Рішення № 72739483, 02.03.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/923/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Брезіної Т.М.,

суддів Левицького В.К., Боднарюка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Косменко Х.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Агатія В.В.,

третя особа не з'явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача виконуючий обов'язки Голови Державної фіскальної служби України Продан Мирослав Васильович про визнання наказу незаконним та зобов'язання винити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_3 (позивач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ в.о. голови Державної фіскальної служби України Продана М.В. від 07.09.2017 р. №2093-о "По особовому складу" про звільнення 15.09.2017 р. полковника податкової міліції ОСОБА_3 (Т-801295) з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Чернівецькій області, зарахувавши у розпорядження Головного управління ДФС у Чернівецькій області;

- поновити полковника податкової міліції ОСОБА_3 (Т-801295) на посаді начальника управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Чернівецькій області Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що у зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів відповідно до п.п. «в» п. 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України Української РСР від 29.07.1991 р.№114 його звільнено 15.09.2017 р. з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Чернівецькій області, зарахувавши у розпорядження Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

Згідно штатного розпису управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Чернівецькій області Головного управління ДФС у Чернівецькій області не містить змін щодо посади керівника, а саме начальника управління внутрішньої безпеки.

Таким чином зарахування його у розпорядження у зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів, відбулось із одночасним звільненням з посади.

Також позивач вказував, що при звільненні його з посади, відповідачем не дотримана встановлена трудовим законодавством процедура дій, зокрема: не попереджено про майбутнє звільнення, не ознайомлено із наказом про звільнення з посади, не пропонувалась інша, тобто нова за штатним розписом посада, не писав рапортів щодо згоди на призначення на новостворену посаду, так як фактично вона залишилась, вакантною бо змінювалась лише її назва.

При цьому, позивач також вказував, що його звільнено за п.п. «в» п. 40 Положення №114, який не може бути підставою для звільнення в силу того, що вказаний пункт 40 стосується правовідносин призначення на посаду.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав наведених у відзиві на адміністративний позов. Так, відповідач зазначає, що відповідно до наказу в.о. голови Державної фіскальної служби України Продана М.В. від 07.09.2017 р. №2093-о позивача не було звільнено зі служби в органах Державної фіскальної служби України, а лише звільнено з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Чернівецькій області із зарахуванням у розпорядження Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

Тобто, після звільнення з посади УВБ Головного управління ДФС у Чернівецькій області ОСОБА_3 проходить службу у Головному управлінні ДФС у Чернівецькій області, отримує заробітну плату та є працевлаштованим у органах ДФС.

Також відповідач вказував, що дане виведення поза штат ОСОБА_3 відбулось у зв'язку із змінами в організаційній структурі Головного управління ДФС у Чернівецькій області, що підтверджується наказом від 14.09.2017 р. №946 та Переліком змін №4.

Відповідно до вказаного Переліку змін №4 із структури Головного управління ДФС у Чернівецькій області виведено управління внутрішньої безпеки з 2 відділами та введено управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Чернівецькій області з 2 відділами та сектором. Отже, зміни в організаційній структурі Головного управління ДФС у Чернівецькій області призвели до збільшення штату одних посад та скорочення інших, в тому числі посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

З огляду на зазначене, відповідач у відзиві стверджує, що ДФС України правомірно винесено оскаржуваний наказ №2093-о щодо подальшого проходження ОСОБА_3 служби у Головному управлінні ДФС у Чернівецькій області.

Під час розгляду адміністративного позову ОСОБА_3 судом розглянуто заяви, клопотання учасників справи та вчинено наступні процесуальні дії у справі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.12.2017 р. прийнято адміністративну справу до свого провадження.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.12.2017 р. відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 27.12.2017 р. занесеною до протоколу судового засідання оголошено перерву по справі до 12:00 16.01.2018 р.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.01.2018 р. відмовлено у задоволенні клопотання представника Державної фіскальної служби України про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку на звернення до суду.

Ухвалою суду від 16.01.2018 р. занесеною до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи до 12:00 02.02.2018 р.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.02.2018 р. відкладено розгляд справи відповідно до п. 2 ч. 2 та ч. 8 ст. 205 КАС України до 10:00 16.02.2018 р.

Ухвалою суду від 16.02.2018 р. занесеною до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи до 11:00 02.03.2018 р.

Суд звертає увагу, що 03.10.2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15.12.2017 року.

