Вирок № 72737880, 14.03.2018, Перечинський районний суд Закарпатської області

йСправа № 304/863/17 Провадження № 1-кп/304/20/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

при секретарі - Гавій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12017070130000382 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Знаменка Кіровоградської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, українця, не одруженого, на утриманні дітей немає, непрацюючого, раніше судимого Бердянським міськрайонним судом Запорізької області від 28 липня 2016 року за ч.2 ст.190 КК до позбавлення волі строком на три роки, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на три роки,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

за участю прокурора - Стефанцова А.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

його захисника - адвоката Кучеренка В.О.,

В С Т А Н О В И В :

13 вересня 2016 року близько 13.00 год. ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, маючи на меті шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами працівників Тур'я-Реметівського психоневрологічного інтернату, знаходячись на території вказаного закладу, реалізовуючи свій злочинний намір, представившись директору даної установи ОСОБА_3 як директор «Закарпатконвектор» - «ОСОБА_10», запропонував потерпілим ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 придбати у нього цукор за зниженою ціною, а саме по десять гривень за один кілограм, тобто п'ятсот гривень за один мішок вагою п'ятдесят кілограм, хоча в наявності цукру не мав та продавати його вказаним особам не збирався, тим самим увів вказаних осіб в оману. Потерпілі, будучи впевнені в тому, що дійсно отримають цукор за таку ціну, зібрали кошти в сумі дві тисячі п'ятсот гривень - по п'ятсот гривень кожен та добровільно передали їх завідуючому господарством Тур'я-Реметівського психоневрологічного інтернату, який разом з обвинуваченим мав поїхати в м. Ужгород та отримати там обіцяний останнім цукор.

Цього ж дня, близько 11.10 годин ОСОБА_8, будучи впевненим у законності дій ОСОБА_1, разом з ним на автомобілі марки ВАЗ 2107 служби таксі «Візит», за кермом якого був водій-таксист, виїхали в м. Ужгород та по дорозі - на околиці с. Тур'я-Ремета Перечинського району, на прохання ОСОБА_1 добровільно передав йому грошові кошти в загальній сумі 2500 гривень, які були раніше зібрані потерпілими у Тур'я-Реметівському психоневрологічному інтернаті. Після цього ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами потерпілих, отримав належні їм грошові кошти у сумі 2500 гривень, знаходячись у приміщенні управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради Закарпатської області за адресою м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 24, приблизно об 11.45 годин, зник у невідомому напрямку та обіцяний цукор не надав, тим самим шляхом обману, діючи повторно, заволодів належними потерпілим грошовими коштами в загальній сумі 2500 гривень, чим спричинив останнім матеріальні збитки на вказану суму, а саме: ОСОБА_4 - 500 гривень, ОСОБА_5 - 500 гривень, ОСОБА_6 - 500 гривень, ОСОБА_7 - 500 гривень, ОСОБА_8 - 500 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину за обставин, вказаних у обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що його співмешканка, з якою він проживає в незареєстрованому шлюбі хворіє і внаслідок чого, така потребує кошти на проведення операції. Для отримання грошей на лікування він вирішив їх здобути шляхом обману. Про вчинений злочин щиро жалкує, а тому разом зі своїм захисником просив суворо його не карати, при призначенні покарання врахувати стан його здоров'я, пенсійний вік, а також те, що заподіяну шкоду відшкодував у повному обсязі, тому просив суд застосувати покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі.

Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилися, однак кожен подав заяву в якій просить кримінальне провадження розглядати за їх відсутності, призначення міри покарання залишили на розсуд суду.

Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а учасники судового провадження правильно зрозуміли зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, з урахуванням обсягу доказів, які досліджувались у судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушень, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Згідно ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальне правопорушення відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Як особа ОСОБА_1 по місцю проживання характеризуються позитивно, на диспансерних обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, суд визнає рецидив злочинів.

З урахуванням зазначених обставин, особи винного, який раніше засуджувався за умисний злочин з корисливих мотивів, на шлях виправлення не став незважаючи на звільнення від відбування покарань, належних висновків для себе не зробив, беручи до уваги інформацію викладену у досудовій доповіді, згідно якої орган пробації прийшов до висновку, що ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення є високим, про що свідчить вчинення нового злочину під час іспитового строку, а також враховуючи обставини кримінального провадження, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, суд вважає, що винному ОСОБА_1 необхідно для його виправлення і попередження нових злочинів призначити покарання в межах санкцій, передбаченої ч. 2 ст. 190 КК України.

Разом з тим, суд констатує, що ОСОБА_1 був засуджений вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 липня 2016 року за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком 3 (три) роки.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив даний злочин 13 вересня 2016 року, тобто після ухвалення вироку Бердянським міськрайонним судом Запорізької області від 28 липня 2016 року, за яким його було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на три роки, тому суд призначатиме йому остаточне покарання за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 71 КК України.

Як роз'яснено в п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року покарання призначається за сукупністю вироків (ст. 71 КК), коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

Приймаючи рішення про засудження обвинуваченого, суд, відповідно до вимог ст.374 КПК України, вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, що вживалися по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_1

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1, який був обраний ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду від 31 липня 2017 року у вигляді тримання під вартою закінчився 28 вересня 2017 року і судом не продовжувався та не обирався інший запобіжний захід. 02 серпня 2017 року ОСОБА_1 внесено заставу в сумі 5052 (п'ять тисяч п'ятдесят дві) гривні, обвинуваченого звільнено з-під варти.

Питання речових доказів у даному кримінальному провадженні вирішуватимуться в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлено.

На підставі наведеного та керуючись, ст. 368 КПК України, с у д, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 липня 2016 року, і за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його затримання.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання, час попереднього ув'язнення з 31 липня 2017 року по 02 серпня 2017 року, а саме дві доби.

Заставу у сумі 5052 (п'ять тисяч п'ятдесят дві) гривні внесену 02 серпня 2017 року ОСОБА_1 такому повернути, після набрання даним вироком законної сили.

Речовий доказ по справі, а саме DVD-R диск із відеозаписом з камер відеоспостереження, який приєднано до матеріалів кримінального провадження - зберігати при матеріалах справи.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду сторони кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. ч. 6, 7 ст.376 КПК України.

Головуючий: Чепурнов В. О.