Постанова № 72756590, 13.03.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/13556/15-ц

Провадження № 22-ц/792/61/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Гриньова А.М.,

з участю: представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа без самостійних вимог – приватний нотаріус ОСОБА_7, про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року,

встановила:

У липні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі – ТОВ «ОТП Факторинг Україна») про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

ОСОБА_5 зазначив, що він перебував із ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 20 червня 2001 року. З січня 2003 року сторони відновили сім’ю, проживали разом без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство, мали спільний бюджет і підтримували шлюбі стосунки. За час спільного проживання ними придбано дві земельні ділянки, на одній із яких сторони за спільні кошти побудували житловий будинок, а після погіршення відносин у травні 2015 року ОСОБА_6 не визнає його право власності на вказане майно та відмовляється здійснити його поділ. Спірний житловий будинок перебуває в іпотеці ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на забезпечення виконання зобов’язання ОСОБА_6 за кредитним договором. 21 грудня 2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення кредитної заборгованості. Цей виконавчий напис не відповідає вимогам закону, оскільки строк виконання зобов’язання за кредитним договором не настав і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» неправомірно набуло право вимоги за договором іпотеки, крім того, нотаріус не направив позивачеві письмову вимогу про усунення порушень, а документи, які підтверджують безспірність заборгованості, відсутні.

За таких обставин ОСОБА_5 просив суд:

встановити факт його проживання з ОСОБА_6 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 1 січня 2007 року до 1 травня 2015 року;

визнати:

-земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану по вул. Радгоспній, 43, у масиві «Дехтярка-2», на території Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 079884 від 15 липня 2004 року, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 010474300870), кадастровий № 6825083600:01:004:0015;

-земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану по вул. Радгоспній, 45, у масиві «Дехтярка-2», на території Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 079883 від 15 липня 2004 року, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 010474300869), кадастровий № 6825083600:01:004:0014;

-житловий будинок по вул. Радгоспній, 43, у масиві «Дехтярка-2», на території Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, загальною площею 503,4 кв.м., житловою площею 212,8 кв.м. (Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 7 квітня 2010 року, зареєстроване за реєстраційним № 30126532),-

об’єктами права спільної сумісної власності подружжя та визнати його право власності на ? частину вказаного нерухомого майна;

визнати виконавчий напис, вчинений 21 грудня 2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 за № 2062, про звернення стягнення на житловий будинок і земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходяться по вул. Радгоспній, 43, в с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області, за рахунок яких запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в розмірі 837 530 грн 80 коп., таким, що не підлягає виконанню.

Суд залучив приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_7 до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання з 1 січня 2004 року до 1 травня 2015 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Визнано житловий будинок і земельну ділянку, розташовані по вул. Радгоспній, 43, в с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької обласні, та земельну ділянку, розташовану по вул. Радгоспній, 45, в с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької обласні, об’єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Визнано право власності ОСОБА_5 на ? частину вказаного нерухомого майна. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Суд виходив з того, що факт, який просить встановити ОСОБА_5, підтверджується належними та допустимими доказами, а спірне нерухоме майно набуто ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за час їх спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та належить їм на праві спільної сумісної власності, внаслідок чого при поділі майна частки сторін є рівними. Також суд дійшов висновку, що виконавчий напис вчинено нотаріусом із дотриманням вимог закону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду в частині відмови в позові про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_5 зазначив, що суд не дав належної оцінки доказам у справі, які вказують на незаконність виконавчого напису нотаріуса.

Рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя не оскаржується сторонами і не переглядається апеляційним судом.

Відповідач ОСОБА_6, представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та приватний нотаріус ОСОБА_7, яких належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не з’явилися в судове засідання.

Заслухавши учасника процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом правильно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що 30 травня 2006 року Акціонерний комерційний банк «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі – ПАТ «ОТП Банк»), і ОСОБА_6 уклали кредитний договір № HСL-001/004/2006, за умовами якого банк надав останній кредит на будівництво нерухомого майна у розмірі 100 000 доларів США на строк до 25 травня 2026 року під 12% річних.

ОСОБА_6 зобов’язалася повернути банку кредит і сплатити йому проценти за користування кредитними коштами щомісячними платежами згідно графіка платежів.

У п. 1.9.1 кредитного договору сторони встановили, що кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту в цілому у випадку невиконання позичальником зобов’язань за договором. При цьому виконання боргових зобов’язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання ним відповідної вимоги.

Згідно п. 4.1.1 кредитного договору за порушення зобов’язання з повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожний день прострочення.

30 травня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки № PCL-001/004/2006, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 Додатковим договором № 1 від 22 квітня 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_9, сторони внесли зміни до вказаного договору іпотеки.

Виконання ОСОБА_6 зобов’язання за кредитним договором забезпечено іпотекою земельної ділянки площею 0,10 га та житлового будинку загальною площею 503,4 кв.м., які розташовані по вул. Радгоспній, 43, масиву «Дехтярка-2», в с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області.

