Постанова № 72741150, 13.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16995/15 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрисиббанк» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрисиббанк» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрисиббанк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Державною податковою інспекцією в Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві подано відзив на апеляційну скаргу, зі змісту якого вбачається, що в порушення п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України ОСОБА_2 мав задекларувати дохід у вигляді додаткового блага, та, відповідно, сплатити податок, однак, позивач не дотримався зазначеної норми Кодексу та не здійснив самостійне декларування свого доходу. Враховуючи наведене, податковий орган не погоджується із рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, та, як наслідок, просить її скасувати.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

За результатом перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки від 24 листопада 2014 року № 6882/26-56-17-01-05/2630413452 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: ОСОБА_2 не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України на загальну суму 28856,37 грн.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 29 грудня 2014 року № 0052861701, яким ОСОБА_2 донараховано суму податкового зобов'язання за платежем: податок на доходів з фізичних осіб на загальну суму 28856,37 грн., в тому числі: за основним платежем - 23085,09 грн., за штрафними санкціями - 5771,27 грн.

Позивач не погоджується з висновками викладеними в Акті перевірки та податковим повідомлення-рішенням, у зв'язку із чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Позивачем зобов'язання за кредитним договором виконані в повному обсязі, що підтверджується Постановою ВДВС Подільського РУЮ про закінчення виконавчого провадження за заявою АКІБ «УкрСиббанк» від 22.10.2013 року ВП №26054990, а тому нарахування податку на спрощену суму процентів є необґрунтованим та безпідставним, у зв'язку із чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.54., пп.14.1.56. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України (чинної на моменти виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України передбачено, що платником податку, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.163.1. ст.163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно пп.164.1.1., пп.164.1.2., пп.164.1.3. п.164.1., пп.164.2.9. п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

У відповідності до пп.«д» пп.164.2.17 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З системного аналізу викладених норм законодавства вбачається, що сума боргу платника, анульованого (прощеного) за самостійним рішенням кредитора до закінчення строку позовної давності (в т. ч. списана за рахунок коштів сформованого банком резерву), є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та оподатковується за ставками, визначеними п.167.1 Податкового кодексу України (15 % та/або 17 %).

У відповідності до пп.«б» п.176.2 Податкового кодексу України сума доходу платника податку - боржника у вигляді суми анульованого боргу відображається кредитором (банком) у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано, ознакою доходу « 126».

Згідно пп.49.18.4 та п.179.7 Податкового кодексу України платник податку, боржник зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку (за податковою адресою), відобразити в ній дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації. Податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку (за податковою адресою) (п.49.1 ПК України).

Крім того, згідно п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 22.10.2004 р. між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»), був укладений Кредитний договір № 32-3HS/10-2004A, за умовами якого Позивачу був наданий кредит в розмірі 21 537,00 доларів США. Номер кредитного договору був змінений з № 32-3HS 10- 2004А на № 10117764000 у зв'язку із переходом АКІБ «УкрСиббанк» із системи LOANS на нову операційну банківську систему SAP for banking (для обліку у зв'язку із технологічними вимогами системи).

Згідно умов Кредитного договору, ОСОБА_2 зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредитні кошти та сплатити плату за кредит в порядку і на умовам кредитного договору № 32-3HS/10-2004A від 22.10.2004р.

В зв'язку з порушенням умов кредитного договору 14 червня 2007 року Подільським районним судом міста Києва було винесено рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 78 961,41 грн. (що станом на дату розрахунку 30.01.2007р становила 15 635,92 дол. США. з яких 14 170.56 дол. США. що за курсом НБУ станом на 30.01.2007р складала 71 561,33 грн. кредитна заборгованість, 937,30 дол. США, що за курсом НБУ станом к; 30.01.2007р. складає 4 733,39 грн. заборгованість за процентами, 2 666,70 грн. пеня).

