Рішення № 72772131, 02.02.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/5891/17

Провадження №2/405/1310/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2018 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Береді Я.І.,

за участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

та представника третьої особи без самостійних вимог

на предмет спору ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький цивільну справу №405/5891/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Кіровограда з даним позовом, вказавши на його обґрунтування, що вона (позивач) є рідною бабусею малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками яких є її (позивача) донька ОСОБА_7, та ОСОБА_4, які уклали шлюб 23 грудня 2005 року, при цьому, їх шлюбні відносини не склалися, разом вони не проживали, однак офіційно шлюб розірвано не було, крім того, батько дітей ОСОБА_4 допомоги на їх (дітей) утримання не надавав, у зв'язку з чим її (позивача) донька ОСОБА_7 була вимушена звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів, та рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 травня 2010 року було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 350 грн. 00 коп., щомісячно, починаючи з 17.11.2009 року і до ІНФОРМАЦІЯ_15 року та на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 350 грн. 00 коп., щомісячно, починаючи стягнення з 17.11.2009 року і до ІНФОРМАЦІЯ_16 року. Також позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_17 року, її (позивача) донька ОСОБА_7 померла, про що свідчить актовий запис № 706 від 10.03.2017 року, при цьому, діти її (позивача) доньки ОСОБА_7 та відповідача ОСОБА_4 фактично проживають з нею (позивачем) та за весь час вони перебували на її (позивача) утриманні та на утриманні її чоловіка ОСОБА_8, який ІНФОРМАЦІЯ_18 року помер, у зв'язку з чим діти залишилися на її (позивача) повному утриманні. В свою чергу, відповідач проживає окремо від дітей, самоухилився від виконання батьківських обов'язків відносно синів, поряд з цим, будь-яких перешкод для виконання ним своїх батьківських обов'язків, вона (позивач) не чинить, більш того, неодноразово пропонувала йому спілкуватися з синами, купувати їм одяг і продукти харчування, навчальне приладдя, відвідувати батьківські збори в школі, брати іншу участь у вихованні та утриманні дітей, однак відповідач цього робити не бажає, свідомо ухиляючись від виконання своїх батьківських обов'язків, він зовсім не цікавиться інтересами дітей, розвитком та станом здоров'я синів.

Окрім того, вказала, що відповідно до висновку виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 4499/49-05-24 від 04.09.2017 року орган опіки та піклування Кіровоградської міської ради, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини від 23.08.2017 року вважає за доцільне позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_4 відносно синів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З огляду на викладене вище, та враховуючи, що малолітні діти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживають разом з нею (позивачем), а також з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 165, ч. 2 ст. 166, ст. ст. 180, 182, ч. 1 ст. 191 СК України, позивач просила позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьківських прав відносно малолітніх дітей - синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2; призначити її (позивача), ІНФОРМАЦІЯ_5, опікуном онуків - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та передати дітей їй (позивачу) на виховання; стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, на її (позивача) користь аліменти на утримання онуків - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 900,00 грн. щомісячно на кожну дитину з урахуванням індексації, до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набрав чинності 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, у зв'язку з чим розгляд зазначеної справи суд продовжив за правилами ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 02 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів в частині позовних вимог про призначення ОСОБА_1 опікуном малолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 900, 00 грн., щомісячно, на кожного з урахуванням індексації, до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, - залишено без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та в її інтересах представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги про позбавлення відповідача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, підтримали в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просили позов задовольнити. Додатково позивач ОСОБА_1 зазначила, що відповідач після смерті її (позивача) доньки ОСОБА_7 не телефонує дітям, не цікавиться про здоров'я дітей, їх успіхами у навчанні, жодної допомоги не надає, хоча спочатку обіцяв, що буде надавати матеріальну допомогу на навчання дітей, крім того, за життя доньки, відповідач також допомоги на утримання дітей не надавав та участі у вихованні дітей не приймав, близько двох років до смерті матері дітей, - батько у їх (дітей) житті не з'являвся, мати утримувала дітей самостійно, крім того, зазначила, що відповідач ОСОБА_4 пенсію по втраті годувальника на кожного з дітей не оформляв та не отримував.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи судом повідомлявся, в т.ч., шляхом опублікування оголошення про виклик відповідача в судове засідання, призначене на 02.02.2018 року на 09.30 год., в газеті «Народне слово» № 51 (3332), на підставі положень ЦПК України в редакції Закону № 1618-IV від 18.02.2004 року, а також шляхом направлення повістки за останньою відомою адресою місця проживання відповідача, причини неявки суду не відомі, заяви, клопотання відсутні, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що відповідач не скористався наданим йому правом на участь в судовому засіданні, заявлення клопотань, надання суду пояснень чи заперечень проти позову.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, вважала доцільним позбавлення відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Також зазначила, що 14.07.2017 року до Служби звернулася позивач з заявою про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з тих підстав, що відповідач не надає допомоги, в т.ч. матеріальної на утримання дітей, не бере участі в їх вихованні. Представник також зазначила, що вона також спілкувалася з малолітніми дітьми, які повідомили, що після смерті матері вони проживають у бабусі, батько з ними не спілкується, спілкування з батьком відбувається за ініціативи дітей, батько не надавав дітям ні матеріальної, ні моральної підтримки, та після смерті матері дітей не запропонував дітям проживати разом з ним.

