Постанова № 72754382, 15.03.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/467/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 19, 27 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Храпка В.Д.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -:

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що відповідно до укладеного договору № б/н від 04.10.2011 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов’язання належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31.08.2017 року складала 15007, 14 гривень, в тому числі: 1902, 62 грн. – тіло кредиту; 11913, 70 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 690,82 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просив суд стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами.

Заочним рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2018 року у задоволення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило апеляційний суд скасувати частково зазначене рішення та ухвалити нове, яким позов банку задовольнити в повному обсязі.

При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що суд відмовляючи у задоволенні позову не дослідив та не взяв до уваги той факт, що правовідносини між сторонами виникли на підставі підписання Анкети-Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» від 04.10.2011 року, внаслідок чого було оформлено кредитну карту.

Крім того, 23.09.2013 року ОСОБА_3 отримала карту №5168755338035054 строком дії до 08/17, саме з цього моменту відбувся «старт карткового рахунку», також було надано і кредитний ліміт в розмірі 00.00 грн., який 17.10.2013 року був збільшений до 2000 грн. Дана інформація прослідковується в розрахунку і по виписці, яка була банком надана в якості доказу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає даним вимогам закону.

Згідно з вимогами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_3 підписала заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 04.10.2011 року.

Відповідно до наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача станом на 31.08.2017 року складала 15007, 14 гривень, в тому числі: 1902, 62 грн. – тіло кредиту; 11913,70 грн. – відсотки за користування кредитом; 1190, 82 грн. – судові штрафи.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що з наданої банком Анкети-заяви ОСОБА_3 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку не вбачається ні суми кредиту, ні умов кредитування, ні підтвердження отримання позичальником кредиту.

Колегія суддів не погоджуючись з даними висновками районного суду та при цьому виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до Заяви б/н від 04.10.2011 року, яка підписана відповідачем, ОСОБА_3 погодилася з тим, що ця заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. При цьому, колегія суддів, звертає увагу, що підписуючи Заяву б/н від 04.10.2011 року ОСОБА_3 ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як видно з Довідки наданої ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі підписаного кредитного договору б/н ОСОБА_3 отримала 23.09.2013 року кредитну картку № 5168755338035054 з терміном дії до 08/17.

Відповідно до Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_3 (договір б/н) по картці відбувалася зміна кредитного ліміту, який з 23.09.2013 року становив 0.00 грн., з 17.10.2013 року – 2000 грн., а з 01.12.2014 року 375, 55 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 04.10.2011 року, поточна заборгованість за кредитом у відповідача виникла 26.11.2013 року, тобто після отримання кредитної картки № 5168755338035054. При цьому відповідачем частково погашалася заборгованість за кредитом та останнє погашення нею було здійснено 28.04.2015 року.

Тому, оскільки позичальник ОСОБА_3 користувалася кредитними коштами, про що свідчить розрахунок банку по кредиту б\н від 04.10.2011 року, згідно якого відповідач неодноразово знімала кошти з картки, а також сплачувала заборгованість за кредитом, однак в повній мірі не виконала умови кредитного договору та кредитні кошти банку не повернула, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в розмірі 15007, 14 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подавався, доводів на спростування вказаного розрахунку нею не наведено та свого розрахунку в разі незгоди з розрахунком банку відповідачем також надано до суду не було.

Суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не дослідив належним чином зібрані у справі докази, зокрема розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором у сукупності та взаємозв'язку з умовами вказаного договору, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме факту наявності заборгованості ОСОБА_3 перед банком та розмір такої заборгованості, а тому ухвалене в справі рішення районного суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог банку.

Згідно ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні з позовом в суд та подачі апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» сплатив в дохід держави судовий збір в розмірі 1600 грн. та 2400 грн., а всього 4000 грн.

Суд ухвалює рішення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь банку витрати по сплаті судового збору у вказаному розмірі.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити.

Заочне рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 12 січня 2018 року – скасувати.

Ухвати нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 04 жовтня 2011 року в розмірі 15007, 14 грн. та стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 4000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Б.Б. Вініченко

ОСОБА_4

ОСОБА_5