Ухвала суду № 72751039, 19.02.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/211/18

Номер справи місцевого суду: 509/777/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Толкаченко О. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Толкаченка О.О.,

суддів Джулая О.Б., Копіци О.В.,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_2,

прокурора Романець Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Іллічівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за №12016160380002933, яким

ОСОБА_4, який народився 18 травня 1994 року у с.Бросха, Ізмаїльського району Одеської області, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_1, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, в силу ст.89 КК України раніше не судимий,

ОСОБА_5, який народився 5 квітня 1993 року в с.Миколаївка, Овідіопольського району, Одеської області, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_1, неодружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий:

18.03.2013 року Овідіопольським райсудом Одеської області за ч.1 ст.249 КК України до 1 року обмеження волі з конфіскацією добутої риби,

обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.249 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч1 ст.249 КК України та їм призначено покарання у виді 3 років обмеження волі кожному.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки та на них покладено обов’язки передбачені ст. 76 КК України.

Скасований арешт та повернуті власнику ОСОБА_6 речові докази - свідоцтво про реєстрацію т/з серії ВНС №161235 на ім’я ОСОБА_6 на а/м ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_1 та автомобіль НОМЕР_2, які зберігаються на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Овідіопольського району (смт.Овідіополь, вул.Одеська, 8).

Інші речові докази, а саме риба у кількості 203 шт. та 4 шт. рибальських сіток, які знаходяться на зберіганні у Державній екологічній інспекції Південно-Західного регіону Чорного моря ухвалено знищити.

Вирішено питання з цивільним позовом прокурора.

Оскаржуваним вироком встановлено, що 26 грудня 2016 року, приблизно о 14:00 годині, ОСОБА_4, спільно та за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5, і двома особами, матеріали у відношенні яких виділені в окреме кримінальне провадження, з метою незаконного заняття рибним промислом, діючи у порушення вимог ст.3.15 «Правил любительського і спортивного рибальства», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.1998 року №1126, згідно якої, забороняється лов риби із застосуванням сіткоснастевих чи інших матеріалів, не маючи при цьому, спеціального дозволу, передбаченого ст. 3.5 «Правил…», використовуючи заборонене знаряддя лову, відправилися на берег Дністровського лиману, території Надлиманської сільської ради, Овідіопольского району Одеської області, що входить в акваторію Карагольської затоки, яка є частиною Національного природного парку «Нижньодністровський», де вийшовши, по льодовому покриттю, на відстань близько 800 метрів від берега, та розставили на місці, не покритому льодом у воді, 4 риболовні сітки. Після чого, приблизно через 2 години, із корисливих мотивів, витягнули раніше поставлені сітки з води, чим незаконно виловили рибу: короп (сазан) у кількості 116 шт., вартістю 602 грн. за одиницю, карась у кількості 54 шт., вартістю 30 грн. за одиницю, товстолобик у кількості 2 шт., вартістю 451 грн. за одиницю, щука у кількості 3 шт., вартістю 602 грн. за одиницю, окунь у кількості 23 шт., вартістю 141 грн. за одиницю, лящ у кількості 5 шт., вартістю 301 грн., на загальну вартість - 78908 грн.

Після цього, спільно з двома особами, матеріали у відношенні яких виділені в окреме кримінальне провадження, склали вищевказану рибу у кілька мішків, та направилися до берега Дністровського лиману в с.Надлиманське, Овідіопольського району, Одеської області, де по шляху слідування, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, спільно з двома особами, матеріали у відношенні яких виділені в окреме кримінальне провадження, залишили частину вилову та три сітки у чагарнику, а дві особи, матеріали у відношенні яких виділені в окреме кримінальне провадження, покинули місце події у невідомому напрямку. При цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з частиною вилову вийшли на берег, де були зупинені представниками оперативного сектору Державної прикордонної служби України. В результаті незаконного добування цінних риб в господарських водних об’єктах України, відповідно до постанови КМУ від 24.07.2013 р. № 541, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з двома особами, матеріали у відношенні яких виділені в окреме кримінальне провадження заподіяли істотну шкоду державі на суму 78908 гривень.

Винесену частиною вилову, а саме рибу – короп (сазан) у кількості 50 шт., вартістю 602 грн. за одиницю, загальною вартістю 30100 грн. та одну сітку у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було вилучено робітниками поліції у встановленому законом порядку.

В подальшому, 27 грудня 2016 року о 07:00 год., ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відправились на берег Дністровського лиману, де забрали залишені 26 грудня 2016 р. 3 шт. риболовних сіток та рибу – короп (сазан) у кількості 66 шт., вартістю 602 грн. за одиницю; рибу – карась у кількості 54 шт., вартістю 30 грн. за одиницю; рибу – товстолоб у кількості 2 шт., вартістю 451 грн. за одиницю; рибу – щука у кількості 3 шт., вартістю 602 грн. за одиницю; рибу – окунь у кількості 23 шт., вартістю 141 грн. за одиницю; рибу – лящ у кількості 5 шт., вартістю 301 грн., загальною вартістю вилученої риби 48808 грн., і які знаходячись на берегу лиману, склали до автомобіля НОМЕР_3, який на праві власності належить ОСОБА_6, та в процесі завантаження автомобіля, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були помічені представниками Державної прикордонної служби України, та проїхавши певну відстань, вищевказаний автомобіль був зупинений службовим транспортом представників ДПСУ. Але в момент зупинки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вийшли з автомобіля та зникли у невідомому напрямку.