Заслухавши позивача та в її інтересах представника, представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, пояснення свідків, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, що регулює сімейні правовідносини, та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_4 23.12.2005 року уклав шлюб з ОСОБА_7, який було зареєстровано у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 897 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2

Судом також встановлено, що від вказаного шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_7, народилися діти - син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим 24 січня 2006 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції, про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис № 136, та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданим 30 січня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Коростишівського районного управління юстиції Житомирської області, про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис № 27, при цьому, батьками дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в свідоцтвах про народження зазначені: батько «ОСОБА_4» та мати «ОСОБА_7».

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 травня 2010 року по справі № 2-1426/10, яке набрало законної сили 07.07.2010 року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, в розмірі 350 грн., щомісяця, починаючи з 17.11.2009 року і до ІНФОРМАЦІЯ_15 року; та на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, в розмірі 350 грн., щомісяця, починаючи з 17.11.2009 року і до ІНФОРМАЦІЯ_16 року, та на виконання зазначеного рішення суду Кіровським районним судом м. Кіровограда було видано виконавчі листи, які в подальшому були пред'явлені до примусового виконання про стягнення з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, на користь ОСОБА_7 аліментів.

Відповідно до довідки про неотримання аліментів від 02.11.2016 року № 1933, виданої Фортечним ВДВС міста Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області, ОСОБА_7 не отримувала аліменти від ОСОБА_4 за період з 01.04.2016 року по 30.09.2016 року, згідно виконавчого листа № 2-1426/2010 від 08.08.2013 року, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 350 грн., щомісяця, починаючи з 17.11.2009 року і до ІНФОРМАЦІЯ_16 року.

Окрім того, відповідно до довідки № 0593/13.23-35 від 06.09.2017 року, виданої Фортечним ВДВС міста Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області, у Відділі знаходяться виконавчі листи № 1426 від 06.04.2016 року та № 2-1426/2010 від 08.08.2013 року, видані Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання дітей. Заборгованість станом на 01.09.2017 року по виконавчому листу № 1426 від 06.04.2016 року, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда, на утримання сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, становить 32 748,33 грн., та по виконавчому листу № 2-1426/2010 від 08.08.2013 року, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда, на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, становить 32 748,33 грн., що підтверджується також розрахунком заборгованості по аліментам № 30596/13.23-35 від 06.09.2017 року, виданим Кіровським ВДВС Кіровоградського МУЮ ГТУЮ у Кіровоградській області.