Пунктом 10 ч. 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 03.10.2017 р. визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи, що провадження у цій справі було відкрито до набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, то справа надалі повинна розглядатись за правилами, що діють після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 р., тобто за правилами, що діють з 15.12.2017 року.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Наказом голови Державної фіскальної служби України №860-о від 16.02.2016 р. полковника податкової міліції ОСОБА_3 (Т-801295) 16.02.2016 р. призначено на посаду начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

У зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів, відповідно до п.п. «в» п. 40 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника податкової міліції ОСОБА_3 (Т-801295) звільнено 15.09.2017 р. з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Чернівецькій області зарахувавши у розпорядження Головного управління ДФС у Чернівецькій області, про що Державною фіскальною службою України видано наказ від 07.09.2017 р. №2093-о (а.с. 12, 52, 100).

З вказаним наказом позивач ознайомився 03.11.2017 р., що підтверджується його підписом.

До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідно до п. 353.1 ст. 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114).

Відповідно до п.п. «в» п. 40 Положення № 114 визначено, що призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується таке: при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.

У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках /крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною/, на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.

Інших способів зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ, крім здійснення організаційно-штатних заходів Положенням не передбачено.

З аналізу вказаних норм випливає, що при зарахуванні в розпорядження особа звільняється тільки із займаної посади, тобто тільки припиняє виконувати посадові обов'язки. Водночас особа залишається на службі в органах ДФС та продовжує отримувати грошове забезпечення за останньою основною штатною посадою.

Наказом Державної фіскальної служби України від 27.12.2016 р. № 1038 уповноважено начальників головних управлінь ДФС в областях вжити заходів щодо попередження працівників підрозділів внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС про зміни у структурах, штатних розписах, скорочення штатів та наступне вивільнення, а також вирішити питання щодо подальшого проходження служби (роботи) осіб підрозділів внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС, посади яких підлягають скороченню відповідно до чинного законодавства (а.с. 51).

Згідно наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 14.09.2017 р. №946 введений в дію Перелік змін № 4 організаційної структури Головного управління ДФС у Чернівецькій області на 2017 р. та Перелік змін №5 до штатного розпису Головного управління ДФС у Чернівецькій області на 2017 р. (а.с. 101).

Відповідно до штатного розпису на 2017 р. Головного управління ДФС у Чернівецькій області, затвердженого 15.02.2017 р. Головою Державної фіскальної служби України Насіровим Р.М. в управлінні внутрішньої безпеки передбачено 11 штатних одиниць, а саме начальник управління - 1, відділ оперативних заходів - 5 (заступник начальника управління - начальник відділу - 1, старший оперуповноважений з особливо важливих справ - 4) та організаційно - аналітичний відділ - 5 (начальника відділу -1, старший оперуповноважений з особливо важливих справ - 3 та головний державний ревізор - інспектор - 1) (а.с. 170 - 172).

Під час дослідження в судовому засіданні Переліку змін № 4 організаційної структури Головного управління ДФС у Чернівецькій області встановлено, що із його структури виведено «управління внутрішньої безпеки» штатною чисельністю 11 одиниць та введено «управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Чернівецькій області» штатною чисельністю 11 одиниць (а.с. 54).

Згідно Переліку змін №5 до штатного розпису Головного управління ДФС у Чернівецькій області на 2017 р. затвердженого 14.09.2017 р. В.о. Голови Державної фіскальної служби України Проданом М.В. із штатного розпису виведено 11 посад, в тому числі із відділу оперативних заходів 5 та організаційно-аналітичного відділу - 5. Разом з тим, введено до структури Управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Чернівецькій області 11 штатних одиниць, а саме начальник управління - 1, перший відділ - 4, другий відділ - 4 та організаційно-аналітичний сектор - 2 (а.с. 173 - 176).

Крім того, в судовому засіданні представник позивача не заперечував той факт, що в Головному управлінні ДФС у Чернівецькій області проводились заходи щодо змін в організаційній структурі органу.

Враховуючи в вищевикладене, суд приходить до висновку, що Державною фіскальною службою України правомірно при здійсненні організаційно-штатних заходів звільнено позивача з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Чернівецькій області та зараховано у розпорядження Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

Відповідно до Положення про управління внутрішньої безпеки територіальних органів Державної фіскальної служби у Чернівецькій області Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, затвердженого наказом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області від 02.10.2017 р. №995 Управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Чернівецькій області є структурним підрозділом Головного управління ДФС у Чернівецькій області оперативним підрозділом податкової міліції, підконтрольним та підзвітним начальнику Головного управління внутрішньої безпеки ДФС (або особі, яка виконує його обов'язки) та функціонально підпорядкованим Головному управлінню внутрішньої безпеки ДФС (а.с. 178 - 207).