Не погодившись із зазначеним вироком суду першої інстанції прокурор Іллічівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржуваний вирок суду, а саме: виключити з мотивувальної і резолютивної частини вироку зняття арешту з речових доказів: свідоцтва про реєстрацію т/з серії ВНС №161235 на ім’я ОСОБА_6 на а/м ВАЗ 2107 д/н ВН 6037ВК та автомобіль ВАЗ 2107 д/н ВН 6037ВК, які зберігаються на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Овідіопольського району, які належать на праві власності ОСОБА_6, та повернення вказаних речових доказів власнику.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, суд грубо порушив вимоги ст.100 КПК України, яка передбачає вирішення долі речових доказів вироком лише конкретному кримінальному провадженні без можливості вирішення долі речових доказів в іншому кримінальному провадженні.

Крім того, до початку апеляційного розгляду від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшло клопотання, в якому він просив застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році» та звільнити від відбування призначеного покарання.

В судове засідання апеляційного суду призначене на 19 лютого 2018 року обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не з’явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином засобами поштового зв’язку. З заявами про відкладення судового розгляду вказані особи не зверталися.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов’язковою, апеляційний розгляд відкладається.

В апеляційній скарзі прокурора не ставиться питання про погіршення становища обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а тому, з огляду на положення ч.4 ст.405 КК України, апеляційний суд дійшов висновку про можливість провести судовий розгляд без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора Романець Ю.В., яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у пред'явленому їм обвинуваченні за ч.1 ст.249 КК України є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними у ньому доказами, які були досліджені в суді першої інстанції в порядку ч.3 ст.349 КПК України, і прокурором в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому, у відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядається.

Разом з цим, згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Пунктом 1 ч.4 ст.374 КПК України передбачено, що у разі визнання особи винуватою в резолютивній частині вироку, зокрема, зазначаються рішення щодо речових доказів та документів у кримінальному провадженні.

В ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, під час огляду місяця події було вилучено ряд речових доказів, зокрема свідоцтво про реєстрацію т/з серії ВНС №161235 на ім’я ОСОБА_6 на а/м ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_1 та автомобіль НОМЕР_2, на які ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 січня 2017 року був накладений арешт.

Частиною 4 ст.174 КПК України встановлено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Суд першої інстанції ухваливши обвинувальний вирок та скасувавши арешт на свідоцтво про реєстрацію т/з серії ВНС №161235 на ім’я ОСОБА_6 на а/м ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_1 та автомобіль НОМЕР_2 безпідставно ухвалив повернути вказані речові докази власнику майна – ОСОБА_6, не взявши до уваги, що в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, матеріали кримінального провадження відносно двох невстановлених осіб виділено в окреме провадження за №12017160380000480 від 08 березня 2017 року, в якому вищевказаний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу також виступають в якості речових доказів, а тому повернення вказаних речових доказів власнику майна ОСОБА_6 є передчасним.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, чим допустив неповноту судового розгляду, що перешкодило йому ухвали законне та обґрунтоване судове рішення.

Вказана неповнота судового розгляду, у відповідності до п.1 ч.1 ст.409, ст.410 КПК України є підставою для зміни оскаржуваного вироку суду.

Розглядаючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про застосування до нього дії Закону України «Про амністію у 2016 році» апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.85 КК України, засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань на підставі закону про амністію або акта про помилування.

Частиною 1 ст.86 КК України передбачено, що амністія оголошується Законом України відносно певної категорії осіб.

Законом України «Про застосування амністії в Україні» регулюються умови та порядок звільнення осіб від відбування покарання.

Так, відповідно до ст.1 Закону амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.

З наданих до клопотання матеріалів вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з громадянкою ОСОБА_7 На утриманні у ОСОБА_4 перебувають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Злочин, передбачений ч.1 ст.249 КК України у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості

Пунктом «В» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років..., визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12Кримінального кодексу України…

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 підпадає під дію пункту «В» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та підлягає звільненню від відбування основного покарання у виді 3 років обмеження волі, призначеного йому за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року.

При цьому, апеляційним судом не встановлено будь-яких обставин, передбачених ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», які б виключали можливість застосування до ОСОБА_4 амністії.

Частиною 1 п.2 ст.407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.

Керуючись п. «В» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», статтями 376, 404, 405, 407, 408, 409, 410, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Іллічівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.249 КК України – змінити.

Абзац шостий резолютивної частини вироку викласти у такій редакції:

«Скасувати арешт на речові докази: свідоцтво про реєстрацію т/з серії ВНС № 161235 на ім’я ОСОБА_6 на а/м ВАЗ 2107 д/н НОМЕР_1 та автомобіль НОМЕР_2, накладений ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 05 січня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12016160380002933 від 27 грудня 2016 року».

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 п.«В» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнити його від відбування призначеного покарання за вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 жовтня 2017 року.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області:

О.О. ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_1