Постанова № 72740341, 13.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2074/17

Провадження № 22-ц/779/320/2018

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

Суддя-доповідач Ясеновенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі:

судді-доповідача Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Горейко М.Д.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю сторін,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Малотур'янська сільська рада, про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Долинського районного суду, постановленого суддею Монташевич С.М. 26 грудня 2017 року в м. Долині,

в с т а н о в и в :

13.11.2017 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні дорогою загального користування.

В заяві зазначила, що їй на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1.

Навпроти її домоволодіння через дорогу загального користування знаходиться домоволодіння ОСОБА_4, якому присвоєна адреса АДРЕСА_2, з якої і передбачений заїзд до її житлового будинку.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 самовільно влаштувала заїзд до свого будинку зі сторони АДРЕСА_1, на частині якої встановила металевий гараж, чим створила їй перешкоди у користуванні дорогою, а саме заїздом до її домоволодіння, ОСОБА_3 просила задовольнити позов.

Ухвалою Долинського районного суду від 27.11.2017 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Малотур'янську сільську раду.

Рішенням Долинського районного суду від 26 грудня 2017 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні дорогою загального користування по АДРЕСА_1, яка проходить між їхніми домоволодіннями, звільнивши дорогу загального користування по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу металевого гаража.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на незаконність рішення суду.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що між їх з позивачкою домоволодіннями проходить АДРЕСА_1 шириною 6 метрів і що саме на цій вулиці нею встановлений металевий гараж.

ОСОБА_4 вказує на те, що дорога, на якій розміщений гараж, є допоміжною дорогою до АДРЕСА_2, а не АДРЕСА_1. Заїзд до господарства ОСОБА_3 знаходиться зі сторони АДРЕСА_1, яка є зовсім іншою вулицею, і на АДРЕСА_1 нею не встановлений гараж і жодним чином вона не чинить ОСОБА_3 перешкоди у користування дорогою.

Відповідач також вказує на те, що позивач не подала доказів визначення меж її земельної ділянки, а тому невірним є висновок суду про те, що ширина дороги становить 6 м. і що належний їй гараж займає частину дороги.

Не доведено позивачем і того, що спірна дорога є проїзною, оскільки остання є тупиковою, на ній розміщені постійні споруди інших осіб і дорога загороджена з 1990 року, що підтверджено фотографіями спірної дороги.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

За змістом п.3 ст. 3 ЦПК України (в редакції Закону № 2147 - VІІІ від 3 жовтня 2017 року) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У зв'язку з цим суд застосовує норми ЦПК України від 18 березня 2004 року, які діяли на час ухвалення оскаржуваного рішення, а справу переглядає в порядку, передбаченому ЦПК України в редакції від 3 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 152 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1, що підтверджено копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.11.2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 28.11.2017 року (а.с. 18, 19).

Домоволодіння ОСОБА_4, яке знаходиться по АДРЕСА_2, що підтверджено копією плану забудови, копією документації на будівництво житлового будинку та технічною документацією із землеустрою, розташоване навпроти домоволодіння позивачки. (а.с. 35-40, 50-54)

Встановлено, що ОСОБА_4 на проїзній частині дороги між домоволодіннями сторін встановила металевий гараж.

Згідно акту від 02 серпня 2017 року, затвердженого рішенням Малотур'янської сільської ради № 345-13/17 від 20 жовтня 2017 року, комісія сільської ради встановила, що між ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно генплану є проїзна дорога шириною 6 метрів. На цій проїзній дорозі ОСОБА_4 підготовляє земельну ділянку для встановлення металевого гаража за відсутності відповідного дозволу. Комісія зобов'язала ОСОБА_4 призупинити всі роботи та звернутись із заявою до сільської ради (а.с. 11-12).

Актом від 17 жовтня 2017 року, який затверджений рішенням Малотур'янської сільської ради № 347-13/17 від 20 жовтня 2017 року, адміністративна комісія встановила, що на дорозі загального користування по АДРЕСА_1 між домогосподарствами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 остання розмістила металеву конструкцію типу гаража (металевого), що перешкоджає вільному проїзду по вул. Турянській, 18б. ОСОБА_4 рекомендовано прибрати металеву конструкцію з проїзної частини дороги, попереджено про неможливість встановлення гаражу на дорозі загального користування та про відповідальність за ст. 53, 531 КУпАП (а.с. 9-10).

Рішенням Малотур'янської сільської ради № 348-13/17 «Про самовільне встановлення металевого гаража гр. ОСОБА_4 по АДРЕСА_1, 18б» від 20 жовтня 2017 року відмовлено ОСОБА_4 в наданні дозволу щодо встановлення металевого гаража по АДРЕСА_1 навпроти домогосподарства ОСОБА_3 Зобов'язано ОСОБА_4 в десятиденний термін демонтувати металевий гараж з проїжджої частини дороги по АДРЕСА_1, рекомендовано встановити його на власному подвір'ї та влаштувати заїзд до житлового будинку з АДРЕСА_2 (а.с. 14).

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що самовільне встановлення ОСОБА_4 гаража створює ОСОБА_3 перешкоди у користуванні дорогою загального користування, оскільки ускладнює проїзд до її господарства, зокрема великогабаритного транспорту.

Посилання ОСОБА_4 у апеляційній скарзі на те, що дорога, на якій розміщений гараж, є допоміжною дорогою до АДРЕСА_2, а не АДРЕСА_1, є безпідставними, оскільки копією свідоцтва про право власності на майно, планом відведення земельної ділянки ОСОБА_3 та викопіюванням з генплану села Мала Тур’я підтверджено, що між домоволодіннями сторін проходить АДРЕСА_1.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи ОСОБА_4 про те, що за відсутності доказів встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_3 необґрунтованим є висновок суду про те, що ширина дороги становить 6 м. і що належний їй гараж займає частину дороги.

Так, згідно будівельного паспорта від 02.03.1990 року на забудову земельної ділянки ОСОБА_3, а саме, плану відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку, ширина вулиці Тур'янська між домоволодіннями сторін становить 6 м.(а.с.17)

Посилання відповідачки на те, що дорога між їх з позивачкою домоволодіннями є тупиковою, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно викопіювання з генерального плану села Маля Тур'я спірна дорога є проїзною.(а.с13)

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду від 26 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Л.В. Ясеновенко

Судді: І.В. Бойчук

М.Д. Горейко