Рішення № 72769121, 12.03.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2018 року м. Ужгород№ 807/2074/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Плеханова З.Б.

при секретарі: Цапфел Е.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1;

відповідача: Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області , представник - не зявився;

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області , яким просить:

1. Визнати відмову Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії державного службовця неправомірною;

2. Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця з 03 листопада 2017 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з листопада 2014 року перебуває на обліку в Ужгородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У листопаді 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на пенсію передбачену Законом України «Про державну службу». Листом від 14.12.2017 року відповідач відмовив у переході позивачу на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу", мотивуючи тим, що відповідно до записів трудової книжки заявнику в період роботи на посаді довіреного лікаря ЦК не встановлюється відповідний ранг державного службовця. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вона за його твердженням не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги з мотивів наведених вище.

Представник відповідачапід час судового розгляду проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві на адміністративний позов. Зокрема зазначив, що згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02.03.2015 року передбачено, що з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». У зв'язку з чим з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених вищенаведеними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. У зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-УШ, положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХП втратили чинність, в тому числі втратили норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців. Крім того, ст. 25 Закону № 3 723-XII визначено сім категорій посад державних службовців, в залежності від яких встановлюються ранги державних службовців, а критерієм, який дає підстави для зарахування періодів роботи на посаді державного службовця до стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3 723-XII є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Також громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу , приймають Присягу державного службовця. З огляду на положення вказаної норми та зміст записів трудової книжки позивача, вбачається, що в період роботи позивача на посаді довіреного лікаря ЦК не встановлювався відповідний ранг державного службовця. О крім того, період роботи на вищевказаній посаді з 1 березня 1982 року по 1 листопада 1997 року за рішенням суду враховано як період роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років у відповідності до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Таким чином, як зазначає представник відповідача, період роботи позивача на посаді довіреного лікаря ЦК з 1 березня 1982 року по 24 жовтня 1990 року зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, підстав не має, а отже і права на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" позивач не має. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки такі не відповідають вимогам законодавства України у галузі пенсійного забезпечення та Закону України "Про державну службу".

05 лютого 2018 року, на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду, від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з правовою позицією відповідача та вважає дії відповідача про відмову у призначенні пенсії державного службовця неправомірними з мотивів аналогічних, що викладені у даному адміністративному позові.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини в даній справі, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі і пенсійною справою позивача № 814694 з наданням оцінки всім аргументам учасників справ суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач з листопада 2014 року перебуває на обліку в Ужгородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

03 листопада 2017 року, позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця ( а.с.10).

Листом від 14 грудня 2017 року №02-Щ-241 ( а.с.11). Ужгородським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області було відмовлено позивачу в переході з пенсії за вислугу років на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу" , мотивуючи тим, що відповідно до записів трудової книжки заявнику в період роботи на посаді довіреного лікаря ЦК не встановлюється відповідний ранг державного службовця, а трудовий стаж з 01 березня 1982 року по 01 листопада 1997 року враховано у період роботи для призначення пенсії за вислугу років , про що було зазначено у вкладці № 68 протоколу № 73 від 12.12.2017 року ( а.с. 10а).

Відповідно до записів трудової книжки, в період з 01 березня 1982 року по 01 листопада 1997 року, позивач працював довіреним лікарем ЦК профспілки працівників будівництва та промбудматеріалів Закарпатської області (а.с.12-20).

У листі Управління державної служби Головного управління Державної служби України в Закарпатській області № 19/ТО0701-13 у відповідь на звернення щодо зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 01.03.1982 по 11.11.1997 року на посаді довіреного лікаря ЦК профспілки працівників будівництва та промбудматеріалів по Закарпатській області зазначено, що перелік посад і органів, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою КМУ від 03.05.1994 року № 283( із змінами та доповненнями) та додатком до нього, де передбачено зарахування до стажу роботи в організаціях. передбачених абзацом 4 пункту 3 Положення, затвердженого ПКМУ від 20.12.1993 року № 1049, у відповідності до чого стаж роботи у вказаний період може бути включений до стажу державної служби.( а.с. 23)

З наявної у матеріалах справи довідки № 07-12/05 Управління Держпраці у Закарпатській області про стаж державної служби від 07.11.2017 року вбачається, що на даний час позивач займає посаду начальника відділу з питань гігієни праці Управління Держпраці у Закарпатській області, стаж державної служби станом на 01.11.2017 року становив 13 років 05 місяців,22 дні, з яких 8 років 07 місяців 24 дні - стаж на посаді довіреного лікаря ЦК у Закарпатському обкомі профспілки працівників будівництва і ПБМ. (а.с.22).

Згідно Протоколу засідання президіуму Закарпатського обкому профспілки робітників будівництва та пробудматеріалів від 23.02.1982 року ОСОБА_1 було затверджено на посаду довіреного лікаря профспілки робітників будівництва та пробудматеріалів.

