Рішення № 72752587, 15.03.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1090/17

Провадження № 2/591/353/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Шелєхової Г.В.

за участю секретаря судового засідання – Бондар С.М.

представника позивача – ОСОБА_1

представників відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 02 жовтня 2008 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК»», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 3566-009/08Р, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 53550,00 доларів США строком до 02 жовтня 2033 року зі сплатою 12,49%.

У забезпечення виконання зобов’язань за вказаним Кредитним договором між ОСОБА_5 та АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», було укладено Договір поруки №3566-009/08Р від 2 жовтня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_5 зобов’язалася нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов’язань за кредитними договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасно та у повному обсязі погашати основні суми боргу за кредитом.

Однак відповідач ОСОБА_4 умови Кредитного договору виконував неналежним чином, тому станом 25 березня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 64672,19 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом – 51083,63 доларів США. станом на 25 березня 2016 року по курсу НБУ; заборгованість за процентами – 13588,56 доларів США станом на 25 березня 2016 року по курсу НБУ.

Позивач просив стягнути з основного боржника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_5 як солідарних боржників заборгованість за кредитним договором в сумі 64672,19 доларів США в солідарному порядку та судові витрати пов’язані з розглядом справи.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_2 позов не визнав.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що позивачем пропущено шестимісячний строк, наданий законом для звернення до поручителя з вимогою виконати зобов’язання.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення з’явившихся учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 2 жовтня 2008 року між АТБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_4 було укладено кредитну угоду № 3566-009/08Р (а.с.11-14).

Умовами вказаного договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит у розмірі 53550 доларів США строком до 02 жовтня 2033 року та зі сплатою відсотків у розмірі 12,49% річних за користування кредитом (п.п. 1.1, 1.2 Кредитного договору).

Відповідно до п.п.4.1 Кредитного договору позичальник зобов’язується погашати заборгованість відповідно до Графіку погашення кредиту щомісячно до 10 числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця у строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також у момент повернення кредиту, зазначеного у п. п. 1.2 Договору (п.п. 4.2 Кредитного договору).

Позичальником ОСОБА_4 умови договору виконувались неналежним чином, тому станом на 25 березня 2016 року заборгованість за кредитним договором склала 64672,19 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом – 51083,63 доларів США станом на 25 березня 2016 року по курсу НБУ; заборгованість за процентами – 13588,56 доларів США станом на 25 березня 2016 року по курсу НБУ.

Дана обставина підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого загальна сума заборгованості на дату складання розрахунку становить 64672,19 доларів США (що еквівалентно 1697784,62 грн.), із яких: заборгованість за кредитом 51083,63 доларів США (що еквівалентно 1341055,58 грн.), відсотки 13588,56 доларів США (що еквівалентно 356729,04 грн.) (а.с.22-27).

Так, п.п. 4.3 Кредитного договору визначено, що платежі, відповідно до даного Договору, вважаються здійсненими у визначений строк, якщо сума відповідного платежу у повному розмірі надійшла на рахунок банку у строк, визначені в п.п. 4.1.,4.2 даного Договору. Якщо останній день встановленого строку платежу є вихідним, святковим чи іншим неробочим днем, позичальник зобов’язаний здійснити відповідний платіж заздалегідь, тобто не пізніше останнього робочого дня, що передує неробочому. Якщо платіжні документи оформлені банком у вихідний, святковий чи інший неробочий день, платежу присвоюється дата першого робочого дня, наступного за неробочим. Позичальник має право достроково погасити заборгованість за кредитом (частково або в повному обсязі).

Шляхом підписання даного договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у п. 1.2 даного Договору, припиняється достроково на 10-й день місяця, наступного за місяцем у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника (п.п. 4.4 Кредитного договору).

Судом також встановлено, що в забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором між ОСОБА_6 та АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» було укладено Договір поруки №3566-009/08Р від 2 жовтня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_5 зобов’язується нести солідарну майнову відповідальність перед Кредитором за виконання в повному обсязі зобов’язань ОСОБА_4, які виникають з умов кредитної угоди №3566-009/08Р від 2 жовтня 2008 року (п.1.1. Договору поруки ) (а.с.15-16).

Пунктом 1.2.Договору поруки визначено, що поручитель стверджує, що він ознайомлений зі змістом зобов’язання, яке забезпечено порукою за цим договором, та немає претензій до умов Кредитного договору, що є невід’ємною частиною даного Договору.

Поручитель зобов’язується у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов’язань за Кредитним договором виконати за нього зобов’язання перед Кредитором на умовах, у порядку та у строки, встановлені Кредитним договором, зазначеним у п.п. 1.1 даного Договору, зі змінами і доповненнями до нього (п.п.2.1. Договору поруки).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вбачається, що Банк виконав свої зобов’язання та надав позичальнику кредитні кошти.

Зокрема, вказані обставини підтверджуються квитанцією від 02 жовтня 2008 року про видачу ОСОБА_4 кредиту в сумі 53550 доларів США згідно кредитного договору (а.с.172 звор. том 2), заявою ОСОБА_4 про видачу готівки від 2 жовтня 2008 року (а.с.172 том 2).

Натомість, позичальник ОСОБА_4 умови договору не виконував належним чином, тому станом на 25 березня 2016 року виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 64672,19 доларів США.

Із наданих суду письмових доказів вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої обов’язки за Кредитним договором (а.с.22-27).

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов’язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

На підставі вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач ОСОБА_4 належно не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним між сторонами, суд приходить до висновку, що право Банку порушене і підлягає захисту, а тому з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 64672,19 доларів США.

Щодо позовних вимог Банку до поручителя ОСОБА_5, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом до поручителя ОСОБА_5 про стягнення боргу ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» звернувся до суду 20 січня 2017 року (а.с.10).

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 та частини першої статті 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Отже, умови договору поруки про її дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника не означають установлення строку припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов’язання передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

За висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові № 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року, строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов’язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Згідно правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 02.09.2015 року у справі № 6-1077цс15, відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов’язань боржника за кредитним договором.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором, строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту порушення позичальником строку виконання зобов’язання згідно з такими умовами або у зв’язку із застосуванням банком права на вимогу про повернення кредиту достроково порушення встановленого банком строку дострокового повернення позичальником кредиту.

Пред’явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й міг пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Як було зазначено вище, п.п. 2.1 Договору поруки поручитель зобов’язується у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов’язань за Кредитним договором виконати за нього зобов’язання перед Кредитором на умовах, у порядку та у строки, встановлені Кредитним договором, зазначеним у п.п. 1.1 даного Договору, зі змінами і доповненнями до нього (а.с.27).

Як зазначалося раніше, п.п. 4.4. Кредитного договору передбачено, що шляхом підписання даного договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у п. 1.2 даного Договору, припиняється достроково на 10-й день місяця, наступного за місяцем у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника

Отже, враховуючи той факт, що письмова вимога позичальнику про припинення строку користування кредитом не направлялася, а зазначений у п.п. 1.2 Кредитного договору строк користування кредитом припиняється достроково на десятий день місяця, наступного за місяцем у якому виник факт прострочення, тобто у березні 2014 року (якщо відраховувати від дати останнього платежу за кредитом тобто з 11 лютого 2014 року).

Суд приходить до висновку, що шестимісячний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права Банком пропущено, оскільки Банк звернувся до Зарічного районного суду м. Суми 20 січня 2017 року, тобто поза межами строку передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимога ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» про стягнення боргу в солідарному порядку з поручителя ОСОБА_5 не ґрунтується на нормі закону та задоволенню не підлягає, натомість задоволенню підлягає вимога про стягнення суми боргу за кредитним договором №3566-009/08Р з відповідача ОСОБА_4

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача слід стягнути понесений позивачем судовий збір у сумі 25466,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360920, місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2) заборгованість за кредитним договором у розмірі 64672,19 доларів США та судовий збір у сумі 25466,80 грн.

В частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» до ОСОБА_5 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 15.03.2018 року.

Суддя Г.В.Шелєхова