Ухвала суду № 72750216, 14.03.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/23474/14-ц

Провадження № 2/522/452/18

УХВАЛА

Іменем України

14 березня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Домусчі Л.В.,

при секретарі – Шевчик В.І.,

розглянувши у судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Позивач 04.12.2014 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення предмету іпотеки – земельної ділянки, площею 0,1 га, розташованої в м. Одесі, по вулиці Французький бульвар, 54/23, кадастровий номер: 5110137500:51:003:0218. Ухвалою суду від 18.03.2015 року до участі у справі залучено в якості третьої особи – ОСОБА_3 В процесі розгляду справи за клопотанням позивача суд залучив орловську А.Б. в якості відповідача.

В період знаходження справи в ОНДІСЕ на експертизі за клопотанням представника позивача, до суду надійшло клопотання від позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на домоволодіння відповідачки за адресою м.Одеса вул. Французький бульвар, будинок 54/23-А.

Ухвалою суду від. 02.02.2018р. поновлено провадження по справі.

До суду представником відповідачки надані заперечення щодо задоволення клопотання про арешт будинку, в якому зазначається щодо домоволодіння відповідачка набула у власність за іншим окремим правочином та який не є предметом іпотеки.

В судове засідання учасники процесу не з’явились, причини неявки суд не повідомили, що не перешкоджає розгляду заяви.

Вивчивши подане клопотання суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

2. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ч. 3 ст. 153 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови № 9 від 22.12.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз’яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд вбачає, що предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.12.2006р. укладеним з ОСОБА_4 в розмірі 25 987 674 грн. 07 коп. шляхом звернення стягнення на земельну ділянку, яка є предметом іпотеки від 29.12.2006р.

Судом враховується те, що ухвалою суду від 18.03.2015р. заява представника позивача про забезпечення позову була задоволена та забезпечено позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: на земельну ділянку яка розташована за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, земельна ділянка 54/23, кадастровий номер 5110137500:51:003:0218, яка належить ОСОБА_3.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення вдруге позову не підлягає задоволенню, так як необґрунтована і недоведена, оскільки стороною позивача не надано жодних доказів на підтвердження вимог, заявлених у заяві про забезпечення позову, зокрема, щодо намагання відповідачки здійснити відчуження належного їй майна, а також співмірності такого арешту з ціною позовних вимог. При цьому суд також враховує, що заборгованість за кредитом наявна у ОСОБА_4 , а домоволодіння не є предметом іпотеки.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на домоволодіння - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали. Учасники справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Дата складання повну тексту ухвали суду 14.03.2018 року.

Суддя Л.В. Домусчі