Судом також встановлено, що донька позивача та мати дітей ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_17 року, про що 10 березня 2017 року складено відповідний актовий запис № 706 та Кропивницьким міським відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5

Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 274 від 13 липня 2017 року, виданої Квартальним комітетом № 26 Ленінської районної у місті Кіровограді ради, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: власник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, чоловік - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_11, син - ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_12, брат - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_13, онук ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, онук - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, при цьому, онуки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за зазначеною адресою проживають але не зареєстровані.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 пояснили, зокрема, свідок ОСОБА_14 пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її (свідка) подругою, навчалися разом у Кримському художньому училищі, у зв'язку з чим, вона (свідок) добре знає позивача та їх сім'ю майже все життя. Із зятем позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 також знайома, так як деякий час вони працювали разом. Зазначила, що протягом двох років до смерті доньки позивача ОСОБА_7 відповідач ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 не проживав, аліменти не сплачував, після смерті ОСОБА_7 діти залишилися проживати з бабусею та дідусем, та знаходилися на їх повному утриманні, разом з тим, на теперішній час дідусь помер, у зв'язку з чим в утриманні дітей позивачу також допомагає її син, в свою чергу, відповідач допомоги не надавав, відмовився виховувати дітей на утримувати їх, поряд з цим, перешкод у спілкуванні дітей з батьком ОСОБА_4 позивач не чинила.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що мати дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 була її (свідка) найліпшою подругою, вони навчалися в одній школі, після закінчення якої їх зв'язок не перервався, вони продовжували дружити сім'ями. Зазначила, що батьки ОСОБА_7 дуже порядні люди, багато чому їх навчили. Крім того, вказала, що ОСОБА_7 вийшла заміж на ОСОБА_4, однак, вона (свідок) завжди вважала його непорядною людиною, при цьому, ОСОБА_4 з дружиною та дітьми не проживав, коштів на утримання дітей ніколи не мав та не надавав, та згодом поїхав у невідомому напрямку проживати, при цьому, ОСОБА_7 мешкала у його (ОСОБА_4.) будинку з дітьми, робила там ремонт. Крім того, на теперішній час, після смерті ОСОБА_7 діти проживають з бабусею ОСОБА_1, при цьому, її (свідка) діти ходять в одну школу із дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та останні зазначали, що батько з ними взагалі не спілкується. Також вказала, що ОСОБА_4 ніяких коштів не надає, бабуся ОСОБА_1 забезпечує дітей всім необхідним, в тому числі одягом, харчуванням, батька фактично у житті дітей не має, оскільки ніякої участі у їх вихованні останній не приймає, ігнорує спілкування з дітьми, на дні народження не вітає та подарунків не дарує, та діти страждають від того, що немає мами. Вказала, що перешкод у спілкуванні батька з дітьми позивач ніколи не чинила.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що він є хрещеним батьком дитини ОСОБА_5, відповідач ОСОБА_4 досить давно з дітьми не спілкується, не відвідує їх, при цьому, кошти на утримання дітей заробляла лише їх (дітей) мати ОСОБА_7, разом з тим, батько утриманням та вихованням дітей не займався, після смерті матері діти проживають з бабусею ОСОБА_1 Також зазначив, що на похоронах ОСОБА_7 він (свідок) намагався поспілкуватися з ОСОБА_4 щодо подальшої долі дітей, їх проживання, зустрітися з ним, однак коли він (свідок) телефонував ОСОБА_4, останній не взяв слухавку, після чого він (свідок) ОСОБА_4 більше не телефонував. Зазначив, що місцепроживання відповідача йому (свідку) не відомо, на свята відповідач дітей не вітає, подарунків не дарував, будь якої матеріальної допомоги не надавав.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 04.09.2017 року № 4499/49-05-24 орган опіки та піклування Кіровоградської міської ради, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини від 23.08.2017 року, вважає доцільним позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_4 відносно дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, при цьому, встановлено, що мати дітей ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_19 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 Діти ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, проживають в сім'ї бабусі ОСОБА_1 та дідуся ОСОБА_8, які займаються їх вихованням та утриманням. Батько ОСОБА_4 проживає окремо від дітей, самоухилився від виконання батьківських обов'язків відносно синів. Згідно з довідкою загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 23 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області від 27.04.2017 року, до ІНФОРМАЦІЯ_19 року вихованням дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 займалася мати ОСОБА_7 Батько ОСОБА_4 до школи з'являвся рідко, під час візитів не цікавився успіхами у навчанні своїх синів. Після смерті матері ОСОБА_7 батько ОСОБА_4 до школи не з'являвся, не телефонував. Факт ухилення батька від виконання батьківських обов'язків стосовно дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджують в своїх поясненнях громадяни ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 На запрошення до служби у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, направлене поштовим листом, громадянин ОСОБА_4 не з'явився, із заявами або клопотаннями не звертався. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час бесіди зі спеціалістом служби у справах дітей повідомили, що їх батько з ними спілкується дуже рідко, не надає будь-якої допомоги. Після смерті матері батько не запропонував синам жити з ними. Діти згодні з позбавленням батька батьківських прав.