У відповідності до Положення про довіреного лікаря профспілок України , затвердженого постановою президії Ради ФНП України від 14.04.1992 року № П-16-7- довірений лікар профспілок є довіреною особою профспілок по здійсненню контролю за дотриманням законодавства в сфері охорони здоровя трудящих, студентської молоді... представляє і захищає їх права та інтереси в державних закладах, господарських , оздоровчих організаціях.....

Присяга державного службовця прийнята 02.01.2013 року та 18.05.2016 року присвоєно 6 ранг державного службовця (а.с.18,20).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного .

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види, призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

На момент звернення позивача до органу Пенсійного фонду із завою про переведення на інший вид пенсії 03.11.2017 року порядок призначення пенсії для державних службовців врегульований Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 року.

Відповідно до ст. 90 вказаного Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, відповідно до п.п. 10-12 Прикінцевих положень Закон України «Про державну службу» № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (в редакції від 16.12.1993 № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 14.09.2016 року №622, передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. «Про державну службу» займають посади державної служби, досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців.

Як встановлено судом, станом на день подання заяви про призначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця - на 03 листопада 2017 р. , він мав вік 62 роки та працював на посаді державного службовця 6 рангу - начальником відділу з питань гігієни праці управління Держпраці у Закарпатській області. Загальний стаж державної служби позивача, як уже зазначалося станом па 01 листопада 2017 р. становив 13 років 05 місяців 22 дні.

Згідно п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється відповідно до п.8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про державну службу.

Пунктом 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону України «Про державну службу» № 889-VII від 10.12.2015) здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі Порядок № 283).

Згідно з п.3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 р. № 283 до стажу державної служби включаються, зокрема, час роботи в організаціях, передбачених абзацом 4 пункту 3 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. №1049.

У відповідності до абзацу 4 пункту 3 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. №1049 до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених ст.118 КЗпП України, зокрема в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних посадах та посадах відповідальних працівників до припинення дії ст.6 Конституції УРСР і внесення змін до ст. 7 Конституції СРСР, тобто до 24 жовтня 1990 року у відповідності до Закону УРСР "Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР від 24.10.1990 року №404-ХІІ.

Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 3 червня 1994 року №4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії cm. 6 Конституції УРСР і внесення змін до cm. 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Цими статтями за партійними, профспілковими і комсомольськими органами закріплювалося право на участь у здійс ненні управлінських функцій. Відповідальною вважають посаду, на яку приймають колегіаль ним органом (постановою конференції, зборів, комітету, бюро) пар тійних, комсомольських та профспілкових організацій.

Посада довіреного лікаря була відповідальною посадою у профспілці, тому за приписами ст.118 КЗпП України стаж роботи позивача за період з 01 березня 1982 року по 24 жовтня 1990 року у ЦК профспілки працівників будівництва та промисловості будівельних матеріалів на посаді довіреного лікаря є стажем державної служби.

Отже, враховуючи викладене, до стажу державної служби може бути включений період роботи на виборних та відповідальних посадах до 24.10.1990 р. тобто по день набрання законної сили Закону Української РСР від 24.10.90р. №404-ХІІ, яким були внесені відповідні зміни до Конституції УРСР.

Таким чином періоди роботи ОСОБА_1 з 01 березня 1982 р. по 24 жовтня 1990 року - час роботи довіреним лікарем ЦК профспілки, на яку він був прийнятий колегіальним органом, зараховується до його стажу державної служби.

Отже , посилання відповідача на той факт, що позивач не мав на час спірного періоду з 01 березня 1982 р. по 24 жовтня 1990 рангу, категорії та присяги державного службовця не може бути дискримінаційною ознакою та бути підставою для відсутості його права щодо включення даного періоду його роботи до стажу державного службовця.

Крім того, суд зауважує на наступному.

Що стосується посилання Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Ужгородського районного суду в адміністративній справі № 308/14077/13-а, то цим рішенням не встановлювався факт наявності або відсутності у позивача стажу державної служби, а встановлено, що такий дійсно працював на відповідальній посаді, яку не могла займати особа без відповідної медичної освіти.

У відповідності до ст.6 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Оскільки вищевказаний перелік винятків , коли особа не має права на вибір виду пенсії, є вичерпним, то позивач в даному випадку має право на вибір пенсії у відповідності до ЗУ "Про державну службу".

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про перехід з пенсії за вислугу років на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу", відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав належних, допустимих доказів, які би спростували позовні вимоги позивача. Відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, на підставі чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242-246 КАСУ, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати відмову Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії державного службовця- неправомірною;

3. Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області ( код ЄДРПОУ 40384233. м. Ужгород, вул. Загорська, 2) призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) пенсію державного службовця з 03 листопада 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

СуддяЗ.Б. Плеханова

Повний текст рішення складено та підписано 16 березня 2018 року.