Постанова № 72743648, 15.03.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

15.03.2018 Провадження № 3/337/45/2018

ЄУН № 337/5257/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2018 року Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Салтан Лілія Геннадіївна, за участю захисника ОСОБА_1, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, що надійшли з ДПП УПП у м. Запоріжжі, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово не працюючого, мешкаючого АДРЕСА_1

за ч.1 ст. 130 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до адміністративного протоколу БР № 085242 від 19.12.2017 року вбачається, що 19.12.2017 року водій ОСОБА_2 , керував автомобілем HYUNDAI ACCENT, державний номер АР 50131 СО з явними ознаками наркотичного сп’яніння (порушення мови , порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці , які не реагують на світло). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Від керування відсторонений шляхом передачі транспортного засобу. Про повторність попереджений.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою провину не визнав, суду пояснив, що він був зупинений працівниками поліції за порушення правил переїзду перехрестя, під час спілкування інспектор поліції безпідставно звинуватив його у тому, що в нього є наявні ознаки наркотичного сп’яніння, хоча він у стані сп’яніння не перебував. Інспекторам поліції він пояснив, що має природні дефекти мови, а пальці рук тремтять від холоду. Тоді інспектор посвітив ліхтариком у очі та повідомив, що вони нібито, не реагують на світло. Інспектори поліції забезпечили явку двох свідків, стосовно яких він має сумніви щодо їхньої неупередженості. Він дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння в закладі ЗОНД, пояснював, що у стані сп’яніння не перебуває. Раніше його інспектори поліції зупиняли та вимагали пройти відповідне обстеження у закладі ЗОНДу, обстеження дало негативний результат, поліцейські його залишили на місці огляду, тому до місця зупинки він добирався власними силами. Просить провадження по справі закрити у зв’язку з недоведеністю його вини.

Захисник адвокат ОСОБА_5 просить провадження по справі закрити у зв’язку з недоведеністю провини ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП, так як вважає, що інспекторами поліції допущені чисельні порушення вимог відповідних Інструкцій.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності.

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Зміст принципу « поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

У відповідності до ст. 251 Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Порядок складання адміністративних протоколів встановлений Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованими не в автоматичному режимі, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853.

Протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 085241 від 19.12 .2017 року містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп’яніння встановлений Інструкцією « Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затв. Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008р.) та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376.

У відповідності до п.4 Розділу І Інструкції « Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», ознаками наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість. Ознаками алкогольного сп’яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У відповідності до п. п.1, 6, 7 Розділу І Інструкції « Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп’яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров’я.

У відповідності до п. 6 Розділу ІХ « Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі 07.11.2015 № 1395», у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров’я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп’яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Аналогічна норма міститься в п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затв. Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008р.)

У відповідності до ст. 272 КУпАп , як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов’язаний з’явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

У судовому засіданні були вслуханні пояснення ОСОБА_6, оглянути матеріали відеофіксації, допитані в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, досліджені матеріали адміністративного провадження.

Так, у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що при патрулюванні місцевості на вул. Стадіонній у м. Запоріжжі вони зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_2, який порушив правила проїзду перехрестя. При спілкування з водієм при винесені постанови про накладення штрафу, у водія були виявлені ознаки сп’яніння, останній вів себе неадекватно, жваво, мова мала дефекти, пальці рук тремтіли, а запах алкоголю був відсутній. Водій заперечував , що перебуває у стані сп’яніння, пояснював, що на вулиці холодно, пальці рук тремтять у всіх, а дефекти мови він має з народження. Вони використали ліхтарик, перевірили, як зіниці очей реагують на світло, реакції не було. Тоді вони зателефонували другому екіпажу, попросили допомоги у пошуках свідків, бо була ніч, людей поблизу не було. Других патрульний екіпаж забезпечив присутність свідків, які засвідчили, що на вимогу поліцейського водій ОСОБА_2 категорично відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння у медичному закладі. При цьому, водієві було роз’яснено, що така відмова містить самостійний склад адмінправопорушення та відповідно на нього буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, на що водій, пояснив, невинуватість він доведе у суді.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, які є інспекторами поліції та приймали участь при складанні адміністративного матеріалу, дали суду аналогічні показання. Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що він особисто відбирав пояснення від свідків, які виклав самостійно, бо свідки часто не можуть сформулювати необхідні пояснення, пояснення свідки засвідчили своїм підписом.

Свідок ОСОБА_10 в суді пояснив, що пам’ятає, що в його присутності водій ОСОБА_2 спілкувався з працівниками поліції, мова йшла про якусь експертизу, його запросили підписати документи, що саме там відбувалося він не пам’ятає, бо в той день, він вживав алкогольні напої, крім нього, поліцейські запросили в якості свідка, ще одного чоловіка але той стояв на відстані, він з ним не спілкувався, повернувся додому напідпитку на таксі, про це йому розповіла дружина .

