Постанова № 72741301, 14.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року справа №805/4518/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Василенко Л.А., Казначеєв Е.Г.

секретар Терзі Д.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі № 805/4518/16-а (головуючий І інстанції - Кошкош О.О.) за позовом Державної установи “Донецький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2016 року Державна установа “Донецький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України” (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі – відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12 липня 2016 року за №0005131201/8691/10/05-15-12-01 та №0005141201/8692/10/05-15-12-01 про застосування штрафних санкцій в розмірі 211 856,32 грн та нарахування пені в розмірі 27 715,71 за 2015 рік та в розмірі 10 829,26 грн за 2014 рік, в частині нарахування штрафних санкцій за період з липня 2014 року по грудень 2014 року та з березня 2015 року по липень 2015 року у сумі 191 127,32 грн у зв’язку з їх протиправністю (а.с. 4-9).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 12 липня 2016 року № 0005131201/8691/10/05-15-12-01 та № 0005141201/8692/10/05-15-12-01.

Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 102-103).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість виявлено, що вищевказаним платником податку несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість по податковим деклараціям з ПДВ, що є порушенням п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 та п. 203.2 ст. 203 ПК України за яке, відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу та пені (а.с. 112-113).

20 лютого 2018 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив ДУ Донецький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України” на вищезазначену апеляційну скаргу контролюючого органу, в якому зазначено, серед іншого, що з липня 2014 року по серпень 2014 року підприємство (місцезнаходження на той час – м. Донецьк) не мало можливості виконати свої зобов’язання та своєчасно сплатити податок на додану вартість з огляду на те, що з липня 2014 року територія м. Донецька є тимчасово окупованою і здійснення платежів через Державну казначейську службу України було неможливим, оскільки остання припинила здійснювати свої повноваження. Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що лише після відновлення роботи Головним управлінням державної казначейської служби у вересні 2014 року, позивачем перераховано суми податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2014 року і, в подальшому, податок на додану вартість за вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року позивачем сплачено своєчасно, вказуючи на наявність платіжних доручень, які підтверджують цю обставину.

Під час апеляційного розгляду, апелянт підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, у позові – відмовити. Представник позивача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, Державна установа “Донецький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України” є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи – 38531102, місцезнаходження юридичної особи: 84307, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Кіма, буд. 2, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 47,48).

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у тому числі, щодо сплати платниками податків узгоджених сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість по податковим деклараціям з ПДВ.

Матеріали справи свідчать, що 22 червня 2016 року, відповідно до ст. 76 ПК України, посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку з питань своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за період з 30.07.2014 року по 27.07.2015 року, за результатами якої складено акт №1361/05-15-12-01-38531102 від 22.06.2016 року.

Відповідно до висновку Акту перевірки, позивачем порушено п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 та п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а саме, виявлено несвоєчасну сплату підприємством узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість по податковим деклараціям за червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2104 року, вересень 2104 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року; уточнюючим розрахункам за липень 2014 року, серпень 2014 року, жовтень 2014 року, вересень 2014 року, липень 2014 року. У висновку також зазначено, що відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України ( а.с. 11-16).

12 липня 2017 року відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення форми «Ш»:

- №0005131201/8691/10/05-15-12-01, за затримку на 6,15,17,24,27,28,29,30 календарних днів сплати податкового зобов’язання за платежем «Податок на додану вартість», яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 54050,38 грн. (а.с. 19);

- №0005141201/8692/10/05-15-12-01, за затримку на 31,37,44,47,55,56,59,81,87,112 календарних днів сплати податкового зобов’язання за платежем «Податок на додану вартість», яким позивача яким зобов’язано сплатити штраф у розмірі 157805,94 грн. (а.с. 20).

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 15 липня 2016 року, що підтверджується штампом вх.. кореспонденції № 3862 на супровідному листі, який долучався до ППР (а.с. 18).

Позивач, користуючись своїм правом адміністративного оскарження, 20 липня 2016 року звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області зі скаргою за вих. № 839/09 на вказані вище податкові повідомлення-рішення (а.с. 21-24).

За результатами розгляду скарги, Головним управлінням ДФС у Донецькій області 16 серпня 2016 року прийнято рішення № №4583/10/05-99-10-01-12-1, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 28-35).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 12 липня 2016 року №0005131201/8691/10/05-15-12-01 та №0005141201/8692/10/05-15-12-01 необґрунтованими, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що затримка платежів зі сплати узгодженого грошового зобов’язання виникла не з вини підприємства, та в силу приписів Закону №1669 позивач звільнений від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України (надалі – ПК України) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п.46.1. ст.46 ПК України, податкова декларація - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.49.1 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічні вимоги містить п.203.1 ст.203 ПК України.

Пунктом 203.2 ст. 203 Кодексу передбачено, що сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу (п. 126.1 ст. 126).

Матеріали справи свідчать, що позивача, за порушення вищезазначених вимог законодавства притягнуто до відповідальності відповідно до п.126.1 статті 126 ПК України, яка передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі встановлених порушень, відповідачем нараховано Державній установі “Донецький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України” штрафні санкції у розмірі 54050,38 грн. та у розмірі 157805,94 грн. відповідно.

При прийнятті рішення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про таке.

Так, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року.

Колегія суддів зазначає, що вказаний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

За змістом цієї норми вбачається, що датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 не закінчилась.

Як вже зазначалось вище, позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність за адресою: 84307, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Кіма, буд. 2.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало місто Краматорськ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079» місто Краматорськ, також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Стаття 10 Закону № 1669-VII визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Колегія суддів зазначає, що термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.

Колегія суддів зазначає, вказана стаття не визначає перелік зобов’язань за невиконання або неналежне виконання яких особа звільняється від відповідальності. Разом з цим, Закон № 1669-VII спрямований на забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Отже, стаття 10 Закону України № 1669-VII передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов’язань є наявність у такого суб’єкта господарювання Сертифікату ТПП про засвідчення форс мажорних обставин.

Таким чином Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року з боку податкових органів.

У даному випадку позивачеві нараховані штрафні санкції саме за несвоєчасну сплату ним грошових зобов’язань з податку на додану вартість за податковими деклараціями.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що у позивача наявний сертифікат №6934 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 31.10.2016 року №1156/12.1-17/03, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема, зупинення казначейського обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у непідконтрольних містах Донецької області, акти тероризму на території Донецької області, щодо обов’язку платника податків, а саме сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами: податку на додану вартість червень 2014 року – до 30.07.2014 року, за липень 2014 року – до 30.08.2014 року, за серпень 2014 року – до 30.09.2014 року, вересень 2014 року – до 30.10.2014 року.

За інформацією позивача, сплата за податковими зобов’язаннями по деклараціям за вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року здійснена платіжними дорученнями № 355 від 28.10.2014 на суму 159204 грн. (вересень 2014 року), № 372 від 28.11.2014 на суму 141944,00 грн. (за жовтень 2014 року), № 375 від 24.12.2014 на суму 41600,00 грн., № 378 від 30.12.2014 на суму 95165,00 грн., № 384 від 30.12.2014 на суму 105120,00 грн. (за листопад 2014), № 1 від 30.01.2015 на суму 16986,00 грн. (за грудень 2014), № 16 від 27.04.2015 на суму 131418,00 грн. (за березень 2015), № 47 від 22.05.2016 року на суму 128268,00 грн. (за квітень 2015), № 66 від 15.06.2016 на суму 115735,00 грн. (за травень 2015 року) (а.с. 26), що відповідачем не спростовано.

Суд апеляційної інстанції вказує, що затримка платежів зі сплати узгодженого грошового зобов’язання з податку на додану вартість виникла не з вини підприємства, а тому, з урахуванням підтвердження наявності форс-мажорних обставин та положень ст. 10 Закону №1669-VII, наявні підстави для звільнення підприємства від відповідальності за порушення строків сплати податку на додану вартість в установлені Податковим кодексом України строки.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 12 липня 2016 року №0005131201/8691/10/05-15-12-01 та №0005141201/8692/10/05-15-12-01 підлягають скасуванню.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про таке.

Пунктом 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом.

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (в ред., що діяла станом на час проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно п.76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З аналізу наведених норм вбачається, що камеральна перевірка є одним із видів перевірок, що проводяться контролюючими органами виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, тобто камеральна перевірка проводиться з приводу виявлення арифметичних та/або методологічних помилок (порушень) в частині подання/та оформлення звітності платником податків, до предмету якої не відноситься перевірка своєчасності справляння платниками податків сум до бюджету.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що з 01 січня 2017 року підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 року наступного змісту: “предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах”.

Тобто з наведеного вбачається, що контролюючий орган до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платниками податків узгоджених сум грошового зобов’язання в рамках камеральної перевірки, а як вбачається з акту перевірки, камеральна перевірка проводилась 22 червня 2016 року, предметом якої було питання своєчасної сплати позивачем грошових зобов’язань по деклараціям з податку на додану вартість.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вказує, що контролюючим органом порушено предметну процедуру перевірок, які мають право проводити контролюючі органи в рамках камеральних перевірок та впротеріч нормам Податкового кодексу складено податкові повідомлення-рішення без врахування того, що станом на час проведення перевірки (22.06.2016 року) відповідач не мав права перевіряти своєчасність справляння платниками податків узгоджених сум грошового зобов’язання в рамках камеральної перевірки, оскільки зазначений предмет дослідження не був передбачений діючою статтею 75.1.1 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим, податкові повідомлення-рішення, які прийняті за результатами цієї перевірки підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на приписи ст. 77 КАС України стосовно обов'язку доказування правомірності своїх дій суб'єктом владних повноважень суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта щодо правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 14 березня 2018 року.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі № 805/4518/16-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Л.А. Василенко

ОСОБА_4