Відповідно до ст. 258 СК України баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст.141, ч.ч.2,3 ст.150 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, при цьому батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України до батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків передбачено застосування правових санкцій, які можуть вважатися юридичною відповідальністю, і, зокрема, це позбавлення батьківських прав.

Статтею 164 СК України визначено виключний перелік підстав, за наявності яких, а також винної поведінки, - мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав.

До таких підстав закон відносить наступні: якщо мати, батько не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину проти дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини має місце, коли вони свідомо не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, хоча мають реальну можливість для цього.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що була підписана Україною 21 лютого 1990 року, ратифікована постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини, при цьому відповідно до ч.2 ст.9 Конвенції під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Як на правову підставу для позбавлення відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно синів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, позивач посилалася на ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).

Зокрема, ухилення від виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, позивач обґрунтовує тим, що відповідач, після смерті її доньки, матері дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7, проживаючи окремо від дітей, самоухилився від виконання батьківських обов'язків, не цікавиться їх життям, здоров'ям, розвитком, навчанням, не приймає будь-якої участі у вихованні дітей, в свою чергу, вона (позивач) не перешкоджала відповідачу у його спілкуванні з дітьми, що свідчить про фактичну можливість, та, з іншого боку, вольове небажання батька виконувати свої батьківські обов'язки, визначені законом, по відношенню до дітей.

Зазначені позивачем підставі для позову знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України „Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.п.15, 16 постанови Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року №3 позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти, причому зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до ч.1ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (Рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

З огляду на зазначене, судом під час судового розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_4 свідомо ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітніх дітей - синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, що є першоосновою розвитку особистості дітей, не піклуючись про фізичний та духовний розвиток дітей, їх підготовку до самостійного життя, не створюючи належних умов для природних здібностей дітей, поваги до їх гідності, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, хоча має реальну можливість для цього, за відсутності при цьому, з боку позивача будь-яких перешкод йому у спілкуванні з дітьми, оскільки такі в судовому засіданні судом не встановлені і докази цьому відсутні, та прийняття участі у їх вихованні та виконання своїх батьківських обов'язків, визначених законом, по відношенню до дітей, що є самостійною підставою, визначеною п.2 ч.1 ст.164 СК України, для позбавлення батьківських прав відносно дітей.

Окрім того, судом відзначається, що батьківські обов'язки не заключаються лише в наданні матеріальної допомоги, яка відповідачем також дітям не надається, вони включають в себе також і материнську (батьківську) турботу та ласку, піклування про здоров'я дитини, її духовний, моральний та фізичний розвиток, навчання, спілкування з дитиною.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги інтереси малолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є пріоритетом при розгляді даного спору, враховуючи також наявність обставин, з якими закон, що регулює сімейні відносини, пов'язує позбавлення батьківських прав, при цьому під час розгляду справи судом було встановлено реальну юридичну і фактичну можливість відповідача ОСОБА_4, який є батьком малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, до вчинення відповідних дій, які становлять зміст батьківського обов'язку, та наявність його вини у невиконанні батьківських обов'язків, відсутність перешкод з боку інших осіб, в тому числі позивача, для належного виконання відповідачем батьківських обов'язків, на підставі чого суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з позбавленням відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст.150, 155, 164, 165 СК України, Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд, постановою пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року №3, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору служба у справах дітей виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_14, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відносно малолітніх дітей - синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_14, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147- VІІІ від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова