Рішення № 72773131, 15.03.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 р. № 814/2682/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Паркова, 19, смт. Єланець, Миколаївська область, 55501 про:визнання протиправною бездіяльності; зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправною бездіяльність Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області (надалі - РДА або відповідач), яка полягає у неприйнятті рішення відповідно до вимог статей 118, 122 Земельного кодексу України за заявою позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 8,6 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель резервного фонду державної власності, яка розташована в межах території Нововасилівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області;

зобов'язати РДА повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 8,6 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель резервного фонду державної власності, яка розташована в межах території Нововасилівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області та прийняти рішення відповідно до вимог статей 118, 122 Земельного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, віднесена до земель запасу державної власності, а розпорядження цими землями не є компетенцією РДА. Крім того, відповідач вказав на помилковість тверджень позивача щодо застосування до спірних відносин статей 118 та 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 є власником права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Нове життя» (місцезнаходження: с. Ольгопіль Єланецького району Миколаївської області), розміром 8,13 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), виділеного спадкодавцю (ОСОБА_2) на підставі рішення Єланецької РДА від 19.12.1996 № 540-р, та належного йому згідно із Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого Єланецькою РДА 03.01.1997.

Як вказано в листі Ольгопольської сільської ради Єланецького району Миколаївської області від 05.01.2017 № 7/04.09, на території ради відсутні вільні земельні ділянки колективної власності, що підлягали розпаюванню.

18.08.2017 позивач звернувся до РДА із заявою про надання дозволу на «… виготовлення проектно-технічної документації що засвідчує право на власність на земельну ділянку згідно сертифікату …». З посиланням на відсутність на території Ольгопольської сільської ради земель сільськогосподарського призначення, позивач просив надати земельну ділянку на території Нововасилівської сільської ради Єланецького району Микодлаївської області.

Листом від 30.08.2017 № 598/04-34/17 РДА повідомила позивача про те, що «… земельні ділянки, зазначені на картографічному матеріалі, долученому до … заяви, відносяться до земель запасу державної власності, не наданих у власність або користування. Враховуючи вимоги статті 122 Земельного кодексу України та статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Єланецька районна державна адміністрація не є розпорядником земель запасу державної власності , не наданих у власність або користування … немає підстав для надання дозволу на виготовлення технічної документації …».

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельній ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з пунктом 17 розділу Х Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Як вказано у статті 3 Закону України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (надалі - Закон № 899), підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їх земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Таким чином, розгляд заяви позивача про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) спеціальним законом віднесено до компетенції районної державної адміністрації, а не Держгеокадастру.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення земельних часток (паїв) визначено статтею 5 Закону № 899.

Так, сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом;

оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку;

приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Відповідно до Закону № 899, постановою від 04.02.2004 № 122 Кабінет Міністрів України затвердив «Порядок організації робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» (надалі - Порядок № 122).

Як вказано у пункті 3 Порядку № 122, у разі виявлення після розробки проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про:

коригування проекту землевпорядною організацією з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору);

надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідач був зобов'язаний розглянути по суті заяву ОСОБА_1, тому визнав бездіяльність РДА протиправною.

З метою ефективного захисту прав позивача суд визнав за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом зобов'язання РДА розглянути заяву ОСОБА_1 відповідно до Закону № 899 та Порядку № 122.

Суд погодився з доводами РДА про помилковість обґрунтування позовних вимог статтями 118 та 122 Земельного кодексу України, тому дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.08.2017 та прийняти відповідне рішення на підставі вказаних норм.

На думку суду, спір виник внаслідок неправильних дій РДА, тому, відповідно до часини восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати мають бути покладені на відповідача повністю.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 205, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) до Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Паркова, 19, смт. Єланець, Миколаївська область, 55501, ідентифікаційний код 04056724) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Паркова, 19, смт. Єланець, Миколаївська область, 55501, ідентифікаційний код 04056724), що полягає у нерозгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 18.08.2017.

3. Зобов'язати Єланецьку районну державну адміністрацію Миколаївської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2017 відповідно до вимог Закону України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122 «Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)».

4. В задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 8,6 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель резервного фонду державної власності, яка розташована в межах території Нововасилівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, та прийняти рішення відповідно до вимог статей 118, 122 Земельного кодексу України, відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 640 грн., сплачений платіжною квитанцією від 12.02.2018 № 42, за рахунок бюджетних асигнувань Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Паркова, 19, смт. Єланець, Миколаївська область, 55501, ідентифікаційний код 04056724).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна