Рішення № 72751740, 05.03.2018, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2000/17

2/707/118/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2018 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Морозова В.В.

при секретарі Швидкій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства “Виробниче підприємство “Агроекологія” Червонослобідської сільської ради про стягнення заборгованості із заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вказавши, що згідно наказу № 12 від 17.02.2016 року його було прийнято на роботу на посаду головного інженера багатофункціонального обслуговуючого екологічно-комунального підприємства “Агроекологія”. 11.08.2016 року до його трудової книжки внесено запис № 47 про перейменування роботодавця на комунальне підприємство “Агроекологія” Червонослобідської сільської ради. 13.07.2017 р. до його трудової книжки внесено запис № 48 про перейменування роботодавця на комунальне підприємство “Виробниче підприємство “Агроекологія” Червонослобідської сільської ради. Відповідно до наказу директора КП “Виробниче підприємство “Агроекологія” Червонослобідської сільської ради № 70/1-к від 03.10.2017 р. його було звільнено з посади головного інженера згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою зазначено наказ № 54 від 03.10.2017 р. На час звільнення відповідач мав заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати, точний розмір якої вказати не може, оскільки відповідач не повідомив його письмово про нараховані суми, належні йому при звільненні. При зверненні позивача до відповідача за розрахунком по заборгованості по заробітній платі, ним було отримано відповідь про те, що внаслідок відсутності грошових коштів, немає можливості розрахуватися з ним по вищезазначеній заборгованості, що й створює заборгованість по сьогоднішній день. У результаті незаконних дій відповідача позивач вказує, що йому була завдана моральна шкода, яка полягала у наступному: необхідністю позичати гроші у родичів, що принизило його честь і гідність та вплинуло на стосунки з оточуючими людьми; неможливістю оплатити відпочинок та оздоровлення дітей; неможливістю вчасно вносити в рахунок погашення кредиту; неможливістю забезпечувати нормальне технічне обслуговування автомобіля, що змушувало постійно турбуватися за власну безпеку та безпеку оточуючих.

У зв’язку із цим, позивач просить стягнути на його користь з комунального підприємства “Виробниче підприємство “Агроекологія” Червонослобідської сільської ради заборгованість по заробітній платі у розмірі 10000,00 грн. Також стягнути на його користь з комунального підприємства “Виробниче підприємство “Агроекологія” Червонослобідської сільської ради моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

До початку слухання справи по суті позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог у зв’язку із тим, що згідно довідки № 128 від 18.10.2017 року йому було нараховано з 01 травня 2017 року по 03.10.2017 року 27414,79 грн. заробітної плати та зі зміною розміру заборгованості так як відповідачем за період з 27.10.2017 року по 22.01.2018 року заробітна плата йому виплачена частково, а саме у сумі 4250 гривень. Тому позивач просить:

1.стягнути з комунального підприємства «Виробниче підприємство «Агроекологія Червонослобідської сільської ради на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 23164,79 гривень.

2.стягнути з комунального підприємства «Виробниче підприємство «Агроекологія: Червонослобідської сільської ради на його користь заборгованість по компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 10237,51 гривень;

3.стягнути з комунального підприємства «Виробниче підприємство «Агроекологія: Червонослобідської сільської ради на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 24.01.2018 року в розмірі 20411,20 гривень;

4.стягнути з комунального підприємства «Виробниче підприємство «Агроекологія” Червонослобідської сільської ради на його користь заборгованість по виплаті вихідної допомоги в розмірі 5357,94 гривень;

5.стягнути з комунального підприємства «Виробниче підприємство «Агроекологія» Червонослобідської сільської ради на його користь суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати станом на 24.01.2018 року в розмірі 1141,06 гривень;

6.стягнути з комунального підприємства «Виробниче підприємство «Агроекологія” Червонослобідської сільської ради на його користь моральну шкоду в розмірі 5000,00 гривень.

7.допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В судове засідання позивач та його представник не з’явились, представник позивача подав на адресу суду заяву про слухання справи за його відсутності, уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, на адресу суду надіслав заяву про слухання справи за його відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог, визнає існування заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

У судовому засіданні встановлено, що згідно запису у трудовій книжці БТ-1 № 0057422 від 17.02.2016 року ОСОБА_1 прийнятий головним інженером згідно наказу № 12 від 17.02.2016 року. Згідно запису від 03.10.2017 року ОСОБА_1 звільнений з посади згідно п. 1 ст. 40 КзпП у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці на підприємстві на підставі наказу від 03.10.2017 року № 70/1-к.

Ухвалами суду від 04.12.2017 року та від 24.01.2018 року судом задоволено клопотання представника позивача та витребувано від відповідача довідку про наявність заборгованості по заробітній платі та інших виплатах перед ОСОБА_1 по теперішній час, довідку про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1. Однак відповідачем ухвали суду виконано не у повній мірі та надано до суду лише довідку про суму виплаченої заробітної плати позивачу, а саме згідно останньої довідки від 22.02.2018 року відповідачем виплачено позивачу за період з 27.10.2017 року по 15.02.2018 року заборгованість по заробітній платі у сумі 4750,00 грн.

Згідно довідки про доходи від 18.10.2017 року № 128, виданої ОСОБА_1 про те, що він дійсно працював на комунальному підприємстві «Виробниче підприємство «Агроекологія» Червонослобідської сільської ради з 17.02.2016 року до 03.10.2017 року та займав посаду головного інженера. За період з 01.05.2017 року по 03.10.2017 року ОСОБА_1 нараховано суму доходу у розмірі 37652,30 грн., у тому числі за травень 2017 року – 5483,20 грн, за червень 2017 року – 5207,31 грн. за липень 2017 року – 5483,20 грн., за серпень 2017 року – 5232,54 грн., за вересень 2017 року – 5483,20 грн., за жовтень 2017 року – 525,34 грн., всього заробітної плати на суму 27414,79 грн. з них податок на доходи фізичних осіб становить 4934,68 грн, інших нарахувань – 10237,51 грн., з них податок на доходи фізичних осіб становить 1842,75 грн.

Вирішуючи даний спір, суд вважає необхідним керуватись наступним.

Відповідно до ст. ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ст. 2-1 КЗпП України, Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відтак, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З огляду на наведені вище обставини справи та норми закону, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, вихідної допомоги та заборгованості по компенсації за невикористані дні щорічної відпустки є законними та обґрунтованими, наданий позивачем розрахунок вказаних сум таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Але, виходячи з розрахунку суми заборгованості по виплаті заробітної плати, наданої позивачем станом на 24.01.2018 року у сумі 27414,79 грн. (сума нарахованої заробітної плати) – 4250,00 грн (сума виплаченої заробітної плати) = 23164,79 грн., та наданої відповідачем довідки від 22.02.2018 року про виплачену суму заборгованості позивачу у розмірі 4750,00 грн., дана вимога підлягає до часткового задоволення та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 23164,79 грн. – 400,00 грн. (сума виплачена позивачу 15.02.2018 року заборгованості по заробітній платі) = 22767,79 грн.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1,2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно із частинами першою, другою статті 2 Закону N 2050-14 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

За статтею 3 Закону N 2050-14 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя він має право вимагати від власника або уповноваженого ним органу відшкодування моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Аналізуючи вищезазначені норми та надані суду матеріали справи, що обґрунтовують позов в частині стягнення моральної шкоди суд зазначає, що позивачем не надано доказів, що підтверджують наявність у нього душевних переживань, які завдали позивачу значних моральних страждань, а посилання позивача на те, що через затримку розрахунку він поніс значні моральні страждання та змушений був позичати гроші у родичів, не міг оплатити відпочинок та оздоровлення дітей, не міг вчасно вносити кошти в рахунок погашення кредиту, не міг забезпечувати нормальне технічне обслуговування автомобілю, суд не вважає такими що мають істотне значення для визначення розміру відшкодування, а тому за таких обставин заявлена вимога щодо стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягає.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ “Про судовий збір” при подачі позову до суду у розмірі 640,00 грн., то дана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь держави на підставі ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині присудження працівникові виплати заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 263-265, 430 ЦПК України,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства “Виробниче підприємство “Агроекологія” Червонослобідської сільської ради, що зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код за ЄДРПОУ 31448741), на користь ОСОБА_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, 22767 (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят сім) 79 (сімдесят дев’ять) коп. заборгованості по заробітній платі за період з 01.05.2017 року по 03.10.2017 року, заборгованості по компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 10237 (десять тисяч двісті тридцять сім) грн. 51 (п’ятдесят одна) коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 24.01.2018 року в розмірі 20411 (двадцять тисяч чотириста одинадцять) 20 (двадцять) коп., заборгованість по виплаті вихідної допомоги в розмірі 5357 (п’ять тисяч триста п’ятдесят сім) грн. 94 (дев’яносто чотири) коп., суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати станом на 24.01.2018 року в розмірі 1141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 06 (шість) коп.

Стягнути з комунального підприємства “Виробниче підприємство “Агроекологія” Червонослобідської сільської радина користь держави 640 (шістсот сорок) грн. судового збору.

У решті позовних вимог відмовити повністю.

Рішення допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць по стягненню заборгованості по заробітній платі.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: ОСОБА_2