Рішення № 72765519, 06.03.2018, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1623/17

2/195/22/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

06.03.2018 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Скрипченка Д.М., за участі секретаря Левкович Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Томаківка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (надалі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №500266221 від 03.04.2012 року загальною сумою 28742,78 гривень, з яких складає: заборгованість за основною сумою боргу – 9523,29 гривень; заборгованість по процентам та комісією – 6469,49 гривень та пеня, штраф, неустойка – 12750 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.10.2016 року між ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ за умовами якого перший відступив останньому право вимоги від відповідача коштів (включаючи проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі), право на одержання яких належить ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги грошових коштів від відповідача.

До цього, 30.09.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого до ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №500266221 від 03.04.2012 року.

Згідно п. 2.3 договору факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 року право вимоги вважається відступленим фактору з дати надходження на рахунок ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» ціни прав вимоги в повному обсязі за актом приймання-передачі.

На виконання умов цього договору на адресу відповідача від імені ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» було надіслано повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 03.04.2012 року було укладено кредитний договір №500266221 на суму 13296 гривень.

За умовами такого кредитного договору позичальник зобов’язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов’язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором.

Відповідач не виконав свого зобов’язання та припинив повертати кредитні кошти в строки передбачені договором.

Внаслідок істотних порушень відповідачем умов кредитного договору, на його адресу було надіслано повідомлення про порядок погашення заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу.

За умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, що відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов’язання по виплаті кредитної заборгованості на рахунки попереднього кредитора ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» або ж на рахунки первісного кредитора ПАТ «Альфа-Банк», які вказані в кредитному договорі.

Відповідно до п. 4.4.3 договору факторингу від 30.09.2014 року укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», ПАТ «Альфа-Банк», у разі отримання коштів від боржника в рахунок виконання зобов’язань за основними договорами після відступлення права грошової вимоги перераховує ці кошти ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», протягом трьох робочих днів з дати їх отримання.

Згідно п. 5.4.3 договору факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 року у разі отримання коштів від боржників, Державної виконавчої служби в рахунок виконання зобов’язань за основними договорами після дати підписання цього договору, ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» зобов’язане перерахувати ці кошти протягом п’яти банківських днів з дати їх отримання (включно) на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов’язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, він не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів.

У своєму письмовому клопотанні представник позивача, що діє на підставі довіреності виданої ТОВ «ФК «ЄАПБ» 01.12.2017 року, просить суд розглянути справу за своєї відсутності у судовому засіданні, позовні вимоги підтримує повністю та згоден у разі необхідності на ухвалення заочного рішення по справі.

Представник відповідача, що діє на підставі договору про надання правової допомоги та здійснення представництва від 01.11.2017 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №381 виданого 17.08.2012 року, заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що дійсно між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» 03.04.2012 року був укладений кредитний договір №500266221 за умовами якого відповідач отримав ліміт в сумі 13296 гривень. В рахунок погашення кредитних коштів ним періодично сплачувалися впродовж 2012-2013 років належні кошти на рахунок кредитора, що підтверджується доданими квитанціями, загальною сумою сплачено було 13220 гривень. Останній платіж сплачено 25.10.2013 року.

Натомість повідомлень з приводу укладення ПАТ «Альфа-Банк» з ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3», а потім останнім з ТОВ «ФК «ЄАПБ» договорів факторингу до нього не надходило. Додані до позову повідомлення не підтверджують факт надсилання та отримання відповідачем, поштових повідомлень.

Крім того, кредиторами пропущено строк позовної давності щодо грошової вимоги, який відліковується з 04.11.2013 року згідно графіка погашення та умов кредитного договору, що є підставою для відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 9523,29,29 гривень, так і по пені та штрафів загальною сумою 19219,49 гривень до яких застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті у їх сукупності, заслухавши представника відповідача та враховуючи позицію позивача, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 03.04.2012 року був укладений кредитний договір №500266221 за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит сумою 13296 гривень з процентною ставкою за користування кредитом 25% річних. Строк дії договору сторони обумовили до 06.04.2015 року – дата остаточного повернення кредиту та припинення нарахування відсотків та комісії за послуги.

