Ухвала суду № 72772428, 13.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/5276/17 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 11-кп/783/76/18 Доповідач: Партика І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючої-судді ОСОБА_1,

суддів: Головатого В.Я., Гончарук Л.Я.,

при секретарі Щербаю В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_2 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 18.12.2017р. щодо ОСОБА_3, 29.12.1997р. народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч.2 ст. 199 КК України, у кримінальному провадженні № 12017140050001792 від 28.04.2017р.

за участю: прокурора Яворського С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 18.12.2017р. ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено: за ч. 1 ст. 199 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 199 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_3 призначено у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_3 покладено наступні обов’язки: 1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 у користь держави витрати на залучення експертів у сумі 1977, 40 грн.

За вироком суду, ОСОБА_3 17.05.2017р. приблизно о 12:30 год., перебуваючи по вул. Шпитальній, 15 у м. Львові, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи, що наявна у нього грошова банкнота номіналом 50 доларів США серія BD 24020236 D, яку він попередньо придбав за невстановлених слідством обставин, зберігав та перевозив при собі на території України з метою збуту, є підробленою та, згідно висновку експерта № 6/257 від 24.05.2017 не відповідає аналогічним грошовим знакам, які знаходяться в офіційному обігу, прийнятому Федеральною резервною системою США, та виготовлена не поліграфічним підприємством, що здійснює виготовлення грошових знаків для Федеральної резервної системи США, збув її ОСОБА_5 за 650 гривень.

Окрім того, 25.05.2017р. приблизно о 16:38 год., ОСОБА_3, перебуваючи у сквері, що по вул. Героїв УПА, 80 у м. Львові, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи, що наявні у нього 4 грошові банкноти номіналом по 50 доларів США серія: ВЕ 42247002 С, ВЕ 83822090 С, АЕ 54201202 Е, BD 04024252 D, які він попередньо придбав за невстановлених слідством обставин, зберігав та перевозив при собі на території України з метою збуту, є підробленими та, згідно висновку експерта № 6/300 від 07.06.2017р. не відповідають аналогічним грошовим знакам, які знаходяться в офіційному обігу, прийнятому Федеральною резервною системою США, та виготовлена не поліграфічним підприємством, що здійснює виготовлення грошових знаків для Федеральної резервної системи США, збув їх ОСОБА_5 за 2600 гривень.

Не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду щодо ОСОБА_3 скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому покарання.

Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 199 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 1 ст. 199 КК України - 3 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 199 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_3 призначити у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покласти на обвинуваченого обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

В обґрунтування своїх вимог прокурор покликається на те, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 199 КК України неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не дотримався загальних засад про порядок призначення покарання. Так, всупереч вимогам ст. 65 КК України, суд першої інстанції, без застосування положень ст. 69 КК України, не призначив ОСОБА_3 обов’язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке передбачене ч. 2 ст. 199 КК України, а також не призначив обвинуваченому дане обов’язкове додаткове покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив таку задоволити, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, які не заперечили апеляційні вимоги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч.2 ст. 199 КК України, за наведених у вироку суду обставинах, та правильність кваліфікації його дій є вірним та в апеляційному порядку не оскаржується.

При цьому, колегія суддів враховує, що прокурором в апеляційному порядку не оспорюється вид та розмір призначеного ОСОБА_3 основного покарання та застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від призначеного покарання.

Колегія суддів визнає безпідставними апеляційні доводи прокурора про те, що суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 199 КК України покарання неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував обов’язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено ч. 2 ст. 199 КК України, а також не застосував до обвинуваченого дане обов’язкове додаткове покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.

Так, оскаржуваним вироком ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 199 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 199 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_3 призначено у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього процесуальні обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням врегульовано ст. 77 КК України.

Відповідно до даної норми закону у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Отже, статтею 77 КК України встановлено виключний перелік додаткових покарань, які можуть бути застосовані при застосуванні судом ст. 75 КК України, і додаткове покарання у виді конфіскації майна у цей перелік не входить.

За таких обставин, суд першої інстанції, звільнивши ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, обґрунтовано не застосував додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку, рішення суду першої інстанції про незастосування додаткового покарання у виді конфіскації майна хоча і недостатньо мотивовано, проте є законним та у повній мірі відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність.

З урахуванням наведеного, колегія суддів визнає апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою та не вбачає підстав для скасування вироку Франківського районного суду м. Львова від 18.12.2017р. щодо ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Франківського районного суду м. Львова від 18.12.2017р. щодо ОСОБА_3 – без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня його проголошення.

С у д д і

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7