Постанова № 72767236, 14.03.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/2188/17 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 48 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №278/2188/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Житомирської районної державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення способу участі батька у вихованні дитини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області, яке ухвалено 23 листопада 2017 року суддею Грубіяном Є.О. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив розірвати шлюб укладений між ним і ОСОБА_2, визначити способи участі у вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом: побачень з ним щодня з 15 до 20 години, з 8 години ранку кожної суботи до 20 годин вечора кожної неділі у м. Житомирі, спільного відпочинку у літній період протягом двох місяців кожного літа та по одному тижню осінніх, зимових та весняних канікул; необмеженого спілкування із дитиною особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачає безпосереднього фізичного спілкування із дитиною. Крім цього, просив суд зобов'язати ОСОБА_2 надавати йому інформацію щодо зміни стану здоров'я сина.

В обґрунтування позовних вимог зазначив підстави для розірвання шлюбу та послався на те, що ОСОБА_2 перешкоджає йому у спілкуванні з сином.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 23 листопада 2017 року позов задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області за актовим записом № 2023 від 26 листопада 2005 року. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду у частині відмови йому у задоволенні позову про визначення способів участі у вихованні дитини скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову у цій частині.

На його думку, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала щодо його спілкування з сином за межами міста та району, що підтверджує наявність між ними спору щодо участі у вихованні дитини. Вказав на помилковість висновку суду щодо обов'язкового досудового врегулювання спору органом опіки та піклування та безпідставну відмову суду у задоволенні клопотання його представника про отримання висновку цього органу з метою вирішення спору про участь у вихованні дитини. Зазначив, що суд не послався в оскаржуваному рішенні на докази, які підтверджують існуючі обмеження життєдіяльності дитини, пов'язані із особливими потребами за станом здоров'я.

Заслухавши пояснення сторін, представника позивача і органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що остання підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає з матірю (а.с. 5).

Позивач у суді першої інстанції уточнив свої вимоги та просив суд надати можливість спілкування з сином для спільного відпочинку під час канікул за місцем його проживання у м. Івано-Франківськ.

Відповідач у суді першої інстанції заперечувала щодо спілкування дитини з батьком за місцем проживання останнього, посилаючись на те, що їх спільна дитина має інвалідність. Проте будь-яких доказів щодо неможливості перебування дитини за місцем проживання батька не надала.

Таким чином висновок суду про відсутність спору між сторонами, недоведеність факту перешкод з боку матері щодо участі батька у вихованні дитини є помилковим.

При цьому, оскільки попереднє звернення до органу опіки та піклування для вирішення даного спору згідно ч. 1 ст. 19 СК України є правом, а не обов'язком особи, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника позивача щодо отримання відповідного висновку цього органу та у визначенні способів участі позивача у вихованні сина.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду у частині відмови у задоволенні позову про визначення способів участі у вихованні дитини слід скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно із статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Положеннями статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Згідно із частинами першою та другою статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Згідно висновку органу опіки і піклування Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 23.02.2018, витребуваного при розгляді апеляційної скарги, орган опіки і піклування, з урахуванням інтересів дитини та її віку, побажань батьків, вважав за доцільне встановити ОСОБА_1 дні спілкування з сином упродовж тижня під час осінніх, зимових і весняних канікул та двох тижнів під час літніх канікул за місцем проживання батька за попередньою домовленістю з матір'ю.

Будь-яких доказів щодо неможливості перебування дитини за місцем проживання батька у зв'язку із її особливими потребами за станом здоров'я або хвороби позивача, яка б перешкоджала йому у вихованні сина, відповідач суду апеляційної інстанції на підтвердження доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, не надала.

Тому, колегія суддів частково задовольняє позов та встановлює визначений органом опіки і піклування спосіб участі батька у вихованні дитини, оскільки такий спосіб відповідатиме інтересам малолітньої дитини, яка має право на спілкування з батьком, а також інтересам сторін, які мають рівні права у вихованні дитини.

Вимоги щодо зобов'язання відповідача надавати інформацію про зміну стану здоров'я сина є такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивач, як батько, не позбавлений можливості самостійно отримати такі дані у закладах охорони здоров'я.

Рішення суду першої інстанції у частини вирішення спору про розірвання шлюбу не оскаржувалось, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 листопада 2017 року у частині відмови у задоволенні позову про визначення способу участі батька у вихованні дитини скасувати, ухваливши нове рішення про часткове задоволення позову.

Визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом особистого спілкування:

упродовж тижня під час осінніх, зимових і весняних канікул та двох тижнів під час літніх канікул за місцем проживання батька за попередньою домовленістю з матір'ю.

У визначенні інших, зазначених ОСОБА_1, способів участі у вихованні дитини - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст постанови складений 16 березня 2018 року.