Ухвала суду № 72748906, 12.03.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/497/18 Головуючий суддя І інстанції Аркатова К.А.

Провадження № 11-сс/790/448/18 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

Категорія: В порядку КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Чопенко Я.В.,

суддів - Яковлева В.С. та Цілюрик В.П.,

секретаря - Ілюхіна К.А.,

за участю прокурора - Подвашецького Д.В.,

підозрюваного - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 12018220480000234 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та обрано відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі Харківська установа виконання покарань № 27 строком не більше 60 днів до 19 год. 20 хв. 22 квітня 2018 року, без визначення розміру застави.

Як зазначено в ухвалі, 08.02.2018 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3, погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 разом із клопотанням про дозвіл на затримання останнього з метою доставки для участі в розгляді вищезазначеного клопотання (а.с.77-81).

Вищезазначене клопотання слідчого вмотивоване тим, що 14.01.2018 року близько 06-00 год. невстановлені особи, проникши в квартиру № 257, яка розташована за адресою: пр-т. Науки, 64 в м. Харкові, вчинили розбійний напад відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заволоділи його майном.

Відомості про вчинення злочину внесено до ЄРДР за № 12018220480000234 від 14.01.2018 року за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України (а.с.47-50).

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1, разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, маючи спільний умисел направлений на напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням в житло потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_6.

В подальшому, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, місце вчинення кримінального правопорушення - злочину покинули, викраденим майном, розпорядилися на власний розсуд.

Згідно, висновку судово-медичного експерта № 9-ОКБ/18 від 29 січня 2018 року, 17.01.2018 о 09 год.35 хв., громадянин ОСОБА_9 звернувся до КЗОЗ «ОКЛ ЦЕМД та МК» та його госпіталізовано у стоматологічне відділення, де після клінічних, лабораторних та інструментальних обстежень, а також оперативного втручання встановлено діагноз: «Травматичний перелом велично-орбітального комплексу з правого боку».

За даними медичної документації та згідно п.2.2.1.в. п.2.2.2. п.4.11 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень затверджених наказом «Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 р.№ 6 травма обличчя ОСОБА_9 відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров’я та не є небезпечним для життя.

01.02.2018 року складено повідомлення про підозру та вручене, в той же день, ОСОБА_1 шляхом відправлення цінним, замовним листом з описом, з викликом на 05.02.2018 року та на 07.02.2018 року, де останній повинен був прибути для проведення слідчих дій.

Своїми протиправними діями ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. З ст. 187 КК України (розбій), тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу та погрозою застосування, за попередньою за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в житло (а.с.35-36).

Вивченням особи підозрюваного встановлено, що ОСОБА_1 офіційно не працює, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимий 31.08.2017 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.3 ст. 190 КК Ккраїни до позбавлення волі на строк 1 рік 9 місяців.

Наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст. 187 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, а саме: свідченнями потерпілого ОСОБА_9, потерпілої ОСОБА_10, висновком судово-медичної експертизи відносно встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_9, оглядом відеозаписів з камер відео спостереження, які обладнанні в під'їзді будинку №64 від 25.01.2018 року, пред’явленням особи для впізнання по фотознімках ОСОБА_1 з потерпілою ОСОБА_10, протоколом тимчасового доступу до речей і документів з ПАТ «КБ Приватбанк» від 01.02.2018 року, протоколом тимчасового доступу до речей і документів з AT «Ощадбанк» від 06.02.2018 року.

В обґрунтування клопотання слідчий та прокурор посилались на те, що під час досудового слідства встановлена наявність ризиків, передбачених п.1, п.З, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта спеціаліста у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення (а.с. 47-51).

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, у зв’язку з існуванням ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Слідчим суддею зазначено, що ним враховано підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, а також те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину поєднаного із застосуванням насильства по відношенню до потерпілих, тому суд прийшов до висновку про можливість застосування в даному випадку вимог ст. 183 КПК України та не визначати розмір застави при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 (а.с.79-81).

Не погодившись з ухвалою слідчого судді Матюхов А.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 22.02.2018 року та відмовити в клопотанні слідчого.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що судом не доведено підстави для обрання такого запобіжного заходу, неналежним чином дослідженні судові матеріали та його доводи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти неї, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України за яке може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 4 до 8 років.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п. 3, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про :

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України;

2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

3.недостатність застосування до ОСОБА_1 більш м’яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України.

З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов’язана мати докази, достатні для пред’явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов*язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред’явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).

Доводи на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою.

Наведене вище, узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов’язана мати докази, достатні для пред’явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов’язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред’явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Виклавши мотиви свого рішення в ухвалі, слідчий суддя врахував положення ст.ст. 177,178,182,183 КПК України і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

Слідчим суддею виконано вимоги ч.1 ст.194 КПК України.

Згідно до витягу з ЄРДР (а.с.1) відомості за ч.3 ст.187 КК України внесені за епізодом саме від 14.01.2018 року.

Посилання апелянта на те, що в оскаржуваній ухвалі безпідставно зазначено, що саме 14.01.2017 року ОСОБА_1, разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, маючи спільний умисел направлений на напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням в житло потерпілих, так як в цей час він знаходився під вартою по іншій кримінальній справі не є суттєвим в даному випадку, так як невірна вказівка на 2017 рік не впливає на рішення суду та не може бути безумовною підставою для його скасування.

Вищевказана описка (опечатка) є технічною та очевидною і на суть прийнятого слідчим суддею рішення не впливає.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Матеріали справи не містять заяви чи клопотання від підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника про виправлення описки в ухвалі слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2018 року.

Всі інші питання, в тому числі винності чи не винності ОСОБА_1 в скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, а також питання відносності та допустимості доказів і вірності кваліфікації скоєного, вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

За таких обставин, ухвала слідчого судді винесена обґрунтовано, належним чином мотивована, а тому підстав для її скасування з приводів зазначених в апеляції колегія суддів не вбачає.

Судова колегія нагадує що в силу вимог ч.1 ст. 379 КПК України слідчий суддя може і за власною ініціативою виправити допущені в судовому рішенні описки,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2018 року щодо застосування у відношенні підозрюваного за ч.3 ст.187 КК України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави в межах строку досудового розслідування залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: