Ухвала суду № 72754390, 15.03.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/423/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 59 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2017 року, ухваленого під головуванням судді Степаненка О.М., у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання незаконними дій та бездіяльності приватного нотаріуса, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, -

в с т а н о в и в :

В лютому 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позов до ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом. При цьому зазначала, що вона є спадкоємцем свого чоловіка ОСОБА_8, який помер 28 лютого 2016 року.

У встановлено законодавством порядку звернулася до приватного нотаріуса м.Дніпро ОСОБА_9 із заявою про прийняття спадщини, для оформлення спадщини за законом , від 29.03.2016 року, в якій вказала про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 Також вказала, що спадкоємцем першої черги за законом є мати померлого – ОСОБА_5

06.09.2016 року позивач звернулась до приватного нотаріуса ОСОБА_7 для отримання Свідоцтва про право власності на 1/2 частину в спільному майні подружжя, як дружині, що пережила чоловіка та Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна. Проте нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва та пояснив щодо необхідності запитів до державних установ та отримання з офіційних джерел підтвердження належності спадкового майна померлому чоловіку.

Позивач зазначає, що згодом їй стало відомо, що нотаріусом ОСОБА_9 відповідачу було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частки грошових коштів в розмірі 4 839 114 грн. з відповідними відсотками, які знаходилися на картковому рахунку № 26258501536746, відкритому в ТВБВ № 10003/0310 філії – Дніпровське обласне управління АТ «Ощадбанк» щодо якого відсутнє заповідальне розпорядження спадкодавця та видано Свідоцтво на спадщину за законом на 1/2 частки дивідендів, нарахованих учаснику (засновнику) ТОВ «Стронг-К». Вказані Свідоцтва про право на спадщину зареєстровані у Спадковому реєстрі під номерами № 59441656 і відповідно під номером № 59441646. Тобто приватний нотаріус свідомо не повідомила її про видачу свідоцтв і не отримала він неї згоди на їх видачу, ввела в оману щодо необхідності отримання підтверджень наявності майна і в порушення вимог закону ОСОБА_9 не вчинила нотаріальні дії та не надала письмової відмови у вчиненні нотаріальної дії, чим порушила її права спадкоємиці.

З таких підстав ОСОБА_6 просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 на ім’я ОСОБА_5 в спадковій справі №58678257.

У вересні ОСОБА_6 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила визнати незаконними дії та бездіяльність приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_9; визнати незаконною та скасувати реєстрацію спадкової справи, зареєстрованої в державному реєстрі під № 58678257, номер у нотаріуса 8/2016, зареєстрованою приватним нотаріусом ОСОБА_9, спадкодавець ОСОБА_8В, зареєстрованої 09.03.2016 року; визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за законом, номер у спадковому реєстрі 59441646, бланк НВА 163776, номер в реєстрі нотаріальних дій 2051, виданого 01.09.2016 року, зареєстрованого в державному реєстрі 01.09.2016 року о 18:29 год. приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_9 та визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за законом, номер у спадковому реєстрі 59441656, бланк НВА 163775, номер в реєстрі нотаріальних дій 2048, виданого 01.09.2016 року, зареєстрованого в державному реєстрі 01.09.2016 року о 18.32 год. приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_9

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано Свідоцтво про право на спадщину за законом номер у спадковому реєстрі під № 59441656, номер в реєстрі нотаріальних дій 2048, виданого 01.09.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_9

Визнано незаконним та скасовано Свідоцтво про право на спадщину за законом номер у спадковому реєстрі під № 59441646, номер в реєстрі нотаріальних дій 2051, виданого 01.09.2016 року приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_9

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, як незаконне, необґрунтоване, постановлене з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що визнаючи незаконними та скасовуючи Свідоцтва, видані апелянту щодо нарахованих та виплачених/невиплачених її сину дивідендів від діяльності ТОВ «Стронг-К» суд не врахував, що ТОВ «Стронг-К» було створено 22.08.2007 року, тобто до реєстрації шлюбу між позивачем та її сином, і був єдиним засновником (учасником) ТОВ «Стронг-К» із статутним капіталом у розмірі 1 000 000 грн.

Висновки суду щодо віднесення до статутного капіталу господарського товариства майна за рахунок спільних коштів подружжя , які є підставою для визнання за другим подружжям, перший з якого є учасником господарського товариства ґрунтуються на недоведеності та не були предметом розгляду.

Також судом першої інстанції не були досліджені та не були предметом спору джерела надходження майна до статутного капіталу ТОВ «Стронг-К» до 22.09.2007 року

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і дотримання норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Проте таким вимогам закону рішення не відповідає.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що видані ОСОБА_5 Свідоцтва про право на половину дивідендів є незаконними і підлягають скасуванню, поскільки видані з порушення прав спадкоємиці ОСОБА_6 як спадкоємця частки в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

Але такі висновки суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права, а також обставинам справи.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

ОСОБА_10 з ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 вересня 2007 року по 28.02.2016 року.

Відповідно до Свідоцтва про смерть, виданий Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області 29.02.2015 року актовий запис № 243 ОСОБА_8 помер.

29.03.2016 року ОСОБА_6 звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_9 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8

ОСОБА_10 про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкова справа № 58578257 зареєстрована 09.03.2016 року на підставі письмової заяви від 09.03.2016 року до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 матері спадкодавця ОСОБА_8 – ОСОБА_5

01.09.2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_9 видано ОСОБА_5 Свідоцтво про право на спадщину за законом номер у спадковому реєстрі 59441656, номер в реєстрі нотаріальних дій 2048, спадщина складається з 1/2 частки грошових коштів у розмірі 4 839 114 грн., які знаходяться на картковому рахунку в ТВБВ № 10003/0310 філії Дніпровського обласного управління АТ «Ощадбанк» та Свідоцтво про право на спадщину за законом номер у спадковому реєстрі 59441646, номер в реєстрі нотаріальних дій 2051, на 1/2 частину дивідендів, нарахованих учаснику (засновнику) ТОВ «Стронг-К» в розмірі 500 000 грн.

06 вересня 2016 року позивач письмово звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_9 про видачу Свідоцтва про право на спадщину на частку в спільному майні подружжя як дружині, що пережила чоловіка та Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна.

Як вбачається із матеріалів справи спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 являються його дружина ОСОБА_6 та його мати ОСОБА_11, які в передбачений законодавством строк звернулися до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини і на підставі яких було заведено спадкові справи та відповідачу видано свідоцтва про право на спадщину за законом.

Визнаючи незаконними та скасовуючи свідоцтва, видані ОСОБА_11 щодо нарахованих та виплачених/невиплачених померлому ОСОБА_8 дивідендів від діяльності ТОВ «Стронг-К» та стосувалися: 1/2 частки грошових коштів, з відповідними відсотками, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому в ТВБВ №10003/0310 філії –Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», які перераховані як дивіденди від діяльності ТОВ «Стронг-К» та 1/2 частки нарахованих, але не виплачених дивідендів від ТОВ «Стронг-К» , суд першої інстанції виходив із того, що вказані дивіденди , відповідно до ст. 60 СК України є спільним майном подружжя.

Проте судом не було враховано, що шлюб між спадкодавцем ОСОБА_8 та ОСОБА_6 був зареєстрований 22 вересня 2007 року.

ТОВ «Стронг-К» було створено 22.08.2007 року, державну реєстрацію юридичної особи проведено 22.08.2007 року. Статутний капітал на день реєстрації становив 44 000 грн. Засновниками ТОВ «Стронг-К» були ОСОБА_8 та ВАТ «Кіровоградське підприємство «Укропткульттовари».

20.09.2007 року на підставі договору купівлі-продажу та протоколу № 2 зборів засновників ТОВ «Стронг-К» від 20.09.2007 року єдиним засновником ТОВ «Стронг-К» із статутним капіталом в розмірі 1 000 000 грн. став ОСОБА_8

У п. 4.1 договору купівлі-продажу від 20.09.2007 року посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрованого в реєстрі № 6282, за яким ОСОБА_8 придбав частку ВАТ «Кіровоградське підприємство «Укропткульттовари» у статутному капіталі ТОВ « «Стронг-К» вказано, що ОСОБА_8 в шлюбі не перебуває та ні з ким не проживає однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 20.09.2007 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області, номер запису 122410500010388562. Частка у статутному капіталі ТОВ «Стронг-К», який становить 1 000 000 грн. з часу реєстрації і до смерті померлого ОСОБА_8 належала йому у повному розмірі 100 % статутного капіталу. Крім того, статутний капітал ТОВ «Стронг-К» не змінювався.

Відповідно до п. 7.1 Статуту ТОВ «Стронг-К»( в редакції від 20.09.2007 року державна реєстрація якої проведена 20.09.2007 року) частка в статутному капіталі товариства у розмірі 1 000 000 грн. становить 100 % статутного капіталу, належить ОСОБА_8

Із наведеного слідує, що створення ТОВ «Стронг-К» було здійснено за рахунок коштів ОСОБА_8 і було його власністю, оскільки створено до реєстрації шлюбу з позивачем.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тільки в разі встановлення цих фактів норма ст. 60 СК України вважається правильно застосованою.

Судом першої інстанції не було взято до уваги джерела надходження коштів ОСОБА_8 на придбання частки у статутному капіталі ТОВ «Стронг-К» та час створення вказаного товариства. Також в матеріалах справи відсутні докази належності ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_8 частки у статутному капіталі (частки у статутному капіталі ТОВ «Стронг-К») на час створення статутного капіталу.

Також судом першої інстанції не було досліджено, що депозитний вклад у філії банку ПАТ «Державний ощадний банк України» були внесені ОСОБА_8 як сума нарахованих та сплачених дивідендів від ТОВ «Стронг-К» , що були об’єктом права особистої приватної власності. Перерахунок цих коштів здійснювався з поточного рахунку ТОВ «Стронг-К» та не виплачена частка нарахованих дивідендів від діяльності ТОВ «Стронг-К» також належали ОСОБА_8 на праві особистої приватної власності. Тому невиплачені підприємством ТОВ «Стронг-К» частка нарахованих дивідендів від діяльності товариства належали ОСОБА_8 на праві особистої приватної власності, а відтак дивіденди теж не є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст. 58 СК України право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка . Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Дивіденди – це частина прибутку, яка розподілена між акціонерами (власниками) підприємства згідно їх частки у статутному капіталі. В акціонерних товариствах згідно ст. 30 Закону України “Про акціонерні товариства” від 17.09.2008 р. № 514 (далі – Закон № 514) дивідендами є частина чистого прибутку, яка виплачується акціонерові в розрахунку на одну акцію певного типу та/або класу, що належить йому.

Таким чином, частка у статутному капіталі ТОВ «Стронг-К» та дохід (дивіденди) від діяльності товариства є особистою приватною вланістю ОСОБА_8, а не спільним майном подружжя.

Тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_6 має право на половину отриманого доходу (дивіденти) від діяльності ТОВ «Стронг-К».

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, що відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України дають підстави для скасування заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2017 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задоволити.

Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 листопада 2017 року – скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання незаконними дій та бездіяльності приватного нотаріуса, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Судді: