Рішення № 72773011, 06.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/791/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділ примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Галицький відділ Державної виконавчої служби м. Львова про стягнення моральної та матеріальної шкоди, визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділ примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Галицький відділ Державної виконавчої служби м. Львова, з урахуванням додаткових пояснень та позовних вимог, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії через довготривалу пасивну бездіяльність Головного управління МВС України у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління національної поліції у Львівській області). Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова, на предмет спору і постановити рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі про відшкодування моральної шкоди на суму 10 тисяч грн. та матеріальної шкоди на суму 5695,76 грн. завданої протиправними діями і бездіяльністю Головного управління МВС України у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління національної поліції у Львівській області). Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова;

- стягнути солідарно із Головного управління МВС України у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління національної поліції у Львівській області), Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова на користь ОСОБА_1 суму у 10 тисяч грн. на відшкодування моральної шкоди та суму у 5695.76 грн. матеріальної шкоди завданої протиправними діями і бездіяльністю Головного управління МВС України у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління національної поліції у Львівській області), Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова,

- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Львівській області, відділ примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та Галицький відділ державної виконавчої служби м. Львова виконати свій обов'язок та стягнути солідарно на користь ОСОБА_1 суму у 10 тисяч грн. на відшкодування моральної шкоди та суму у 5695,76 грн. матеріальної шкоди завданої ОСОБА_1 протиправними діями і бездіяльністю Головного управління МВС України у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління національної поліції у Львівській області), Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова та виплатити на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму / у 10 тисяч грн. та суму у 5723.06 грн. матеріальної шкоди завданої ОСОБА_1 протиправними діями і бездіяльністю Головного управління МВС України у Львівській ' області (правонаступником якого є Головне управління національної поліції у Львівській області), Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова.

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у адміністративній справі №813/791/17 шляхом зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (правонаступника Головного управління національної поліції у Львівській області), Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Галицького відділу державної виконавчої служби м.Львова, подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду у адміністративній справі №813/791/17, або в разі неподання такого звіту ухвалою суду на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за не виконання рішення суду- накласти штраф у розмірі до тридцяти мінімальних заробітних плат за даним моїм-ОСОБА_1. клопотанням (яке вважати заявою ОСОБА_1.) у даному позові, так як на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає у даному позові беззаперечні докази, про які йому відомо, які також достеменно є відомими відповідачам 1 і 2 та третій особі, які можуть бути використані судом у задоволення даного позову, адже відповідно до статті 129 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

- результатами розгляду поданого звіту винести ухвалу про накладення штрафу на керівників Головного управління МВС України у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління національної поліції у Львівській області). Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова- в розмірі до ЗО мінімальних заробітних плат;

- клопотання про накладення штрафу на Головне управління МВС України у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління національної поліції у Львівській області), Головне територіальне управління юстиції у Львівській області, відділ примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та Галицький відділ державної виконавчої служби м. Львова- вважати заявою ОСОБА_1, тому половину суми штрафу стягнути із відповідача на користь позивача-ОСОБА_1. або за ініціативою суду, а іншу половину - до Державного бюджету України .

Стягнути з відповідача- Головного управління МВС України у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління національної поліції у Львівській області), Головного територіального управління юстиції у Львівській області, відділу примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головног територіального управління юстиції у Львівській області та Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова - на користьОСОБА_1. половину суми накладеного штрафу, який Головне управління МВС України у Львівській області (правонаступником якого є Головне управління національної поліції у Львівській області), Головне територіальне управління юстиції у Львівській області, відділ примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та Галицький відділ державної виконавчої служби м. Львова має виплатити ОСОБА_1 шляхом перерахування на його особову картку по особовому рахунку у «Ощадбанку» у десятиденний строк від моменту набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №813/791/17.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що впродовж тривалого часу, а саме з 01.05.2008 року по 30.12.2014 року органами МВС проявлялись категоричні довготривалі пасивні дії та бездіяльність, які виражались у формі не вчинення дій, які вони зобов'язані були і могли вчинити, а органами державної виконавчої служби не вчасно забезпечено виконання рішення суду, ухваленого на користь позивач, яке набрало законної сили та, відтак, є обов'язковим до виконання. Однак, відповідачі і третя особа не вжили в межах своєї компетенції необхідних дій для виконання своїх обов'язків та для належного виконання рішення суду, чим порушили права та інтереси позивача, тому позивач вважає, що такі дії призвели до моральних страждань, шкоду від яких оцінює в сумі 10000,00 грн. та матеріальної шкоди в сумі 5723,06 грн..

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, зазначив, що вважає свої вимоги повністю обґрунтованими та такими, що належить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у судове засідання не прибув. Через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на позов в яких зазначено, що позивачем не доведено завдання йому моральної та матеріальної шкоди, не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до МВС та не наведено жодних доказів щодо характеру, глибини та тривалості страждань. Зазначає, що позивачем у позовній заяві не не вказано жодних доказів на підтвердження матеріальної шкоди в сумі 5695,76 грн., позаяк копії чеків на медичне лікування , не можуть підтверджувати жодні обставини по даній справі та не доводять вину відповідача у завданні матеріальної шкоди на вказану суму. Відтак, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача 2 - Головного територіального управління юстиції у Львівській області у судове засідання не прибув.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув.

Суд заслухав пояснення позивача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням до неї доплати за роботу в нічний час з моменту призначення пенсії з 01.05.2008 року та яка набрала законної сили 18.02.2014 року, було видано виконавчий лист від 27.03.2014 року №2а-10798/12/1370.

За виконавчим листом від 27.03.2014 року №2а-10798/12/1370 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження в справі ВП №43004095. Відповідно ж до постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 10.07.2014 року, таке виконавче провадження ВП №43004095 було закінчене на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження".

У подальшому, як зазначає позивач, ним було повторно скеровано виконавчий лист від 27.03.2014 року №2а-10798/12/1370 до виконання. У зв'язку з чим, відповідно до заяви про примусове виконання рішення від 11.08.2014 року, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області за постановою від 12.08.2014 року було відкрито виконавче провадження ВП №4436302 з виконання виконавчого листа від 27.03.2014 року №2а-10798/12/1370.

Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2014 року ВП №4436302 встановлено, що, боржнику ПФУ було надано строк для самостійного виконання рішення до 19.08.2014 року.

Позивач стверджує, що всі дії відповідача 2 на виконання рішення, зокрема накладення штафів на боржника, подання до правоохоронних органів з метою притягнення до кримінальної відповідальності виявились безрезультатними та марними.

Відтак, позивач вважає, що йому завдано значних моральних та матеріальних витрат, які просить стягнути із відповідачів.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частинами 2 та 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч.1 ст.373 Кодексу адміністративного судочинства України, Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець, зокрема за заявою стягувача або його представника відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частиною 1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Суд також зауважує, що для належного й ефективного примусового виконання виконавчих документів Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами (зокрема, Інструкцією з примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5) державним виконавцям надано право вчиняти необхідні виконавчі дії, а також їх наділено необхідними компетенціями та повноваженнями.

При цьому, своєчасне провадження виконавчих дій і належне здійснення державними виконавцями своїх повноважень є, в свою чергу, їх обов'язком, позаяк, це спрямовано на виконання завдань і функцій державної виконавчої служби. Зокрема, як визначено у ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як встановлено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2016 року, з моменту надходження виконавчого листа до органу державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження ВП №4436302 з виконання виконавчого листа від 27.03.2014 року №2а-10798/12/1370 пройшло більше двох років, Відтак, відповідне рішення залишалось невиконаним довгий час.

У цьому контексті суд відзначає, що згідно ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено у ст. 1, що рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції.

Частиною 1 ст. 10 названого Закону визначено, що з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру є (а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum). Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: (а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; (б) повторного розгляду справи адміністративним органом. Суд звертає увагу, що згідно Рішення Конституційного суду України від 26.06.2013 року у справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини 2 статті 17, пункту 8 частини 1 статті 26, частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» за змістом якого, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У цьому контексті слід звернути увагу на правову позицію, висловлену у рішенні Євросуду у справах "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine) від 27.07.2004 р., " в якому зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.

Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), № 74221/01, від 11 січня 2005 року).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд знаходить обґрунтованими доводи позивача щодо тривалої бездіяльності компетентних органів при тривалому невиконанні рішення, відтак, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області; Головного територіального управління юстиції у Львівській області при примусовому виконанні рішення Львівського окружного адміністративного суду за виконавчим листом від 27.03.2014 року №2а-10798/12/1370 підлягають до задоволення,.

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 5723,06 грн., то суд зазначає копії чеків на ліки не підтверджують та не доводять вину відповідачів у завданні такої шкоди.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 10000,00 грн., суд зазначає.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Питанням практики застосування положень щодо відшкодування моральної шкоди присвячена Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд зазначає, що позивачем не наведено доказів, щодо характеру, глибини та тривалості страждань.

Щодо позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у адміністративній справі №813/791/17, накладення штрафу в разі не подання звіту, та стягнення відповідача на користь позивача половину суми штрафу, то суд зазначає, що для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, таке повинно бути зобов'язального характеру, тому вказана позовна вимога задоволенню не підлягає. Крім того суд звертає увагу, що заявлена позовна вимога про накладення штрафу на відповідача та стягнення половини суму штрафу на користь позивача, є передчасними, тому такі не підлягають задоволенню..

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1,

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області; Головного територіального управління юстиції у Львівській області при примусовому виконанні рішення Львівського окружного адміністративного суду за виконавчим листом від 27.03.2014 року №2а-10798/12/1370.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4 Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2018 року.