Постанова № 72763171, 14.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2018 р. Справа№ 910/15989/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.;

за участю учасників апеляційного провадження згідно протоколу судового засідання від 14.03.2018;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 (повний текст рішення складено - 04.12.2017)

у справі № 910/15989/16 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон комерц груп"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест"

про визнання договору недійсним, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" (надалі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон комерц груп" (надалі - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" (надалі - відповідач-3) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а також повернення земельної ділянки із приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач-1 неправомірно зареєстрував право власності на нерухоме майно, яке є самочинним будівництвом, на підставі підробленого рішення суду, яке в подальшому було ним відчужено відповідачу-2, а відповідач-2 здійснив відчуження відповідачу -3.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Преско-В" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залишити без розгляду позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 100,3 кв.м. по вул. Оноре де Бальзака, 83а, у м. Києві, вартістю 72050 грн, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 8368 та відмовити у задоволенні інших позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неіснування рішення Гребінківського районного суду Полтавської області у справі № 2-391/08 від 20.10.2008. Окрім цього, суд першої інстанції через недослідження всіх обставин справи неправомірно зазначив, що ТОВ «Преско-В» є неналежним землекористувачем земельної ділянки. Також апелянт не погоджується з доводами місцевого господарського суду, що спірний об'єкт нерухомого майна є об'єктом самочинного будівництва. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково не залишив без розгляду частину позовних вимог у даній справі та неправомірно відмовив у застосуванні строків позовної давності у даній справі. А тому просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2017 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/15989/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 було призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/15989/16 на 14.02.2018, запропоновано сторонам надати на огляд суду оригаінали документів (п. 4 резолютивної частини).

У зв'язку з перебуванням з 12.02.2018 по 16.02.2018 у відпустці судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.02.2018 для розгляду апеляційної скарги у даній справі було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Михальська Ю.Б., вказана судова колегія ухвалою від 14.02.2018 прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження та призначила розгляд апеляційної скарги у даній справі на 26.02.2018.

В судовому засіданні 26.02.2018 в порядку ст. 216 ГПК України було оголошено перерву до 14.03.2018.

13.03.2018 через канцелярію суду від прокуратури надійшли письмові пояснення у даній справі.

Прокурор в судовому засіданні 14.03.2018 проти задоволення апеляційної скарги у даній справі заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Окрім цього, через канцелярію, на виконання вимог суду, подав письмові пояснення щодо того, з якого примірника (оригіналу) було знято копію рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали від 10.11.2010 у справі № 2-391/08 та долучено до матеріалів справи до позовної заяви. Суд апеляційної інстанції долучив подані прокуратурою пояснення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 14.03.2018 проти задоволення апеляційної скарги у даній справі також заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні 14.03.2018 представники відповідача-1 та відповідача-3 апеляційну скаргу у даній справі підтримали, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, частково залишивши позов частково без розгляду, з прийняттям нового рішення в іншій частині - про відмову в позові повністю. Окрім цього апелянт надав в судовому засіданні додаткові письмові пояснення у даній справі з долученням частково нових доказів, неможливість подання до суду першої інстанції яких обґрунтував в порядку ч. 3 ст. 269 ГПК України тим, що лише зараз зміг отримати такі документи шляхом відзняття фотокопій з матеріалів іншої справи по якій вони лише тепер надійшли на вимогу суду в іншій справі. Суд апеляційної інстанції прийняв такі документи в порядку ст. 269 ГПК України, визнавши причини неподання їх раніше - поважними.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою від 26.02.2018 судом було зобов'язано прокуратуру надати письмові пояснення (з долученням доказів на підтвердження власних доводів) щодо того, з якого примірника (оригіналу) було знято копію рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали від 10.11.2010 у справі № 2-391/08 та долучено до матеріалів справи до позовної заяви; а також витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича документи, на підставі яких було посвідчено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.12.2011.

При цьому вказані процесуальні дії суду були зумовлені тим, що, по-перше, суд запропонував надати такі оригінали, по-друге, клопотання відповідача про витребування оригіналів документів судом першої інстанції було відхилено (за наявності відмови нотаріуса надати відповідачу-1 такі документи), сторони таких оригіналів не надали як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції. При цьому в судовому засіданні 26.02.2018 прокурор на питання суду: з якого примірника останнім було відзнято копію рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали від 10.11.2010 у справі № 2-391/08 та долучено до матеріалів справи, відповідь не надав. Отже, в судовому засіданні 26.02.2018 прокурор не зміг пояснии походження документів, які сам додав до позовної заяви. Натомість суд першої інстанції (за відсутності оригіналів), неможливість надання яких обгрунтував відповідач-1 та просив їх витребувати у нотаріуса, дійшов передчасного висновку про неіснування вказаних документів, не вчинивши жодних дій для витребування таких документів.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що у Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції з урахуванням основних засад господарського судчинства, встановлених п.п. 1, 2, 4, 8, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України задовольнив клопотання апелянта, якому було необгрунтовано відмовлено у задоволенні такого клопотання в суді першої інстанції та за відсутності будь-яких документів та пояснень прокуратури в судовому засіданні 26.02.2018 щодо їх з'явлення (походження) у матеріалах справи, і витребував у нотаріуса на огляд оригінали згаданих документів ухвалою суду.

У судове засідання 14.03.2018 з'явився приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П., який на виконання ухвали суду від 26.02.2018 надав суду на огляд оригінали документів, на підставі яких було посвідчено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.12.2011. Вказані документи були оглянуті як судом, так і учасниками апеляційного провадження в судовому засіданні 14.03.2018, судом апеляційної інстанції було відзнято та засвідчено копії, а також долучено їх до матеріалів справи.

Представник відповідача-2 в судове засідання 14.03.2018 не з'явився. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду від 26.02.2018, завчасно надіслана відповідачу-2 за належною адресою, надійшла до відділення зв'язку 06.03.2018. Однак не була вручена стороні, про що свідчить запис з витягу з веб-сайту УДППЗ «Укрпошта»: «Невдала спроба вручення».

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З урахуванням обізнаності відповідача-2 про порушення апеляційного провадження у даній справі (оскільки ухвалу суд від 25.01.2018 було отримано представником 29.01.2018, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість перевірки рішення місцевого господарського суду у даній справі за відсутності відповідача-2 за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, доданих пояснень, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд на підставі ст. 269, 270 ГПК України встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали від 10.11.2010 у справі № 2-391/08 державним реєстратором Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» прийнято рішення від 07.07.2011 про державну реєстрацію за відповідачем-1 права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 100,3 м2, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 83а.

В подальшому, на підставі підписаного між відповідачем-1 (як продавцем) та відповідачем-2 (як покупцем) договору купівлі-продажу від 29.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованого за № 8368, розташовані на зазначеній вище земельній ділянці нежитлові будівлі торгівельного призначення площею 100,3 м2, вартістю 72050 грн, були відчужені відповідачу-2.

25.07.2015 між відповідачем-2 (як продавцем) та відповідачем-3 (як покупцем) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А., відповідно до якого спірне майно було відчужено відповідачу-3.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, листом голови Гребінківського районного суду Полтавської області повідомлено, що справа № 2-391/08 розглядалась Гребінківським районним судом Полтавської області за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на майно (рішення від 18.08.2008), а не за позовом ТОВ «Преско-В» до ОСОБА_8 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на майно.

Крім того, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, судові рішення в цивільній справі № 2-391/08 за позовом ТОВ «Преско-В» до ОСОБА_8 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, не обліковуються. Враховуючи вищевикладене, Київською місцевою прокуратурою № 3 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження від 28.04.2015 № 42015100030000066 за ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України за фактом використання завідомо підробленого документу. Проте, на запитання суду апеляційної інстанції в судовому засіданні, представник прокуратури повідомив, що кримінальне провадження ще триває, відомості про передачу його до суду та вирок суду - відсутні.

Розглядаючи спір по суті у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність набуття права власності відповідачем-1, а оскільки останній права власності на зазначене нерухоме майно не набував, то згідно зі ст. 328 ЦК України, у нього були відсутні правомочності щодо розпорядження цим майном, зокрема, відчуження іншим відповідачам. А тому задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає його передчасним з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо вимоги апеляційної скарги про залишення без розгляду позовної заяви прокуратури в частині позовних вимог, а саме: «про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 100,3 кв.м. по вул. Оноре де Бальзака, 83а, у м. Києві, вартістю 72050 грн., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 8368», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 у справі № 910/15989/16 було залишено без розгляду позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 100,30 кв.м по вул. Оноре де Бальзака, 83а у м. Києві, вартістю 72 050,00 грн., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 8368.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі №910/15989/16 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2018) вищезазначену ухвалу місцевого господарського суду скасовано, а матеріали справи скеровано до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що у вказаній постанові встановлено, що позовними вимогами у справі №910/15989/16, в тому числі, є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 100,3 кв.м. по вул. Оноре де Бальзака, 83-А у м.Києві, укладеного 29.12.2011 між ТОВ "Преско-В" та ТОВ "Авалон Комерц Груп" з підстави його нікчемністю, як такого, що спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою та порушує права та охоронювані законом інтереси держави в особі Київської міської ради, як органу, уповноваженого розпоряджатися землями територіальної громади м. Києва.

В той час, як у справі №910/18114/15 (надалі - інша справа) аналогічна вимога прокурора обґрунтована неправомірністю набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" права власності на об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим останнє не мало права його відчужувати в подальшому.

Таким чином, за висновками, викладеними у наведених рішеннях, підстави звернення з позовною вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 100,3 кв.м. по вул. Оноре де Бальзака, 83-А у м.Києві, укладеного 29.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп" у даній справі та у іншій справі не є тотожними.

Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що питання щодо можливості залишення без розгляду позовної заяви прокуратури в частині позовних вимог, а саме: про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 100,3 кв.м. по вул. Оноре де Бальзака, 83а, у м. Києві, вартістю 72050 грн., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 8368, вже вирішено, зокрема в межах постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі №910/15989/16 (яка були залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2018).

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

А тому суд першої інстанції правомірно розглянув позов повністю щодо всіх заявлених позовних вимог. А тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими та таким, що відхиляються судом апеляційної інстанції з посиланням на постанови Верховного Суду в інших справах (хоча, на думку сторони, із аналогічних підстав).

Проте, приймаючи рішення, місцевий господарський суд посилався, зокрема, на те, що рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі № 2-391/08 та ухвала Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі № 2-391/08, на підставі яких була проведена реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна за TOB "Преско-В", є підробленими.

Дане твердження суду першої інстанції помилково обґрунтоване листом голови Гребінківського районного суду Полтавської області, в якому зазначено, що справа № 2-391/08 розглядалась Гребінківським районним судом Полтавської області за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на майно (рішення від 18.08.2008), а не за позовом ТОВ «Преско-В» до ОСОБА_8 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на майно.

В цій частині суд апеляційної інстанції звертає увагу на подану відповідачем-1 обліково-статистичну картку на цивільну справу № 2-391/08, в якій відображено відомості щодо руху справи. Так, суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідача-1, що позовна заява у вказаній справі надійшла 24.07.2008, тоді як була розглянута 18.07.2008. Тобто, відповідно до інформації, що міститься у вказаній картці, справу розглянуто на шість днів раніше, від дати надходження самої позовної заяви. Вказана картка наводилася доказом прокуратури на підтвердження факту підроблення рішення у справі № 2-391/08.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 77, 79 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, лист, на який посилається суд першої інстанції (як і обліково-статистична картка), не є належним та допустимим доказом підроблення вище вказаних судових рішень, оскільки підроблення таких рішень може доводитися засобами доказування, зокрема в рамках кримінального провадження, а тому суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта в цій частині про недоведеність факту підроблення судових рішень. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 910/15988/16 від 13 грудня 2017 року).

Окрім цього, прокуратура, звертаючись із позовом у даній справі (аркуш 18 позовної заяви), зазначила про те, що нею було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №42015100030000066 від 28.04.2015 за частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України, проведення якого доручено СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Таким чином, саме в рамках даного кримінального провадження повинні відбуватися всі необхідні процесуальні дії, за результатами яких буде встановлено/не встановлено справжність таких судових рішень. А тому суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта в цій частині як обґрунтовані.

Щодо доводів прокуратури з посиланням на листи №057023-15/26 від 03.08.2016 Департаменту земельних ресурсів КМДА та №055-12275 від 25.08.2016 Департаменту містобудування та архітектури КМДА, в яких зазначено, що жодних дозвільних документів, необхідність яких визначена земельним та містобудівним законодавство, а також доказів того, що новозбудоване нерухоме майно було прийняте в експлуатацію ТОВ "Преско-В" не видавалося, а відтак, будівництво спірного об'єкту здійснювалось в порушення вимог чинного земельного та містобудівного законодавства, без належних дозволів та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як зазначалось раніше, рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі № 2-391/08 за TOB "Преско-В" було визнано право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна, а ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 року у справі № 2-391/08 було роз'яснено порядок виконання такого рішення суду. Саме вказане судове рішення від 20.10.2008 у справі № 2-391/08 і стало підставою для набуття TOB "Преско-В" права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що в судовому засіданні 14.03.2018 на виконання ухвали суду від 26.02.2018 нотаріусом Ковальчуком С.П. (який здійснив реєстрацію спірних правочинів) було надано, зокрема, оригінал рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі № 2-391/08 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі № 2-391/08, і було оглянуто судом апеляційної інстанції та учасниками апеляційного провадження. Вказані процесуальні документи, зокрема, рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі № 2-391/08 містить відтиск гербової печатки суду, печатку канцелярію суду та підпис секретаря та судді. Вказане рішення прошито, пронумеровано та скріплено печаткою (саме на звороті останнього аркушу на відмітці «Прошито та пронумеровано…» наявний підпис судді).

Факту підроблення вказаних процесуальних документів, встановлених належними засобами доказування, матеріали справи не містять. А тому з урахуванням вищевикладеного та, враховуючи принцип правової певності, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи прокуратури про підроблення та не існування рішень, на підставі яких було посвідчено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 29.12.2011.

В подальшому, на виконання рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі № 2-391/08, Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 07.07.2011 і провело державну реєстрацію права власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна за TOB "Преско-В".

Щодо доводів прокуратури як підставу позову у даній справі - нікчемність договору, суд апеляційної інстанції не приймає такі доводи, оскільки в позові у даній справі прокурор зазначив лише ст.ст. 215, 216, 236, 238 ЦК України та зазначив, що спірна правочини порушують публічний порядок, натомість не вказуючи на підставі чого конкретно, на думку прокуратури, відбулося таке порушення А тому доводи прокуратури в цій частині є необґрунтованими та такими, що не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для задоволення позову. Усні доводи позивача про необхідність задоволення позову з інших підстав не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки такі підстави не заявлялтсь в суді першої інстанції.

Згідно пункту 3 статті 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, з моменту проведення державної реєстрації права власності на такий об'єкт нерухомого майна TOB "Преско-В" набув право власності на вказаний об'єкт, і саме з цього моменту вказаний об'єкт нерухомого майна став повноцінними об'єктом цивільного обороту.

Щодо доводів прокуратури про самочинне будівництво, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Так з матеріалів справи вбачається, що право власності на об'єкт нерухомого майна було зареєстровано за TOB "Преско-В" у встановленому законодавством України порядку, чинним на момент такої державної реєстрації. Саме після такої реєстрації у TOB "Преско-В" виникло право власності на такий об'єкт, а тому вказаний об'єкт нерухомого майна не можна розглядати, як об'єкт самочинного будівництва, оскільки, відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України, право власності на об'єкти самочинного будівництва не виникає, а, отже, на вказаний об'єкт не можуть поширюватись наслідки, встановлені статтею 376 ЦК України. А тому доводи прокуратури в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції.

Більше того, TOB "Преско-В" на підставі витягу з технічної документації №Ю-04480/2007 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер №62:092:006) №1349і від 11.10.2007 (копія міститься у матеріалах справи), який був виданий TOB «Преско-В» Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), своєчасно та в повному обсязі нараховувало та сплачувало земельний податок за таку земельну ділянку, що підтверджується відповідними податковими розрахунками земельного податку (податкові декларації з плати за землю) за період з 2006 року по 2011 рік (копії містяться в матеріалах справи).

З витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно № 30548612 від 07.07.2011 та № 32424532 від 10.12.2011 також вбачається, що будівля, яка за доводами прокуратури є самочинною, присвоєна адреса, визначена площа, вартість та цільове призначення.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що з листа Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації № 01/02-4212/3 (який було надано нотаріусом в судовому засіданні 15.03.2018), копія якого долучена судом вбачається, що адміністрацією було запропоновано використовувати поштову адресу по спірному об'єкту.

Таким чином, доводи прокуратури про самочинне будівництво - не підтверджуються матеріалами справи.

А тому суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог.

В частині заяви про застосування строків позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає з урахуванням відмови в позові, що по суті заявлених позовних вимог така заява не розглядається (залишена судом без розгляду).

Отже, з урахуванням недоведеності обставин (в частині неіснування (підроблення) рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі № 2-391/08 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі № 2-391/08), що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення місцевого господарського суду повністю на підставі пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 277 з прийняттям нового рішення про відмову в позові до всіх відповідачів (про відмову в позові повністю).

Щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням скасування рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції в порядку ст. 129 ГПК України повинен здійснити їх розподіл як за первісний розгляд, так і за новий розгляд. Таким чином, з Прокуратури міста Києва (оскільки вона є суб'єктом звернення) необхідно стягнути на користь ТОВ «Преско-В» 1 600 грн (за подання касаційної скарги на ухвалу та 4 547,40 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції), а всього - 6 147,40 грн).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 2, 4 ч. 1 ст. 277, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/15989/16 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/15989/16 - скасувати з прийняттям нового рішення - про відмову в позові повністю.

3. В решті задоволення апеляційної скарги відмовити.

4. Стягнути з Прокуратури міста Києва (м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" (м. Київ, вул. Будищанська, 7; ідентифікаційний код 23726946) 6 147 (шість тисяч сто сорок сім) грн 40 коп - за розгляд справи в судах усіх інстанцій при первісному та новому розгляді.

5. Видачу наказу доручити місцевому господарському суду.

6. Матеріали справи № 910/15989/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 16.03.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

Ю.Б. Михальська