Згідно п. 2.6 такого договору сторони визначили, що порядок повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за цим договором: платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів здійснюються щомісяця, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах визначених договором та відповідно до графіку платежів, яких є додатком №1 до цього договору та його невід’ємною частиною.

Згідно п. 4 такого договору позичальник зобов’язується за повне або часткове прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування ним або комісій, якщо сплата комісій передбачена розділом 1 цього договору та інших платежів за договором сплатити банку штраф у розмірі 150 гривень за перший прострочений платіж, та по 350 гривень за кожний наступний прострочений поспіль платіж.

Додатком №1 до кредитного договору №500266221 від 03.04.2012 року встановлено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.

До матеріалів справи додано розрахунок заборгованості за кредитом з якого вбачається, що станом на 10.10.2016 року відповідач повинен сплатити заборгованість загальною сумою 28742,78 гривень, з яких: 9523,29 гривень становить борг за кредитом; 2740,20 гривень по відсоткам; 3729,29 гривень по комісії; 12750 гривень по штрафам.

З наданого розрахунку також вбачається, що відповідач починаючи з 27.04.2012 року сплачував щомісячний платіж за кредитним зобов’язанням, останній платіж ним був проведений 25.10.2013 року, що в загальному підсумку склало 12350 гривень.

Відповідач надав квитанції, що підтверджують внесення ним платежів за кредитним зобов’язанням на рахунок ПАТ «Альфа-Банк» загальною сумою 13220 гривень.

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до умов кредитних договорів сторони встановили як строк дії договорів (пункт 2.3 договору), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів (пункт 2.6 договору).

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договорів передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договорів погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Аналізуючи умови кредитного договору і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03.06.2015 року у справі № 6-31цс15, від 05.042017 року у справі 6-522цс17, а також від 19.03.2014 року у справі № 6-20цс14.

Розрахунок заборгованості за кредитом підтверджує, що з 25.10.2013 року жодних платежів в рахунок погашення заборгованості від позичальника ОСОБА_1 не надходило.

Отже, стягненню з відповідача повинна підлягати заборгованість за кредитним договором, яка нарахована в межах трирічного строку до дня пред'явлення позову, тобто з 19.10.2014 року.

Доводи позивача про відлік строку позовної давності з моменту відступлення права вимоги або з дати остаточного повернення кредиту – 06.04.2015 року спростовуються наведеними вище мотивами.

За змістом статей 1080, 1082 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Позивач надав суду копії договору факторингу від 30.09.2014 року укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» за умовами якого відступлено право вимоги до відповідача, та договір факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 року укладеного між ТОВ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» за яким відступлено право грошової вимоги за кредитним зобов’язанням відповідача на користь останнього.

Позивач стверджує, що відповідач був належним чином повідомлений, як від первісного фактора, так і від нього, шляхом письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року №1155, рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 таких Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про відступлення права грошової вимоги факторові в тому разі, якщо фактор не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну кредитора, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Наявні у справі повідомлення не дають достатньо підстав вважати, що відповідач одержував, як від первісного фактора, так і від позивача, письмові повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, оскільки відсутні рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень.

Посилання позивача, що відповідач, навіть у випадку коли не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, не позбавляється від обов’язку виконання зобов’язання за кредитним договором у розумінні ст.ст. 516, 526 ЦК України. Однак, як вже наголошувалося кредитор у разі порушення зобов’язання міг скористатися правом звернення дог суду в межах строку позовної давності.

Отже, виходячи з встановлених обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з- пропуском строку позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 19, 81, 263, 264 ЦПК України, ст. ст. 253, 254, 256, 257, 258, 526, 530, 1080, 1082 ЦК України,

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у порядку, передбаченого ч. 2 ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або у строки, передбачені абзацом 2 частини 1 статті 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 19 березня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_2