого 02.02.2016 р., про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» боргу за договором.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.03.2017 року стягувача у цьому виконавчому провадженні замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація».

16.02.2018 р. позивачем отримано поштою постанову державного виконавця Інгульського ВДВС Мунтяна А.В. про відкриття виконавчого провадження № 55718066 з виконання постанови № 52304479 від 05.10.2016 року про стягнення з нього виконавчого збору в сумі 72252,02 грн., однак позивач не отримував раніше постанову від 05.10.2016 р. та не знав про її винесення, оскільки в Автоматизованій системі виконавчого провадження у мережі Інтернет відсутні відомості про прийняття вказаної постанови, у матеріалах виконавчого провадження № 52304479 дана постанова відсутня, а копію цієї постанови було отримано представником позивача лише 22.02.2018 р. при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження № 55718066 (в матеріалах виконавчого провадження № 52304479 ця постанова відсутня).

Позивач вважає постанову від 05.10.2016 р. № 52304479 про стягнення виконавчого збору в сумі 72252,02 грн., та пов'язані з нею постанови - постанову від 31.01.2018 р. № 52304479 про повернення виконавчого документа стягувачу, в частині п. 3 щодо виділення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 05.10.2016 р., постанову від 06.02.2018 р. № 55718066 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 05.10.2016 р., оскільки фактичне стягнення з нього суми заборгованості за виконавчим листом під час здійснення виконавчого провадження не відбувалось ні повністю, ні частково, тому відповідно до ст. 27 Закону України від 02.06.2016 р. «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягненню з нього не підлягає; на день винесення постанови від 05.10.2016 р. про стягнення виконавчого збору не сплив строк для самостійного виконання рішення.

Також позивач зазначає, що даним Законом та Інструкцією з організації примусового виконання рішень не передбачено виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження з виконання постанови в частині виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження, та відповідачем був порушений порядок стягнення виконавчого збору, визначений ч. 3 ст. 40 Закону «Про виконавче провадження».

Ухвалою про відкриття провадження в даній адміністративній справі від 27.02.2018 р. позивачу поновлений строк звернення до суду щодо оскарження постанови від 05.10.2016 р. № 52304479 про стягнення виконавчого збору.

Відповідач у поданих до суду запереченнях від 05.03.2018 р. позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на ч. 5 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 27, ст. 28 Закону України від 02.06.2016 р. «Про виконавче провадження», п.п. 4, 5, 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 р. № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».

В частині оскарження постанови від 31.01.2018 р. 52304479, відповідач просив закрити провадження у справі. Ухвалою суду відмовлено в задоволенні даного клопотання.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання 06.03.2017 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач був повідомлений про дату і час судового засідання в порядку, передбаченому КАС України.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС, справа розглянута у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали позовної заяви та заперечень на позов, суд установив такі фактичні обставини справи.

26.09.2016 р. старшим державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Щербатих М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52304479 з виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м. Миколаєва № 2/489/159/15-ц, виданого 02.02.2016 р., згідно з яким стягнуто з ОСОБА_1 та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телець-ВАК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вендор» борг за договором в сумі 720693,22 грн. та судового збору 1827,00 грн.

У постанові від 26.09.2016 р. в якості стягувачя зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп», оскільки ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15.07.2016 року у справі № 489/159/15-ц стягувача було замінено з ТОВ «Фінансова компанія «Вендор» на ТОВ «Фінанс Траст Груп».

Згідно п. 2 даної постанови, боржнику (позивачу) приписувалося виконати рішення самостійно до 03.10.2016 р.

05.10.2016 р. старшим державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Щербатих М.В. винесено постанову № 52304479 про стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору в розмірі 72252,02 грн.

Доказів направлення постанови від 05.10.2016 р. боржнику (позивачу) відповідачем не надано. Натомість, позивачем надано суду скріншот розділу «Доступ сторін до виконавчого провадження» Автоматизованої системи виконавчого провадження у мережі Інтернет, у якому серед документів виконавчого провадження № 52304479 відсутня постанова від 05.10.2016 р. про стягнення виконавчого збору, та Інформацію про виконавче провадження № 52304479 з Автоматизованої системи виконавчого провадження, в якій також відсутня інформація про винесення постанови від 05.10.2016 р. про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.03.2017 року по справі № 489/159/15-ц стягувача у виконавчому провадженні замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація», у зв'язку з чим постановою старшого державного виконавця Інгульського ВДВС Щербатих М.В. від 22.05.2017 р. стягувача у виконавчого провадженні було замінено на ТОВ «Фінансова компанія «Інновація».

Заявою від 26.12.2017 р. стягувач звернувся до Інгульського ВДВС, якою просив повернути йому виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, та зняти арешт з майна останнього.

31.01.2018 р. старшим державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області Щербатих М.В. винесено постанову № 52304479 про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно п. 1 якої виконавчий лист повернутий стягувачу; згідно п. 2 якої припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.

Згідно п. 3 постанови від 31.01.2018 р. № 52304479, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.10.2016 р. в сумі 72252,02 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 31.01.2018 р. в сумі 171,00 грн. виділено в окреме провадження.

06.02.2018 р. державним виконавцем Інгульського ВДВС Мунтян А.В. винесено постанову № 55718066 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 05.10.2016 р. № 52304479 про стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору в сумі 72252,02 грн.

З 05.10.2016 р. набрав чинності Закон України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 27 цього Закону, ч.1, 2, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Отже, вказане положення Закону пов'язує стягнення виконавчого збору з фактичним стягненням, поверненням грошей за виконавчим документом, або вартістю майна боржника, фактично переданого стягувачу за виконавчим документом.

Стосовно посилання відповідача на п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 р. № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» суд зазначає, що відповідно до п. 6 цієї постанови Пленуму, виконавчий збір є санкцією відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання, однак дане положення постанови Пленуму винесено у відповідності до Закону України від 21.04.1999 р. №606-XIV «Про виконавче провадження», згідно ч. 1 ст. 28 якого (в редакції Закону № 191-VIII від 12.02.2015 р.) передбачалося, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 % суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, та що виконавчий збір стягується з боржника у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача, у разі виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, у т.ч. шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Оскільки на дату винесення відповідачем постанови від 05.10.2016 р. про стягнення виконавчого збору Закон України від 21.04.1999 р. №606-XIV втратив чинність з набранням чинності Законом України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», яким змінені підстави щодо стягнення виконавчого збору, вказане положення п. 6 вказаної постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України не може застосовуватись до правовідносин сторін.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 1798-VIII від 21.12.2016 р.) у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Однак постанова про стягнення виконавчого збору може бути винесена державним виконавцем лише за наявності підстави для стягнення виконавчого збору, визначених ч. 1, 2 ст. 27 цього Закону.

Відповідач у поданих до суду запереченнях на позов не оспорює доводи позивача, що фактичне стягнення суми боргу за виконавчим листом у виконавчому провадженні не здійснювалось ні повністю, ні частково, та не доводить протилежне. У постанові державного виконавця від 31.01.2018 р. про повернення виконавчого документа стягувачу не зазначено про повне або часткове виконання рішення. Отже, доводи позивача, що фактичне стягнення, повернення боргу у виконавчому провадженні № 52304479 не відбувалося, не спростовані відповідачем.

За такого, згідно приписів ч. 1, 2 ст. 27 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», виконавчий збір стягненню з позивача не підлягає, а постанова від 05.10.2016 р. № 52304479 про стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору в сумі 72252,02 грн. є протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Також, скасуванню підлягають пов'язані з даною постановою постанови державного виконавця від 31.01.2018 р. № 52304479 в частині п. 3, щодо виділення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 05.10.2016 р., та від 06.02.2018 р. №55718066 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 05.10.2016 р. № 52304479 про стягнення виконавчого збору.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача з посиланням на ч. 5 ст. 13, ст. 28 Закону України від 02.06.2016 р. «Про виконавче провадження», оскільки питання, які регулюються цими положеннями Закону, не є предметом даного спору.

Стосовно посилання відповідача на п.п. 4, 5, 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 р. № 2832/5), суд зазначає, що положення п.п. 4, 5 розділу ІІІ Інструкції встановлюють підстави повернення виконавчого документа без прийняття до виконання та відкриття виконавчого провадження, що також не є предметом даного спору. Відповідно до п. 8 (абзац 1) розділу ІІІ Інструкції, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити повністю.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,54031 і.н.НОМЕР_1) до Інгульського відділу державної виконавчої служби м.Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056 код ЄДРПОУ 34993225) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати: постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Щербатих М.В. від 05.10.2016 року № 52304479 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 72 252,02 грн.; постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Щербатих М.В. від 31.01.2018 року № 52304479 про повернення виконавчого документа стягувачу - в частині пункту 3 щодо виділення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 05.10.2016 року в сумі 72 252,02 грн.; постанову державного виконавця цього відділу державної виконавчої служби Мунтян А.В. від 06.02.2018 року № 55718066 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови від 05.10.2016 року № 52304479 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 72 252,02 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 31, код ЄДРПОУ 34993225) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 722,52 грн. (сімсот двадцять дві гривні 52 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення може бути подане протягом десяти днів з дня його проголошення, через Миколаївський окружний адміністративний суд, відповідно до пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник