Ухвала суду № 72761701, 16.03.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

16 березня 2018 року Справа № 915/210/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши матеріали зави

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» (54028, АДРЕСА_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Скат» (54051, м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 1)

про: забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт», разом із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Скат» грошових коштів в розмірі 438477,36 грн., звернулося до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н і б/д (вх. № 3197/18) про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, яке належить або підлягає передачі або сплаті ТОВ «Транспортна компанія Скат» і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову та доданий до неї документ, суд дійшов висновку про повернення вказаної заяви заявнику, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У даному випадку заявник звернувся із заявою про забезпечення одночасно з пред’явленням позову.

За змістом статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб – громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб – громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін – фізичних осіб, що не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За правилами ч. ч. 1, 7 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Так, судом встановлено, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» б/н і б/д (вх. № 3197/18 від 14.03.2018) про забезпечення позову не відповідає вимогам, встановленим статтею 139 ГПК України.

1) Заява взагалі не містить жодних обґрунтувань щодо необхідності забезпечення позову та щодо обраного позивачем заходу забезпечення позову, який він просить застосувати (п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 139).

2) До заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (ч. 5 ст. 139).

За змістом ст. 1 Закону України “Про судовий збір” судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У відповідності до ст. 2 вказаного закону платники судового збору – громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову встановлено ставку судового збору у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року – 1762 гривні, з 1 липня – 1841 гривня, з 1 грудня – 1921 гривня.

Отже, заявником за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову має бути сплачено 881,00 грн. судового збору (1762,00 грн. х 0,5).

Заявником до заяви додано копію платіжного доручення № 103 від 12.03.2018 на суму 881,00 грн., яка, однак, не засвідчена належним чином, з огляду на що суд вважає за необхідне звернути увагу заявника:

По-перше, на вимоги процесуального закону щодо оформлення письмових доказів, які подаються до суду.

У відповідності до приписів ч. ч. 2, 5 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Копії письмових доказів, які подаються до суду, оформлюються відповідно до вимог п. 5.27 “Національного стандарту України. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ4163-2003”, затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003. Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

По-друге, копія платіжного доручення № 103 від 12.03.2018 на суму 881,00 грн. не може вважатись документом, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі у розумінні чинного процесуального законодавства.

В пункті 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу” (із змінами) зазначено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Водночас відсутність таких відомостей не є підставою для повернення позовної заяви (заяви, скарги), оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем (заявником, скаржником) належної суми судового збору.

Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Отже, недотримання заявником вимог статті 139 ГПК України тягнуть за собою застосування наслідків, встановлених частиною 7 статті 140 ГПК України – повернення заяви про забезпечення позову заявнику.

Керуючись ст. ст. 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» б/н і б/д (вх. № 3197/18 від 14.03.2018) про забезпечення позову та доданий до неї документ повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Додатки (лише на адресу заявника):

- заява б/н і б/д (вх. № 3197/18 від 14.03.2018) про забезпечення позову з доданим до неї документом всього на 3-ох арк.;

- акт Відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2018 на 1-ому арк.

Суддя О.Г. Смородінова