Постанова № 72763079, 01.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2018 р. Справа№ 910/12983/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Отрюха Б.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання : Цибульському Р.М.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 01.03.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 (повний текст якого складено 19.09.2017) у справі №910/12983/17 (суддя Привалов А.І.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія";

про стягнення 10 749 768,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" з позовом до ТОВ "Газоторгова компанія" про стягнення 10 749 768,94 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (в подальшому найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат») та ТОВ "Газоторгова компанія" було укладено Договір № 1-15ГК/96/16-1096-02 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 18.08.2016р., згідно з умовами якого позивач здійснив попередню оплату планового обсягу природного газу за вересень 2016 року в сумі 33 325 125,94 грн. Однак, відповідач здійснив поставку природного газу тільки на суму 17 829 731,74 грн., у зв'язку з чим виникла переплата за природний газ на суму 15 495 394,20 грн. Відповідач частково повернув суму попередньої оплати та неповернутою залишилась сума попередньої оплати в розмірі 9 797 265,19 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати позивачем на підставі ст. 625 ЦК України також нараховані 3% річних у сумі 178 519,80 грн. та 773 983,95 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 (повний текст якого складено 19.09.2017) у справі №910/12983/17 позовні вимоги ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" - задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Газоторгова компанія" на користь ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" 9 797 265 грн. 19 коп. попередньої оплати та 146 958 грн. 97 коп. - витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо поставки товару за договором у визначений сторонами строк, в останнього виник обов'язок з повернення попередньої оплати у сумі 9 797 265,19 грн. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 178 519,80 грн. та 773 983,95 грн. - інфляційних втрат відмовлено з посиланням на те, що вказані показники не нараховуються на суму авансу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач (скаржник) - ТОВ "Газоторгова компанія" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі №910/12983/17 - скасувати, та прийняти нове, яким позов ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" - залишити без розгляду. Одночасно скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі №910/12983/17.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми процесуального права, зокрема, позовна заява від імені позивача була підписана ОСОБА_2 на підставі довіреності, виданої генеральним директором. В свою чергу, п. 11.7.4 Статуту позивача, уповноваженим органом не приймалось рішення про надання повноважень генеральному директору на видачу будь-яких довіреностей, зокрема і на ім'я ОСОБА_2 Наведені обставини, на думку скаржника, були підставою для повернення позовної зави в силу приписів чинної на час подання позову редакції Господарського процесуального кодексу України (п. 1 ч. 1 ст. 63). Проте, оскільки провадження у справі за вказаним позовом було порушено, відповідно, суд першої інстанції повинен був залишити позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 29.11.2017, апеляційну скаргу ТОВ "Газоторгова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі №910/12983/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Коротун О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 поновлено ТОВ "Газоторгова компанія" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі №910/12983/17, апеляційну скаргу ТОВ "Газоторгова компанія" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.12.2017.

21.12.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказував на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначав, що згідно п.11.7.4 Статуту позивача, генеральний директор має право підписувати від імені товариства договори, довіреності та інші документи, рішення про укладення (видачу) яких прийнято (або згоду на укладення яких надано) уповноваженим органом товариства відповідно до статуту. Органом уповноваженим надавати згоду на здійснення певних дій Генеральним директором - є Наглядова рада. Пунктом 10.8.21 статуту передбачено лише три випадки надання Наглядовою радою згоди генеральному директору на вчиненян певних правочинів, і до даних випадків не віднесено видачу довіреностей на представництво інтересів від імені товариства. Жодних обмежень на видачу генеральним директором довіреностей на підписання позовних заяв та здійснення представництва в судах, статуту позивача не містить. Також, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у відповідності до статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» не міститься жодних обмежень на вчинення певних дій генеральним директором позивача, а саме ОСОБА_3 Позивач вказує, що статут товариства не містить жодних обмежень на видачу генеральним директором довіреностей на підписання позовів від імені позивача та здійснення представництва в судах.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017, у зв'язку з участю судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у тренінгу, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/12983/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.12.2017 для розгляду справи №910/12983/17 за апеляційною скаргою ТОВ "Газоторгова компанія" сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Гончаров С.А., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 прийнято справу №910/12983/17 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Отрюх Б.В., розгляд справи вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 21.12.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 розгляд справи відкладено та призначено на 25.01.2018.

В судовому засіданні 25.01.2018 оголошено перерву до 30.01.2018, про що представників сторін повідомлено під розписку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у задоволенні клопотань ТОВ "Газоторгова компанія" про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, про допит свідка - директора ТОВ "Газоторгова компанія" ОСОБА_5, про допит свідка - колишнього генерального директора ПАТ "ДМКД" ОСОБА_6 - відмовлено.

В судовому засіданні 30.01.2018 представником ТОВ "Газоторгова компанія" оголошено заяву про відвід судді Київського апеляційного господарського суду Станіка Сергія Романовича від розгляду справи №910/12983/17, яка зареєстрована відділом забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 провадження у справі №910/12983/17 зупинено, матеріали справи №910/12983/17 передані для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України для розгляду заяви про відвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" про відвід судді Київського апеляційного господарського суду Станіка Сергія Романовича передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Майданевича А.Г., суддів Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" про відвід судді колегії суддів Київського апеляційного господарського суду Станіка Сергія Романовича від розгляду справи №910/12983/17 - відмовлено.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/336/18 від 09.02.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/12983/17.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.02.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Отрюх Б.В., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 справу № 910/12983/17 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Отрюх Б.В., Чорна Л.В., поновлено провадження, розгляд справи призначено в судовому засідання 22.02.2018.

22.02.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача (скаржника) в особі адвоката Громницького Юрія Петровича надійшло клопотання про оголошення перерви у розгляді справи, яке мотивовано тим, що адвокат Громницький Юрій Петрович у розгляді справи № 910/12983/17 раніше участі у розгляді справи не приймав, з матеріалами справи не ознайомлювався, а договір про надання правничої (правової) допомоги укладено з відповідачем 18.01.2018.

В судове засідання 22.02.2018 з'явився представник скаржника, який підтримав заявлене клопотання про оголошення перерви у розгляді справи.

Позивач в судове засідання 22.02.2018 представників не направив.

У зв'язку із набранням чинності з 15.12.2017 Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, запроваджено нові процесуальні вимоги щодо подання учасниками справи заяв, клопотань, відзиву, пояснень на відзив та доказів.

При здійсненні правосуддя суд повинен виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи неявку представників позивача в судове засідання, а також заявлене клопотання, вирішив задовольнити заявлене клопотання та оголосити перерву в судовому засіданні до 01.03.2018, про що постановлено ухвалу від 22.02.2018.

В судове засідання 01.03.2018 з'явився представник скаржника, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та залишити позов без розгляду.

Позивач в судове засідання 01.03.2018 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши в межах доводів та вимог апеляційної скарги справу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 18.08.2016 між позивачем (за договором - споживач) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено договір № 1-15ГК/96/16-1096-02 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (далі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого Постачальник зобов'язався передати у власність Споживачу в 2016 природний газ українського видобутку та/або імпортований природний газ, код товару 2711210000, а Споживач - прийняти та сплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно з пунктом 11.1 Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01.069.2016 до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Плановий обсяг газу, що передається за Договором, встановлюється Сторонами у додаткових угодах до Договору (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до п.2.10 Договору, фактична кількість поставленого за цим Договором газу визначається згідно щомісячних Актів приймання-передачі газу між Постачальником та Споживачем, складених в порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно з п.3.1 Договору, розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем в додаткових угодах до Договору щомісячно.

Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць (пункт 4.1).

Умовами п.4.2 Договору встановлено, що оплата за газ, отриманий по Договору, здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: 100% вартості поставленого природного газу до останнього числа місяця, наступного за звітним, якщо інший порядок оплати не встановлений додатковою угодою до даного Договору.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (пункт 4.4).

01.09.2016р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до умов якої Постачальник зобов'язався передати Споживачу в період вересня 2016 року обсяг природного газу до 5 248,051 тис.куб.м. Оплата за поставлений у вересні 2016 року Споживачу обсяг природного газу здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку: 100% вартості природного газу, поставленого у вересні 2016 p., - до 23 вересня 2016 року з можливістю дострокового розрахунку. Незалежно від форми здійснення Споживачем розрахунку, кінцевий термін розрахунку до 23 вересня 2016 року залишається незмінним.

На виконання умов Договору позивач здійснив попередню оплату вартості газу у вересні 2016 року на загальну суму 33 325 125,94 грн. з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку з рахунку позивача.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами прави, фактична поставка газу у вересні 2016 p. згідно Акту прийому-передачі вартісних показників природного газу за вересень 2016 р. № 0000000384 від 30.09.2016 p. склала 2 807,830 тис.куб.м. на суму 17 829 731,74 грн. з ПДВ.

Отже, переплата вартості газу у вересні 2016 р. склала 15 495 394,20 грн. (33 325 125,94 - 17 829 731,74).

Оскільки відповідач не здійснив поставки газу в наступному періоді і підстав для зарахування суми переплати (15 495 394,20 грн.) в наступному розрахунковому періоді не було, на підставі пункту 4.8 Договору, позивач 01.12.2016р. звернувся до відповідача з вимогою за № 01/ВН-1166 від 01.12.2016р. про повернення переплати в розмірі 15 495 394,20 грн. з ПДВ.

Положеннями п.4.8 Договору сторони визначили, що у разі переплати вартості газу сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від Споживача.

У відповідь на заявлену вимогу відповідач протягом грудня 2016 р. повернув позивачеві 5 698 129,01 грн. попередньої оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку.

У зв'язку з чим неповернутою залишилась сума попередньої оплати в розмірі 9 797 265,19 грн. (15495394,20 - 5698129,01).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 9 797 265,19 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 670 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов укладеного договору, позивачем було проведено попередньо оплату на загальну суму 33 325 125,94 грн.., що підтверджується наявними в матеріалах справи випискам по рахунку позивача, проте відповідач в порушенням умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару, що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано доказів поставки оплаченого позивачем товару за спірним договором.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо поставки товару за договором у визначений сторонами строк, в останнього виник обов'язок з повернення попередньої оплати у сумі 9 797 265,19 грн., а тому позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 9 797 265,19 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, судом першої інстанції відмовлено у стягненні 3% річних - 178 519,80 грн. та інфляційних втрат в розмірі 773 983,95грн., з посиланням на те, що вказані показники не підлягають нарахуванню на суму попередньої оплати (аналогічна позиція викладена в п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

В свою чергу, узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми процесуального права, зокрема, позовна заява від імені позивача була підписана ОСОБА_2 на підставі довіреності, виданої генеральним директором. Скаржник зазначав, що п. 11.7.4 Статуту позивача, уповноваженим органом не приймалось рішення про надання повноважень генеральному директору на видачу будь-яких довіреностей, зокрема і на ім'я ОСОБА_2 Наведені обставини, на думку скаржника, були підставою для повернення позовної зави в силу приписів чинної на час подання позову редакції Господарського процесуального кодексу України (п. 1 ч. 1 ст. 63). Проте, оскільки провадження у справі за вказаним позовом було порушено, відповідно, суд першої інстанції повинен був залишити позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі як підстави для скасування оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх відхилення з огляду на наступне.

У серпні 2017 року позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 10 749 768,94 грн.

Позовна заява підписана представником позивача ОСОБА_2 на підставі довіреності № 88 від 07.07.2017, яка була долучена до матеріалів справи.

Згідно довіреності Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" № 88 від 07.07.2017, вказане товариство в особі Генерального директор ОСОБА_3, який діяв на підставі Статуту, надало повноваження та права ОСОБА_2 щодо вчинення дій від імені товариства, зокрема і право підпису та подання позовних заяв.

Статтею 244 Цивільного кодексу України визначено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 246 Цивільного кодексу України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Статтею 97 Цивільного кодексу України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з статтею 99 Цивільного кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, керівником позивача з 05.07.2017 є ОСОБА_3, органом управління юридичної особи - загальні збори, і у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не міститься жодних обмежень на вчинення певних дій від імені товариства генеральним директором позивача, а саме ОСОБА_3.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Також, суд апеляційної інстанції враховує і те, що в матеріалах справи наявні пояснення, підписані Генеральним директором Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" ОСОБА_3, в яких позивач наголошує на тому, що жодних обмежень на видачу Генеральним директором довіреностей на підписання позовних заяв та здійснення представництва в судах статут позивача не містить, копію якого також долучено до пояснень Генерального директора.

Згідно п.11.7.4 Статуту позивача, генеральний директор має право підписувати від імені товариства договори, довіреності та інші документи, рішення про укладення (видачу) яких прийнято (або згоду на укладення яких надано) уповноваженим органом товариства відповідно до статуту. Органом уповноваженим надавати згоду на здійснення певних дій Генеральним директором - є Наглядова рада. Пунктом 10.8.21 статуту передбачено лише три випадки надання Наглядовою радою згоди генеральному директору на вчиненян певних правочинів, і до даних випадків не віднесено видачу довіреностей на представництво інтересів від імені товариства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції відмову в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки наданими суду доказами підтверджено повноваження Генерального директора на видачу довіреності на представництво юридичної особи в суді та підписання позовної заяви, що відповідає приписам ст.ст. 244, 246 Цивільного кодексу України.

Ч. 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позовну заяву від імені Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" підписано представником позивача ОСОБА_2 на підставі довіреності № 88 від 07.07.2017, вказане товариство в особі Генерального директор ОСОБА_3, який діяв на підставі Статуту, надало повноваження та права ОСОБА_2 щодо вчинення дій від імені товариства, зокрема і право підпису та подання позовних заяв, жодних обмежень виконавчого органу на видачу відповідних довіреностей - відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - не містять.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені ч. 1 ст. 278, п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду з тих підстав, що позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 (повний текст якого складено 19.09.2017) у справі №910/12983/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 (повний текст якого складено 19.09.2017) у справі №910/12983/17 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газоторгова компанія".

4. Матеріали справи №910/12983/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст підписано: 03.03.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Б.В. Отрюх

Л.В. Чорна