Оглянуті відео зображення, підтверджують пояснення як самого водія ОСОБА_11, так і пояснення допитаних свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Зокрема з оглянутого запису вбачається, що поліцейськими була висунута підозра стосовно перебування водія у стані наркотичного сп’яніння, для цього поліцейський підтвердив реакцію зіниць на світло та зауважив, що зіниці очей не реагують на світло, водій заперечував свій стан сп’яніння та не забажав пройти огляд в закладі ЗОНДУ, тоді інспектор поліції попередив, що буде складений адміністративний протокол, для чого будуть запрошені свідки. Уся подія відбувається в нічний час, тому чітко розгледіти особи присутніх на місці події фактично неможливо. Об 1год.25 хв. Інспектор поліції знову цікавиться у ОСОБА_2 : «Чи згоден він у присутності двох свідків пройти огляд на стан сп’яніння у закладі ЗОНДУ ?», на що ОСОБА_2 відповідає, що огляд проходити не буде, свої права буде відстоювати у суді.

Крім того, в матеріалах провадження наявні направлення водія на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану сп’яніння, пояснення від імені свідків ОСОБА_10, ОСОБА_3 які зазначили, що у їх присутності водій ОСОБА_2 на вимогу інспектора поліції відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння у закладі ЗОНДу.

Свідок ОСОБА_3 у судове засідання неодноразово на виклики суду не з’явився, діючими нормами КУпАП не передбачена можливість застосування до свідка заходів примусового приводу у судовому засіданні. Викладені пояснення від імені свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні не спростовані, а тому не викликають у суду будь-яких сумнівів.

Крім того, відповідно до даних з архіву правопорушень вбачається, що 19.12.2017 року стосовно ОСОБА_6 було складний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП України та винесена постанова за ст.122 ч.2 КУпАП за порушення правил переїзду перехрестя та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. в дохід держави.

Як пояснив ОСОБА_6 у судовому засіданні відповідна постанова ним оскаржена не була, зі скаргами на дії інспекторів поліції він не звертався.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, повно та всебічно дослідивши у судовому засіданні наявні докази, суд вважає , що провина ОСОБА_6 у інкримінованому правопорушенні підтверджена у повному обсязі, а невизнання його провини є способом ухилення від передбаченої законом відповідальності. Доводи захисника щодо відсутності доказів його провини та наявності чисельних правопорушень, суд до уваги не приймає. Сам факт перебування свідка ОСОБА_4 у стані алкогольного сп’яніння не може спростувати вину водія, який відмовляється від проходження огляду у присутності такого свідка, оскільки в даному випадку, повинно мати місце саме усвідомлення водієм того факту, що він на вимогу поліцейського відмовляється від проходження огляду у присутності таких свідків, а враховуючи попередній життєвий досвід водія ОСОБА_6, який пояснював у судовому засіданні, що раніше він на вимогу поліцейських проходив відповідний огляд у закладі ЗОНДУ, роз’яснення останньому інспектором поліції на місці події наслідків такої відмови від проходження огляду та складання протоколу, суд вважає цілком доведеним обставини, що водій ОСОБА_6, усвідомлюючи, що він саме у присутності двох свідків відмовляється від законних вимог поліцейського, у якого були наявні усі сумніви щодо його перебування у стані сп’яніння, пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння у закладі ЗОНДУ , допустив скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП . Однак суд вважає, що ознака наркотичного сп’яніння у вигляді порушення мови, яка була зазначена інспектором поліції у протоколі не найшла свого підтвердження, оскільки ОСОБА_6 має вроджені вади мови, а тому підлягає виключенню .

Адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень, проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Крім того, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати не тільки чи було вчинено адміністративне правопорушення, та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а й ті факти, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час складання протоколу правопорушнику були роз’яснені права передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, однак він не оскаржував до суду протокол про адміністративне правопорушення, а також не звертався до суду із скаргою на незаконні дії працівників УПП у м .Запоріжжі ДПП.

Дії правопорушника ОСОБА_2 кваліфіковані судом за ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи , яка вчинила адміністративне правопорушення , в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи вимоги ст.33 КУпАП , суд вважає, що стягнення ОСОБА_6 слід визначити необхідним та достатнім для досягнення мети, передбаченої ст.23 КУпАП, зокрема виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень, а саме у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, як передбачає санкція ч.1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, з ОСОБА_2 на підставі ст. 40-1 КУпАП та ЗУ «Про судовий збір» необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ч.1 ст.130, ст..ст. 33, 221, 283, 287-294, КУпАП, ЗУ «Про судовий збір»

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 ( десять тисяч двісті) гривень в прибуток держави (на р/р № 31113149700001, банк : ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 37941997, код класифікації доходів бюджету - 21081300, призначення платежу: «адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», одержувач : ГУК у Запорізькій області 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У разі несплати у встановлений законом строк штрафу, на підставі ст.308 КУпАП стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у примусовому порядку подвійний розмір штрафу, тобто 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень в прибуток держави .

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, (отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, рахунок отримувача: 31215256700001, банк отримувача: Головне управління Державної казначейскої служби України у м.Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Хортицький районний суд м. Запоріжжя на протязі 10 днів з дня отримання її копії .

Суддя: Л. Г. Салтан