04.10.2013 року Позивача було ознайомлено з умовами Акції, спрямованої на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу та з наслідками анулювання боргу про що він підписав відповідну заяву.

На момент анулювання кредитної заборгованості Позивач мав заборгованість за кредитом в розмір 14 170.56 дол. США за кредитом та 13 013,24 дол. США за відсотками, оскільки відсотки банком нараховувались відповідно до умов кредитного договору до моменту повного погашення кредиту.

Відповідно до квитанції № 28 від 04.0.2013 року Позивачем було погашено 8 502,34 дол. США, які були розподілені відповідно до п. 1.5 кредитного договору та ст.534 ЦК України на погашення прострочених процентів за період з 15.01.2007р. по травень (частково) 2011 року.

Залишок заборгованості по відсотками за кредитом, що були нараховані відповідно до кредитного договору, з травня 2011 року по жовтень 2013 року (в межах строку позовної давності) в сумі 4510.9 дол. США, що станом на момент списання за курсом НБУ було еквівалентно 36 055,62 грн., було анульовано.

Також було анульовано і основну заборгованість за кредитом в розмірі 14 170,56 дол. США, що станом на момент анулювання за офіційним курсом НБУ складала 113 265,29 грн.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що станом на дату анулювання заборгованості банком було подано до ДПІ звіт за формою 1ДФ з наступними даними: Дата списання за рахунок резерву (анулювання) - 04.10.2013; сума списаного ОБ у вал.дог.-14170,56; сума списаних %% увал.дог.-4510,90; сума списаних %% №8 у вал.дог.-0,00; сума списаної комісії, грн..-0,00; всього у валюті - 18681,46; курс-7,993; гривня-149320,91

Судом також було встановлено, що AT «УкрСиббанк» було вручено під підпис особисто Позивачу Повідомлення про анулювання боргу (в порядку пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України) ВИХ. № 31-4-4/586 віл 04.10.2013р. (т. 2 а.с.19), де вказано про анулювання кредитної заборгованості Позивача кредитному договору № 10117764000 від 22.10.2004р. в розмірі 18 681,46 доларів США. що складає 149 320.91 грн. по курсу НБУ станом на 04.10.2013р., штрафні санкції у сумі 2 666,70 грн. (встановлені рішенням суду, проте не включені до звіту 1ДФ) та повідомлено Позивачу, що відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 16- Податкового кодексу України анульована сума заборгованості є доходом Позивача, отриманим як додаткове благо, та вказано про необхідність сплатити самостійно податок з такого доходу ті відобразити його у річній податковій декларації на доходи фізичних осіб.

Вказаний розрахунок вказує на визнання позивачем порушення п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 розділу ІV ПК України - неподання декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік, у зв'язку з чим колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2014 року № 0052861701.

Відповідно до п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов'язані, зокрема: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Отже, колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта про те, що у даній ситуації у позивача виник обов'язок відобразити такий дохід у річній податковій декларації та самостійно сплатити податок із суми анульованого (прощеного) боргу, однак, позивач не дотримався зазначеної норми Кодексу та не здійснив самостійне декларування свого доходу (додаткового блага).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача про те, що в порушення п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України ОСОБА_2 мав задекларувати дохід у вигляді додаткового блага, та, відповідно, сплатити податок є правомірними.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов'язок сплати податку у Позивача виник з моменту вручення Банком повідомлення про анулювання боргу, а саме 04.10.2013, в той час як зміни до Податкового кодексу України були внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71- VIII.

Оскільки зміст аналізованої норми не допускає іншого тлумачення, то подальша зміна її редакції згідно із Законом України від 28.12.2014 року № 71-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якої до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, не може розцінюватися як законодавче уточнення, а є, по суті, зміною правового регулювання розглядуваних правовідносин.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.04.2016 у справі №815/963/15.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року, зазначене судове рішення підлягає скасуванню.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрисиббанк» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року - скасувати, та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Повний текст постанови складено « 14» березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Карпушова О.В.