Постанова № 72770858, 12.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/1311/17 Головуючий у І інстанції Петришин Н. М.Провадження № 22-ц/780/453/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 43 12.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2018 року апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Голуб С.А., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року у справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про виселення,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» (далі - ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2») ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, в якому просила виселити ОСОБА_4 із кімнати №134 у гуртожитку, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 3-Б, без надання іншого житла.

В обґрунтування позову зазначала, що 13 травня 2016 року ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» відповідно до умов іпотечного договору від 06 серпня 2009 року, укладеного між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» та ПАТ «Броварський завод пластмас», набуло право власності на предмет іпотеки: гуртожиток, загальною площею 4883,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 3-б. Відповідач ОСОБА_4 користується житловою кімнатою №134 у вказаному гуртожитку без належних на це правових підстав, оскільки не перебувала і не перебуває у трудових відносинах з позивачем, а тому не має права на проживання у гуртожитку. ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» вживало заходи, спрямовані на укладення з відповідачем договору найму житлового приміщення у гуртожитку, надіслано відповідачу лист-пропозицію щодо укладення договору найму та проект договору найму. Однак ОСОБА_4 ухиляється від укладення договору найму приміщення у гуртожитку, а також не сплачує плату за проживання у гуртожитку та надані житлово-комунальні послуги. У зв’язку з недотриманням встановленого законом порядку надання жилої площі у гуртожитку, відсутністю на даний час будь-яких цивільно-правових угод на зайняття кімнати у гуртожитку, а також враховуючи, що проживання у гуртожитку відповідача не пов’язано з виконанням трудових обов’язків, ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» просило його позов задовольнити.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» ОСОБА_3 - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів проживання відповідачки у кімнаті № 134 гуртожитку. Вказує, що факт проживання відповідачки у кімнаті № 134 гуртожитку підтверджується актами обстеження від 06 червня 2017 року та від 27 листопада 2017 року, а також відомістю щодо вручення рахунків на відшкодування комунальних послуг за вересень 2017 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників справи, які з’явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

У ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадженя в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій і вирішення справи.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи,рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи,під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 травня 2016 року ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» відповідно до умов іпотечного договору від 06 серпня 2009 року, укладеного між ним та ПАТ «Броварський завод пластмас», набуло право власності на предмет іпотеки: гуртожиток, загальною площею 4883,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 3-б.

В обґрунтування позову ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» зазначало, що відповідачка ОСОБА_4 користується житловим приміщенням вказаного гуртожитку, а саме, кімнатою №134, без належних на це правових підстав, оскільки не перебувала і не перебуває у трудових відносинах з позивачем.

Із заяви мешканця кімнати № 134 гуртожитку ОСОБА_6 вбачається, що він просить дозволу на тимчасове проживання в даній кімнаті його родички ОСОБА_4

12 січня 2017 року ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» направило мешканцю кімнати №134 гуртожитку по бул. Незалежності, буд. 3-б у м. Бровари Київської області лист-пропозицію №12/2-1290 про укладення договору найму приміщення у гуртожитку та проекти вказаного договору. Даних про отримання ОСОБА_4 вказаного листа-пропозиції №12/2-1290 матеріали справи не містять.

Згідно з відомостями адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України УДМС України в Київській області від 14 березня 2017 року ОСОБА_4 за адресою: вул. Незалежності, буд. 3-Б, кім. 134, м. Бровари, Київська область, зареєстрованою не значиться.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 проживає у кімнаті вказаного гуртожитку, у зв’язку з чим суд не може перевірити законність проживання ОСОБА_4 у даному гуртожитку та підстави для її виселення.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.212-214 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи, не повно з’ясував обставини, що мають значення для справи.

Згідно з ч.1 ст.57 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При апеляційному розгляді справи встановлено, що станом на 01 червня 2017 року ОСОБА_4 фактично проживає у кімнаті №134 гуртожитку по бул. Незалежності, буд. 3-б у м. Бровари Київської області, що підтверджується актом від 06 червня 2017 року, складеного комісією у складі начальника адміністративно-господарського управління ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» ОСОБА_7, завідуючого гуртожитку ОСОБА_8 та мешканців кімнат №54, №96 гуртожитку по бул. Незалежності, буд. 3-б у м. БровариОСОБА_9 і ОСОБА_10 (а.с.92).

