Рішення № 72753538, 06.02.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8548/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

секретаря Бурячек О.В.,

за участі учасників справи:

представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Шоста Київська державна нотаріальна контора про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом, просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 разом із спадкодавцем - ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1; визнати ОСОБА_3 таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з чим визнати за позивачем, як єдиною спадкоємицею, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на ? автомобіля марки ЗАЗ, модель 11030, рік випуску 2006, тип легковий хетчбек, номер шасі (кузова) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, пояснили, що з 05 березня 1986 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. За час перебування у шлюбі, подружжям придбано транспортний засіб - автомобіль марки ЗАЗ, модель 11030, рік випуску 2006, тип легковий хетчбек, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, після його смерті відкрилась спадщина до складу спадкового майна входить транспортний засіб - автомобіль марки ЗАЗ, модель 11030, рік випуску 2006, тип легковий хетчбек, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Спадкоємцями першої черги за законом щодо майна спадкодавця є позивач, дружина спадкодавця, та його син ОСОБА_3, відповідач у справі. В межах визначеного законодавством строку, позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, в свою чергу відповідач не виявив наміру прийняти спадщину, від спадщини не відмовився, однак до цього часу не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, державним нотаріусом видано позивачу свідоцтво про право власності на ? частку транспортного засобу, як пережившому подружжю, та видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку транспортного засобу, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частку транспортного засобу нотаріус відмовив, посилаючись на той факт, що спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_3 був зареєстрований за однією адресою зі спадкодавцем, тому в силу положень ст.1268 та ст.1296 ЦК України син померлого вважається таким, що прийняв спадщину. За вказаних обставин, позивач не має можливості в цілому отримати право власності на транспортний засіб та розпорядитись цим майном на власний розсуд, в той же час відповідач не має наміру прийняти спадщину, до нотаріальної контори не звертався із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини, в той же час позивач вважає доведеним той факт, що на момент відкриття спадщини вона проживала з чоловіком як одна сім'я, основним місце проживання подружжя була її власна квартира, де вона зареєстрована та постійно проживає, встановлення цього факту в судовому порядку є необхідним для визнання відповідача таким, що не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки не проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, та визнати за позивачем, як єдиною спадкоємицею, право власності на ? автомобіля марки ЗАЗ, модель 11030, рік випуску 2006, тип легковий хетчбек, номер шасі (кузова) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, що є предметом позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав повному обсязі, пояснив, що дійсно після смерті батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, він будучи обізнаним про своє право на спадщину, до нотаріальної контори не звертався, наміру прийняти спадщину не має, визнає той факт, що батько постійно проживав не за місцем його фактичної реєстрації, а разом зі своєю дружиною за іншою адресою, визнає право позивача на володіння транспортним засобом, який придбаний у шлюбі, яким до цього часу користується позивач, тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи - Шостої Київської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до положень частини четвертої статті 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно вимог ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Судом встановлено, що з 05 березня 1986 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. (а.с. 8)

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть, видане Виконавчим комітетом Піївської сільської ради Миронівського району Київської області 17 травня 2016 року (актовий запис №9). (а.с.9)

Як підтверджується матеріалами спадкової справи № 378/16 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, яка заведена Шостою Київською державною нотаріальною конторою, 02 червня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Шостої Київської державної нотаріальної контори з заявою про намір прийняти спадщину після смерті чоловіка - ОСОБА_5. (а.с.70)

13 грудня 2016 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Мотицькою С.А. було видано свідоцтво про право власності, яким визнано за ОСОБА_4, як пережившою дружиною ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на ? частку у праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям за час шлюбу, а саме автомобіль марки ЗАЗ, модель 110307, тип легковий хетчбек, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, колір сірий, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 22 червня 2007 року. (а.с. 78 зворот)

13 грудня 2016 року державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Мотицькою С.А. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яким визнано за ОСОБА_4 право власності на частку у спадковому майні - ? частку автомобіля марки ЗАЗ, модель 110307, тип легковий хетчбек, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, колір сірий, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 22 червня 2007 року, яка належала померлому ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 22 червня 2007 року.

Свідоцтво про право на спадщину на іншу ? частку автомобіля нікому не видавалося, що підтверджується листом нотаріуса №1338/02-14 від 03.04.2017 року. (а.с. 83)

В повідомленні державного нотаріуса Шостої Київської державної нотаріальної контори Мотицької С.А. № 5304/01-16 від 09.11.2017 року, на заяву ОСОБА_4 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частку автомобіля, яка не прийнята іншим спадкоємцем, зазначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем (довідка форма №3 від 21 жовтня 2016 року за №1263, видана Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» за адресою: АДРЕСА_2, де на день смерті був зареєстрований син померлого ОСОБА_3) вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Станом на 09 листопада 2017 року, свідоцтво про право на спадщину на ? частку автомобіля марки ЗАЗ, модель 110307, тип легковий хетчбек, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, колір сірий, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належав ОСОБА_5, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, його сину ОСОБА_3 не видавалось. (а.с. 84)

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 1296, 1297 цього ж Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до заявлених вимог, позивач ОСОБА_4 просить встановити юридичний факт, що вона, ОСОБА_4, спадкоємець першої черги за законом, постійно проживала з 05 березня 1986 року до часу відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1, та визнати ОСОБА_3 таким, що не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. (ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України)

Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За даними, які викладено у довідці Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 21 жовтня 2016 року, ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, за цією адресою мешкали та були прописані - син ОСОБА_3, невістка ОСОБА_7, онук ОСОБА_8. (а.с.71)

Позивач ОСОБА_4 зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1, ці відомості підтверджуються паспортом громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_4 (а.с.72)

Згідно з ч. 1 ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ч.6 ст. 29 Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання. Це означає, що особа є вільною у виборі місця проживання і може мати декілька місць проживання, а зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.

Як встановлено судом, за життя ОСОБА_5 мав зареєстроване місце проживання, проте фактичне його місце проживання є відмінним від зареєстрованого, що не суперечить вказаній вище статті, тому суд вважає доведеним той факт, що позивач ОСОБА_4, як дружина та спадкоємець першої черги за законом майна померлого чоловіка, на момент відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1, ці обставини визнанні відповідачем у справі, тому в силу положень ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України не потребують доказування в межах даного спору.

За таких обставин, враховуючи позицію відповідача про визнання позову, суд приходить до висновку, що після відкриття спадщини після смерті батька відповідач, як спадкоємець першої черги за законом, не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, факт не проживання спадкодавця разом із спадкоємцем на момент відкриття спадщини визнано відповідачем в межах даного спору, що дає підстави визнати ОСОБА_3 таким, що не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

У відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно пунктів 4.11. - 4.18. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерство юстиції України N 296/5 від 22.02.2012р., для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно роз'яснень, викладених у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, а право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою та при відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що за життя ОСОБА_5 належав автомобіль марки ЗАЗ, модель 110307, тип легковий хетчбек, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, колір сірий, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 22 червня 2007 року, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Після смерті ОСОБА_5, право власності на рухоме майно перейшло в порядку спадкування за законом спадкоємцям першої черги за законом - сину ОСОБА_3 та дружині ОСОБА_4, остання прийняла спадщину, та отримала свідоцтво про право власності на ? частку автомобіля, як переживша дружина, та свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно - ? частку автомобіля, при цьому суд враховує, що в межах даного спору відповідачем не висунуто заперечень щодо правомірності набуття позивачем права власності на спадкове майно та виникнення спору між спадкоємцями щодо поділу спадкового майна.

В той же час обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_5 за життя набув або володів рухомим майном, що входить до спадкової маси, неправомірно, або на вказане майно, окрім позивача та відповідача, потенційних спадкоємців, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи судом не встановлено.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов'язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, унаслідок чого власник майна (у цьому випадку позивач) не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

Як вбачається з обставин справи, в цьому випадку, воля особи (позивача у даній справі) щодо вільного використання свого права, тобто володіння, користування та розпорядження майном, - зв'язана волею сторонніх осіб (відповідачів у справі), що суперечить вищевказаній презумпції.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Як роз'яснення у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним той факт, що позивач, як спадкоємець першої черги за законом, в межах визначеного законодавством строку прийняла спадщину щодо майна ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, отримала свідоцтво про право власності на спадкове майно, а саме ? частку транспортного засобу, в той же час доведення наявності підстави для отримання у спадок іншої частини спадкового майна, а сама ? частки транспортного засобу, яка не прийнята іншим спадкоємцем першої черги за законом, відповідачем у справі, безпосередньо залежить від встановлення в судовому порядку фактів щодо проживання позивача із спадкодавцем на момент відкриття спадщини та визнання іншого спадкоємця таким, що не прийняв спадщину, ці обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду даного спору, виходячи з предмету позову, та позиції відповідача, який визнав позов в повному обсязі, тому вимоги позивача в частині визнання права власності на спадкове майно - ? частину транспортного засобу - автомобіля марки ЗАЗ, модель 11030, рік випуску 2006, тип легковий хетчбек, номер шасі (кузова) НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2, є правомірними та підлягають задоволенню.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. ( ч.1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України)

За нормою ч. 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. ( ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України)

Визнання позову - це спрямована на припинення цивільного процесу безумовна згода відповідача виконати матеріально-правові вимоги позивачу, виражена у встановленій законом процесуальній формі.

Визнаючи позов повністю, відповідач відмовляється від захисту проти всіх пред'явлених до нього матеріально-правових вимог позивача. У такому разі суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Шоста Київська державна нотаріальна контора про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно підлягає задоволеннюв повному обсязі.

Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення суд присуджує стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн. 00 коп., які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 392, 1216, 1217, 1218, 1258, 1259, 1268, 1269, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 82, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 284, 288, 354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Шоста Київська державна нотаріальна контора про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_4, спадкоємець першої черги за законом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати ОСОБА_3, спадкоємця першої черги за законом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, таким, що не прийняв спадщину.

Визнати за ОСОБА_4, спадкоємцем першої черги за законом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, право власності на ? частину транспортного засобу - автомобіля марки ЗАЗ, модель 11030, рік випуску 2006, тип легковий хетчбек, номер шасі (кузова) НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я