Рішення № 72760844, 06.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2018Справа № 910/18906/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про стягнення 9007,96 грн.,

за участі представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 9007,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 04.04.2017, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_1, сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого вказані автомобілі зазнали механічних ушкоджень.

У подальшому, позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля НОМЕР_2 - ОСОБА_2 (страхувальник, вигодонабувач) договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №147699а6дг від 13.12.2016, виплатив власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, страхове відшкодування в розмірі 10309,64 грн.

Оскільки на час скоєння ДТП, цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_1, було застраховано у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", позивач, на підставі положень ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу №ЕЛ_3521 від 15.08.2017, однак відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 8809,64 грн., інфляційні втрати в розмірі 174,43 грн. та три відсотки річних в розмірі 23,89 грн. за час прострочки за період з 22.09.2017 по 24.10.2017, всього в сумі 9007,96 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи буд повідомлений належним чином.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, разом з тим, в ході розгляду справи подав відзив на позов в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, пославшись на те, що до позовної заяви позивачем надано неналежний розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого не можливо встановити обсяг і види робіт, за які сплачено страхове відшкодування та неможливо встановити дійсність проведення робіт щодо ремонту пошкоджень, які були отримані транспортним засобом під час ДТП від 04.04.2017.

Разом з тим у вищевказаному відзиві відповідач наголосив на тому, що позивач звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу 22.08.2017, позов до суду подав 27.10.2017. Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик не пізніше ніж через 90 днів має прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його, тобто станом на момент звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, визначений законом строк на прийняття відповідного рішення не сплив, а відтак відповідач вважає вимоги позивача щодо сплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних незаконними та необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.12.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №147699а6дг, за умовами якого застраховано автомобіль НОМЕР_2, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3017095017370639, 04.04.2017 на вул. Набережної Перемоги 130 в м. Дніпрі, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 внаслідок чого пошкоджено вказані транспортні засоби.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.04.2017 по справі №201/5307/17-п встановлено, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_1.

Позивач, на виконання умов Договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №147699а6дг від 13.12.2016, на підставі страхового акту №1.003.17.0005612/АХА2201945 від 14.04.2017, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу марки "Ford", д.н.з.НОМЕР_3 в розмірі 10309,64 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №325861 від 18.04.2017 на суму 10309,64 грн.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі розрахунку СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Транс" відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП, склала 10309,64 грн.

Виходячи зі змісту ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1332012, чинного на момент ДТП (04.04.2017), у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант". Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 100000 грн., розмір франшизи - 1500 грн.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля НОМЕР_2, збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.

Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №147699а6дг від 13.12.2016, перейшло право вимоги, яке власник автомобіля НОМЕР_2, мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із претензією №ЕЛ_3521 від 15.08.2017 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 10309,64 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 22.08.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 15.08.2017, наявним в матеріалах справи.

В той же час, враховуючи заперечення відповідача, щодо не настання строку для виплати страхового відшкодування, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи підтверджуються обставини, викладені у позові, зокрема доведено факт настання ДТП та вину водія транспортного засобу застрахованого у відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог п.п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає стягненню виплачене страхове відшкодування в розмірі 8809,64 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 174,43 грн. інфляційних втрат та 23,89 грн. трьох відсотків річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

В той же час, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивач звернувся до відповідача з претензією №ЕЛ_3521 від 15.08.2017 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, яка була отримана відповідачем 22.08.2017, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.08.2017. Таким чином, відповідач, у відповідності до вимог чинного законодавства повинен був прийняти рішення щодо виплати суми страхового відшкодування у строк до 20.11.2017, відтак датою прострочення виплати суми страхового відшкодування слід вважати 21.11.2017. Проте, позивачем у поданому суду розрахунку позовних вимог визначено датою прострочення - 22.09.2017.

За таких обстави, суд вважає, що станом на момент звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, відповідачем не порушено визначений законом строк для виплати страхового відшкодування, а відтак відсутні підстави для стягнення з останнього трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, заперечення відповідача щодо неможливості визначення обсягу ремонтних робіт, спростовуються матеріалами справи, зокрема із заяви про виплату страхового відшкодування вбачається, що в результаті розглядуваної ДТП автомобіль НОМЕР_2 зазнав пошкоджень переднього бамперу та капоту, згідно Рахунку на оплату №550 від 13.04.2017 вбачається придбання наповнювача переднього бампера, емблеми Форд передньої та надання послуг по ремонту та фарбуванню. Відтак, суд приходить до висновку, щодо доведеності позивачем факту проведення ремонту вказаного транспортного засобу, саме внаслідок пошкодження вказаною ДТП.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912) 8809 (вісім тисяч вісімсот дев'ять) грн. 64 коп. заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1564 (одна тисяча шістсот) грн. 77 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписано 16.03.2018

Суддя Я.В. Маринченко