Ухвала суду № 72766733, 12.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/357/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Феєра І.С. (головуючого), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі Юрочко А.П., за участю прокурора Немеша Є.І., зацікавленої особи - власника майна ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження №11-сс/777/154/18 за апеляційною скаргою власника майна – ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 13.02.2018.

Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області та накладено арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 2121910100:05:001:0095, площею 0,4487 га., розташовану у контурі 248 земель Іршавської міської ради за межами населеного пункту із забороною використання та розпорядження даною земельною ділянкою.

Із клопотання поданого слідчому судді вбачається, що посадові особи Іршавського відділу Держгеокадастру та головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч вимог ст. ст. 116 та 118 Земельного кодексу України, незаконно передали у приватну власність громадянину ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,4487 га., за межами населеного пункту м. Іршава. Також, посадові особи Іршавського відділу Держгеокадастру та ТзОВ «Землемір» внесли завідомо неправдиві відомості до проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність громадянину ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,4487 га., за межами населеного пункту м. Іршава.

Клопотання слідчого подане в межах кримінального провадження за №42018071180000003 від 25.01.2018 щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України.

Слідчий суддя, при прийнятті рішення прийшов до висновку, що зазначена у клопотанні земельна ділянка, розташована на території Іршавської міської ради за межами населеного пункту, може бути об'єктом кримінально протиправних дій, містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження. Рішення також прийнято з метою запобігання вчиненню будь-яких дій, спрямованих на відчуження майна та запобіганню можливості передачі чи відчуження на користь третіх осіб.

-2-

В апеляційній скарзі власник майна ОСОБА_3 просить ухвалу слідчого судді від 13.02.2018, якою накладено арешт на земельну ділянку, що йому належить – скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області про накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2121910100:05:001:0095. Вказує на те, що не є підозрюваним, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні, а є добросовісним набувачем земельної ділянки. Вважає, що слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при винесенні рішення у справі, оскільки неправильно застосовано передбачені законом підстави для арешту майна та не повідомлено його як власника майна про розгляд клопотання. Ухвала слідчого судді винесена 13.02.2018 без його виклику, як особи, якій належить майно, а тому строк для оскарження даного рішення обчислюється, відповідно до вимог ч. 3 ст. 395 КПК України з дня отримання копії судового рішення. Копію ухвали отримав 27.02.2018, що стверджено відміткою суду на звороті заяви про видачу ухвали слідчого судді, а тому строк для її оскарження не пропущений. Крім того, зазначає, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необгрунтованому процесуальному обмеженню. Вказану земельну ділянку придбав згідно договору купівлі-продажу від ОСОБА_5, а тому земельна ділянка не відповідає ознакам, зазначеним в п.п. 1- 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, не підлягає спеціальній конфіскації, не визнана речовим доказом, суд лише припускає, що така може бути об’єктом кримінально протиправних дій, містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Земельна ділянка не може бути конфіскована, а в ухвалі слідчого судді немає даних про розмір шкоди та даних про потерпілу особу, не доведено, що така придбана за заниженою ціною. Крім того, відсутні правові підстави для арешту земельної ділянки, а застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданнями кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, який вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, доводи прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у

-3-

кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу .

З матеріалів судового провадження вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 2121910100:05:001:0095, площею 0,4487 га., розташована у контурі 248 земель Іршавської міської ради за межами населеного пункту, згідно договору купівлі- продажу від 29.12.2017, серії НМХ 988538 належить на праві власності ОСОБА_3, про що слідчому та прокурору було відомо при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно. Таким чином, ОСОБА_3 є добросовісним набувачем права власності на вказане нерухоме майно, на що такий обгрунтовано наголошував в поданій апеляційній скарзі.

Клопотання слідчого мотивовано метою збереження доказів та відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, однак ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду органом досудового розслідування та прокурором не доведено, що земельна ділянка, відповідає вимогам ст. 98 КПК України та визнана у встановленому законом порядку речовим доказом у кримінальному провадженні №42018071180000003, оскільки постанова про визнання її речовим доказом в матеріалах судового провадження відсутня.

Крім того, органом досудового розслідування не доведено, що вказане майно може підлягати спеціальній конфіскації майно, було отримано особою безоплатно або за вищу або нижчу ціну ринкової вартості і така особа знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої статті 96 2 КК України. Не містять матеріали клопотання також доказів, що зазначена земельна ділянка підлягатиме конфіскації, як вид покарання, не встановлено розмір можливої майнової шкоди ( цивільного позову ), завданої внаслідок скоєння кримінального правопорушення, не доведено, що ОСОБА_3 відповідно до закону несе чи може нести цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При цьому, не містять матеріали судового провадження і будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в законні права і свободи людини, про який ідеться в клопотанні слідчого, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту.

Тобто, орган, що звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно не довів необхідність накладення такого арешту, не підтвердив законність такого заходу забезпечення кримінального провадження, не переконав суд, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи добросовісного власника такого майна.

-4-

Згідно ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При постановленні ухвали слідчим суддею вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримано, жодних обґрунтувань на необхідність задоволення клопотання слідчого в ухвалі слідчого судді не наведено, аналіз на наявність правових підстав для арешту майна не проведено.

Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Разом з тим, згідно ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Переглядаючи оскаржене судове рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження, що зумовлює скасування ухвали слідчого судді.

При прийнятті рішення колегія суддів також, ураховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, що під час апеляційного розгляду прокурором не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки апеляційного суду, а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 404, 405, 407, 409, 412, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 13.02.2018 про накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2121910100:05:001:0095, площею 0,4487 га., розташовану у контурі 248 земель Іршавської міської ради за межами населеного пункту із забороною використання та розпорядження даною земельною ділянкою – скасувати.

-5-

Клопотання слідчого СВ Хустського ВП ГУ НП в Закарпатській області від 12.02.2018 про накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 2121910100:05:001:0095, площею 0,4487 га., розташовану у контурі 248 земель Іршавської міської ради за межами населеного пункту із забороною використання та розпорядження даною земельною ділянкою - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: