Ухвала суду № 72769457, 05.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 233/5288/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 233/5288/15-к Головуючий в 1 інст. Бєлостоцька О.В.

Провадження № 11-кп/778/562/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія ст. 115 ч. 2 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2018 року м. Запоріжжя

Судова колегія з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Рассуждай В.Я.,

суддів Білоконев В.М., Дадашева С.В.,

при секретарі Мовчан Д.В.,

за участю прокурора Цукарєвої В.А.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників обвинувачених – адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Запорізької області в місті Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, яка брала участь у розгляді провадження судом першої інстанції

- прокурора Костянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_8, захисника ОСОБА_4, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_9, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 1 лютого 2017 року, у відношенні ОСОБА_2, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст. 187 ч. 4, ст. 115 ч. 2 п.п. 1, 9, 12 КК України, ОСОБА_3, у вчиненні злочинів, передбачених ст.187 ч. 3, 4, ст.115 ч. 2, п.п. 1, 9, 12, КК України та ОСОБА_10, у вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

В судовому засіданні апеляційного суду захисником обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокатом ОСОБА_5 заявлено клопотання про розгляд до вирішення питання про відкладення провадження у зв’язку із неявкою осіб, участь яких є обов’язковою, письмової вимоги обвинуваченого ОСОБА_2 при його негайне звільнення з під-ватри на домашній арешт.

27 лютого 2018 року на адресу апеляційного суду Запорізької області від обвинуваченого ОСОБА_2 надійшла така вимога, в ній він просить колегію суддів врахувати обставину фактичного тривалого строку його тримання під вартою даному кримінальному провадженні; врахувати факт його незаконного тримання під вартою в період з вересня 2015 року по 4 листопада 2015 року в Артемівській УВП УДПтСУ в Донецькій області; врахувати факт того, що всі ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області щодо продовження строку його тримання під вартою постановлені незаконними складами суду; врахувати нову редакцію ст. 72 ч. 5 КК України щодо зарахування судом строку попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі; врахувати факт порушення як розумних строків розгляду кримінального провадження відносно нього, так і розумних строків його тримання під вартою; врахувати обставини зменшення ризиків, які існували на момент обрання (продовження) запобіжного заходу зі спливом часу, проведеного ним під вартою відповідно до рішення ЄСПЛ «Ноймайстер проти Австрії»; врахувати факт порушення судами апеляційної інстанції (апеляційним судом Донецької та Запорізької області) розумних строків розгляду провадження; врахувати факт ігнорування апеляційним судом Донецької області та факт не розгляду у 10-ти денний термін його клопотання про зміну запобіжного заходу після відкриття апеляційного провадження; врахувати факт його незаконного тримання апеляційним судом Донецької області під вартою з 01.04.2017 року по 25.10.2017 року; врахувати його особу та його особисті характеристики; врахувати факт незаконності ухвали апеляційного суду Запорізької області від 20.12.2017 року, якою суддя доповідач незаконно відкинув ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25.10.2017 року.

Вислухавши обвинуваченого ОСОБА_2 та його іншого захисників – адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які вимогу ОСОБА_2 підтримали та просили звільнити обвинуваченого з-під варти з підстав, зазначених в ній, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_3, який не заперечував проти задоволення цієї вимоги, заслухавши думку потерпілих, які заперечували проти прийняття такого рішення, прокурора, яка вважала, що підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 з-під варти відсутні, оскільки апеляційні скарги на вирок не розглянуті, ризики неналежної процесуальної поведінки з огляду на обставини вчинення інкримінованих особливо тяжких злочинів не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, здійснити незаконний вплив на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, на що, на думку прокурора, вказує той факт, що ознайомлюючись з матеріалами кримінального провадження навіть і перебуваючи під вартою, обвинувачений знищив частину матеріалів справи, разом з тим вважала також, що колегією суддів повинно бути прийнято рішення про продовження строку його тримання на 60 днів, колегія суддів приходить до висновку, що вимога обвинуваченого ОСОБА_2 про його звільнення з-під варти задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 202 КПК України встановлено, що у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною 3 статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно до статті 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

При цьому п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку у резолютивній частині вироку зазначається, в том числі, рішення суду щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

До заходів забезпечення кримінального провадження у відповідності до п. 9 ст. 132 КПК України відносяться, в тому числі запобіжні заходи.

Як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного судового рішення, визнавши ОСОБА_2 винуватим у пред’явленому йому обвинуваченні, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 374 КПК України вирішив, в том числі і питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому до набрання вироком законної сили, а саме зазначив, що запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили слід залишити без змін у вигляді тримання під вартою (т. 25, а.с. 245).

Апеляційне провадження на цей час триває, вирок суду першої інстанції законної сили не набув.

Таким чином, в матеріалах провадження є відповідне судове рішення, яким вирішено питання щодо застосованого до цього часу у відношенні ОСОБА_2 запобіжного заходу і підстави для його звільнення з-під варти у відповідності до положень ст. 202 КПК України відсутні.

Дійсно матеріали провадження містять ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 жовтня 2017 року, у відповідності до якої обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було продовжено строк тримання під вартою в даному кримінальному провадженні до 23 грудня 2017 року і цей строк на цей час сплинув (т. 29 а.с. 150-151).

Разом з тим ухвалою судді-доповідача апеляційного суду Запорізької області від 20 грудня 2017 року під час вирішення питань, передбачених ст. 401 КПК України після надходження 18 грудня 2018 року даного кримінального провадження з ВССУ за підсудністю до апеляційного суду Запорізької області вирішено питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до набрання вироком суду першої інстанції законної сили (т. 31, а.с. 50-52).

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що невизначеності у підставах дії на цей час запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 не існує, а відповідно підстави для прийняття рішення про звільнення його з під-ватри на цей час відсутні.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Заяву обвинуваченого ОСОБА_2 про негайне звільнення з-під варти з тримання під вартою на домашній арешт залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.Я. ОСОБА_11 ОСОБА_12 Дадашева