Постанова № 72763050, 19.02.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2018 р. Справа№ 910/21718/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 19.02.2018 року

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2017

у справі №910/21718/17 (суддя - Мельник В.І. )

за позовом приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 7 131,31 грн.

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 7 131,31 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/21718/17 позовну заяву і додані до неї матеріали повернуто позивачеві без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.63 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач - приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/21718/17 та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду.

Одночасно приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" в тексті апеляційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження у зв'язку з тим, що останнім було отримано копію оскаржуваної ухвали 19.12.2017, тобто, після закінчення строку на апеляційне оскарження.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/21718/17, відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" вважає подану апеляційну скаргу ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" безпідставною та необґрунтованою, а ухвалу суду першої інстанції законною, у зв'язку із чим просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржувану ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 19.02.2018 року представник ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати. Справу № 910/21718/17 направити на розгляд до суду першої інстанції.

Представники ПАТ "Українська залізниця" у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про день та час розгляду справи, відповідач повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представника позивача, що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Участь представника ПАТ "Українська залізниця", що не з'явився, у судовому засіданні 19.02.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та про витребування додаткових доказів не надходило.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 7 131,31 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/21718/17 позовну заяву і додані до неї матеріали повернуто позивачеві без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.63 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою).

Повертаючи позовну заяву місцевий господарський суд виходив з того, що надані позивачем копії опису вкладення у цінний лист від 23.11.2017 та фіскальний чек № 00001911500081 від 23.11.2017 не можуть підтверджувати надання поштових послуг з направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, так, як на думку суду, належним доказом зазначеного можуть бути лише документи подані в оригіналі, а не в копіях.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 56 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою) встановлює, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою) до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно ч. 6 ст. 63 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою) суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, документом, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Правилами надання поштового зв'язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, встановлено таке:

- внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (п. 59);

- у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися (п. 61).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем як доказ направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу надано копії фіскального чеку № 00001911500081 від 23.11.2017 та опису вкладення у цінний лист з відміткою відділення зв'язку про прийняття кореспонденції до пересилання від 23.11.2017.

Зі змісту вказаного опису вкладення слідує, що 23.11.2017 відділенням зв'язку прийнято до пересилання ПАТ "Українська залізниця" за адресою: 03150, м. Київ, вул. Тверська, 5 копію позовної заяви та доданих до неї документів.

На описі міститься відтиск штампу поштового відділення від 23.11.2017 та підпис працівника зв'язку, який прийняв вкладення у цінний лист.

На переконання колегії суддів вказаний опис є належним письмовим доказом, оскільки містить дані, які підтверджують факт направлення позивачем відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів. На переконання колегії суддів надання позивачем документи у копіях, які були належним чином завірені не може бути підставою для повернення позовної заяви, оскільки, як вбачається з фіскального чеку № 00001911500081 від 23.11.2017 позовна заява була направлена відповідачу.

У відповідності до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.16.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК) (в редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Таким чином, місцевий господарський суд, у разі сумніву, щодо наданих доказів мав можливість витребувати у позивача, як доказ отримання відповідачем копії позовної заяви з додатками, так і зобов'язати останнього надати суду такі докази в оригіналі, якщо визнав подані позивачем докази направлення копії позовної заяви відповідачу неналежними.

Оскільки суд першої інстанції помилково та незаконно повернув позивачу без розгляду позовну заяву та додані до неї документи, ухвала суду підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, судом першої інстанції прийнято ухвалу з порушенням норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 06.12.2017 про повернення позовної заяви по справі № 910/21718/17 скасуванню, а позовні матеріали - передачі на розгляд до господарського суду міста Києва.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 240, 255 269, 275, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/21718/17 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі № 910/21718/17 - скасувати.

3. Позовні матеріали № 910/21718/17 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко

Дата складання повного тексту постанови 26.02.2018 року