За змістом п.п. 6.3, 6.4 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на вибір іпотекодержателя: за рішенням суду та/або на підставі виконавчого напису нотаріуса, в позасудовому порядку, в іншому порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі порушення іпотекодавцем боргового зобов’язання та/або умов цього договору іпотекодержатель направляє йому письмову вимогу про усунення порушення. В такій вимозі зазначається стислий зміст порушеного зобов’язання/умов, вимога про виконання порушеного зобов’язання/умов у менш ніж 30 (тридцятиденний) строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку ця вимога залишається без задоволення іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

В силу п. 9.7 договору іпотеки відступлення прав за цим договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця з одночасним відступленням права вимоги за кредитним договором.

5 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого банк за плату відступив відповідачеві своє право грошової вимоги до боржників за цілим рядом кредитних договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_6 за кредитним договором № HСL-001/004/2006 від 30 травня 2006 року.

На підставі договору про відступлення права вимоги від 5 листопада 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10, ПАТ «ОТП Банк» відступив ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право вимоги за вищевказаним договором іпотеки.

21 грудня 2010 року приватний нотаріус ОСОБА_7 вчинив виконавчий напис (зареєстрований у реєстрі за № 2062) про звернення стягнення на належне ОСОБА_6 нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 503,4 кв.м. і земельну ділянку площею 0,10 га, що розташовані по вул. Радгоспній, 43, масиву «Дехтярка-2», в с. Лісові Гринівці, Хмельницького району, Хмельницької області. За рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, мали бути задоволені вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в розмірі 837 530 грн 80 коп.

Дані обставини визнані сторонами, встановлені судовим рішенням і підтверджуються письмовими доказами у справі.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ч. 1 ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

В силу ст. 87 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі – Закон № 3425-ХІІ) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному прядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено ч. 1 ст. 88 Закону № 3425-ХІІ, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема таке стягнення здійснюється за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально-посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Із пункту 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882; далі - Інструкція), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, слідує, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов’язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов’язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов’язання.

Згідно з п. 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

За змістом указаних норм права на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, тобто нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред’явлених до нього вимог і визнання їх.

Зокрема, документом, що підтверджує цей факт, є отримання боржником вимоги стягувача щодо усунення порушень зобов’язання з підписом боржника про його отримання, що свідчить про ознайомлення боржника з поданою вимогою.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов’язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З матеріалів справи вбачається, що письмова вимога про усунення порушень основного зобов’язання (іпотечне повідомлення № М00-04-04/111 від 9 серпня 2010 року) направлена ПАТ «ОТП Банк» на адресу ОСОБА_6 і вручена останній 12 серпня 2010 року (т. 1 а.с. 210-211). ОСОБА_6 як боржник та іпотекодавець в одній особі була ознайомлена з указаною вимогою, разом із тим, остання не оскаржила виставлену вимогу в судовому порядку та не виставила заперечення кредитору.

Після спливу 30 днів від указаної дати приватний нотаріус ОСОБА_7 вчинив виконавчий напис на договорі іпотеки.

Реєстр для реєстрації нотаріальних дій (т. 1 а.с. 194-196) вказує на те, що для одержання виконавчого напису ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало нотаріусу оригінал договору іпотеки та розрахунок заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором.

Отже докази у справі достовірно вказують на те, що приватний нотаріус ОСОБА_7 вчинив оспорюваний виконавчий напис на підставі документів, які підтверджують безспірність заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором.

При цьому ОСОБА_5 не довів неправильність розрахунку заборгованості та сплив позовної давності за заявленими кредитором вимогами.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно керувався тим, що виконавчий напис вчинено нотаріусом із дотриманням вимог закону.

Посилання ОСОБА_5 на те, що заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором не є безспірною, суперечить фактичним обставинам справи.

Той факт, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не направило ОСОБА_5 письмову вимогу про усунення порушень основного зобов’язання не вказує на незаконність виконавчого напису нотаріуса, оскільки позивач не є боржником за кредитним договором та іпотекодавцем за договором іпотеки.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 513 ЦК України Кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

В силу ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 9.7 договору іпотеки сторони передбачили, що відступлення прав за цим договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, з одночасним відступленням вимоги за кредитним договором.

Докази у справі достовірно вказують на те, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло права кредитора та іпотекодержателя за відповідними правочинами в порядку відступлення права вимоги.

Умови вказаних правочинів і норм чинного законодавства не передбачають згоду інших осіб, у тому числі боржника та іпотекодавця, на заміну кредитора у зобов’язанні. Отже твердження ОСОБА_5 про неправомірність набуття ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 289 Інструкції встановлено, що вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з урахуванням вимог статті 1050 Цивільного кодексу України.

ОСОБА_6 не виконала зобов’язання за кредитним договором, а тому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» правомірно скористалося своїм правом на дострокове повернення кредиту.

Посилання ОСОБА_5 на те, що строк виконання основного зобов’язання не настав, суперечить закону та фактичним обставинам справи.

Не спростовують висновків суду й інші доводи апеляційної скарги.

Факт неотримання ОСОБА_6 кредиту та правильність визначення валюти зобов’язання боржника не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому в силу ч. 6 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд не приймає ці підстави позову.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 березня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_11

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27