Пунктом 1.4 вказаного Положення визначено, що начальники УВБ, їх заступники, начальники відділів та сектору у складі УВБ призначаються на посади Головою ДФС за поданням начальника ГУВБ відповідно до пропозицій атестованої комісії ГУВБ.

Судом встановлено, що 25.09.2017 р. Державною фіскальною службою України направлено, в тому числі до Головного управління ДФС у Чернівецькій області інформаційного листа, яким у зв'язку із виведенням працівників у розпорядження головних управлінь ДФС у областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС при здійсненні організаційно-штатних заходів, з метою вирішення питання подальшого проходження їх служби, з урахуванням професійно-кваліфікаційного рівня, досвіду роботи, стану здоров'я, а також наявних вакантних посад, просили забезпечити прибуття таких працівників на засідання атестаційної комісії Головного управління внутрішньої безпеки ДФС (м. Київ, пл. Львіська, 8, поверх) згідно графіків, в тому числі ОСОБА_3 (а.с. 167 - 168).

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 13.09.2017 р. №178-В позивачу надано залишок чергової відпустки за 2016 рік в кількості 05 діб в період з 18.09.2017 р. по 22.09.2017 р., а також чергову відпустку за 2017 рік в кількості 40 діб в період з 25.09.2017 р. по 04.11.2017 р. (а.с. 50).

На вказаний лист від 25.09.2017 р. Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області, 27.09.2017 р. направлено відповідь про те, що полковник податкової міліції ОСОБА_3, який звільнений з посади начальника УВБ ГУ ДФС у Чернівецькій області, перебуває у черговій відпустці за 2017 рік по 04.11.2017 р. (а.с. 169).

Також суд, звертає увагу, що відповідно до наказу ДФС України 07.09.2017 р. №2093-о «По особовому складу» позивач зарахований у розпорядження Головного управління ДФС у Чернівецькій області та отримує відповідне грошове забезпечення.

Крім того суд зазначає, що 03.11.2017 р. Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області попереджено позивача про можливе наступне звільнення зі служби з податкової міліції ДФС 05.01.2017 р. згідно з п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 р. №114, у зв'язку зі скороченням штату за відсутності можливості подальшого використання на службі. Одночасно запропоновано призначення на вакантні посади: оперуповноважений відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління Головного управління ДФС у Чернівецькій області, слідчий з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУФР Головного управління ДФС у Чернівецькій області (декретна вакансія).

Із вказаним попередженням позивача ознайомлено 03.11.2017 р., що підтверджується його підписом. Від запропонованих вакантних посад позивач 03.11.2017 р. відмовився (а.с. 49).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Чернівецькій області проведено у рамках здійснення організаційно-штатних заходів, що повністю узгоджується з підпунктом «в» п. 40 Положення № 114.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Крім того, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, зокрема, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25.11.1997 р.; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997 р.; та пункт 1 резолютивної частини Рішення № 19-рп/2011 від 14.12.2011 р.).

У рішенні № 19-рп/2011 від 14.12.2011 р. Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує «кожному» захист «своїх прав», які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Адже саме в такому контексті сформульовано ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

Отже гарантоване ст. 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Системний аналіз наведених норм свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв'язку умови порушення її прав.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Однак, у спірних правовідносинах не вбачається порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття Державною фіскальною службою України наказу про звільнення позивача із посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Чернівецькій області та зарахування у розпорядження Головного управління ДФС у Чернівецькій області, оскільки фактичного вивільнення не відбулося.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що відповідачем під час розгляду вказаної справи по суті було видано ще один наказ ГУ ДФС України у Чернівецькій області від 10.01.2018 р. №10-О "Про звільнення", з 10.01.2018 р. позивача звільнено з органу ДФС через скорочення штатів. Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що саме останнім наказом можуть порушуватись права, свободи та інтереси позивача і саме оскарження цього наказу буде спрямоване на реальний захист порушеного права.

На підставі вищенаведених мотивів, суд дійшов до висновку, що звільнення з посади та тимчасове зарахування у розпорядження Головного управління ДФС у Чернівецькій області на підставі п.п. «в» п. 40 Положення № 114 при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу в розпорядження органу внутрішніх справ було здійснено правомірно у відповідності до вимог спеціального законодавства. Також суд констатує, що оскаржуваним наказом не було порушено прав, свобод та інтересів позивача.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи по суті доведено правомірність та законність прийнятого рішення, а отже адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 205, 241, 246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Рішення в повному обсязі складено 12.03.2018 року.

Головуючий суддя Т.М. Брезіна

Суддя В.К. Левицький

Суддя О.В.Боднарюк