Доказів на спростування зазначених обставин матеріали справи не містять.

Однак суд першої інстанції вказаних обставин не з’ясував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність факту проживання ОСОБА_4 у кімнаті № 134 гуртожитку.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 814 ЦК України у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.

З матеріалів справи вбачається, що житлове приміщення що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 3б зареєстроване як гуртожиток у виконавчому комітеті Броварської районної Ради народних депутатів, що підтверджується копією рішення виконкому комітету Броварської районної Ради народних депутатів трудящих № 508 від 22 листопада 1971 року (а.с.134).

По справі встановлено, що ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» є власником гуртожитку, загальною площею 4883,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 3б, а відповідач ОСОБА_4 користується житловим приміщенням вказаного гуртожитку, а саме, кімнатою №134.

Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ Житлового кодексу України (далі - ЖК України).

Статтею 127 ЖК України та пунктом 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208 визначено, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Згідно з Типовим положенням про студентський гуртожиток навчального закладу Міністерства освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 9 грудня 1993 року № 440, визначено, що студентські гуртожитки навчальних закладів призначаються для мешкання студентів на період навчання. Рішення про виділення в гуртожитках приміщень приймається власником або уповноваженим ним органом навчального закладу при погодженні з профкомом студентів. На підставі рішення про надання місця в гуртожитку власник або уповноважений ним орган навчального закладу чи студмістечка видає йому спеціальний ордер, який є єдиною підставою для мешкання на даному жилому місці.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз’яснено, що вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з’ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі відповідно до Примірного положення ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку.

Згідно із ч.2 ст. 128, ст. 129 ЖК України, ч. 1 п. 10 Примірного положення на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Отже, законом установлено, що єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

Крім того, згідно з ч.ч.2,3 ст. 132 ЖК України, яка регламентує виселення з гуртожитків, працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв’язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у ст. 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Так, ст. 125 ЖК України, п. 41 Примірного положення визначено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст. 124 цього Кодексу, а саме у разі, якщо робітники і службовці припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією за власним бажанням, не може бути виселено певне коло осіб, у тому числі одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Отже, за змістом наведеного ст. 125, ч.3 ст.132 ЖК України застосовуються до житлових правовідносин, одним із суб’єктів яких є особа, яка перебувала з підприємством, установою чи організацією у трудових відносинах.

Таким чином, закріплені в ст. 125 та ч. 3 ст. 132 ЖК України гарантії не можуть бути застосовані при вирішенні спору про виселення з гуртожитку громадян, які не перебували чи не перебувають з організацією у трудових відносинах.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 було видано спеціальний ордер на вселення до кімнати №134 у гуртожитку, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 3-б.

Також матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 перебувала чи перебуває у трудових відносинах з позивачем або колишнім власником гуртожитку - ПАТ «Броварський завод пластмас».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_4 вселилися до гуртожитку та проживає в ньому без належних на це правових підстав, а тому позовні вимоги про її виселення з кімнати №134 у гуртожитку, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 3-б, без надання іншого житла є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи, щодо законності й обґрунтованості, оскільки при його ухваленні судом першої інстанції не повно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що в силу ст.ст.374, 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» з наведених вище підстав.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України).

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позову ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» сплатило судовий збір у розмірі 1 600 грн., за розміщення оголошень у пресі про виклик ОСОБА_4 у судове засідання позивачем сплачено 420 грн., за подання апеляційної скарги позивачем сплачено 1 760 грн., а всього 3 780 грн.

Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і позов ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» задовольняє, тому з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 780 грн.

Керуючись ст.ст.259, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про виселення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_4 з кімнати №134 у гуртожитку, що розташований за адресою: Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 3-б, без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» судові витрати у розмірі 3 780 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді