Рішення № 72737399, 14.03.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2018 року м. Слов’янськ Єд. унік № 243/479/18

Провадження № 2/243/736/2018

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.,

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Слов’янського району Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

22 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 селищної ради Слов’янського району Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 грудня 2016 року помер її чоловік, ОСОБА_3, який постійно мешкав за адресою: Донецька область, Слов’янський район, с. Майдан, вулиця Суворова, будинок № 51.

Після смерті чоловіка відкрилася спадщина – домоволодіння, яке розташоване у с. Майдан, вулиця Суворова, будинок № 51, Слов’янського району Донецької області, а також земельна ділянка площею 11,3671 га, яка розташована на землях с. Прелесне, ОСОБА_2 селищної ради Слов’янського району. ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку серії ДН №189723, виданої ОСОБА_5.

Вказує, що спадщину вона прийняла фактично, так як на момент смерті чоловіка вони жили однією сім’єю і мешкали за адресою: Донецька область, Слов’янський район, с. Майдан, вулиця Суворова, будинок № 51.

Зазначає, що вона звернулася до Другої Слов’янської державної нотаріальної контори Донецької області, в якій нотаріус ОСОБА_6 видала на її ім’я Свідоцтво про право на спадщину за законом на домоволодіння, яке розташоване за адресою: Донецька область, Слов’янський район, с. Майдан, вулиця Суворова, будинок № 51, а по відношенню земельної ділянки прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, тому що її чоловік за життя не оформив на неї спадкових справ після смерті своєї матері ОСОБА_5, яка померла 08 квітня 2011 року, а тому позивач змушена звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

У зв'язку з вищевказаними обставинами просить суд, визнати за нею право приватної власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 11,3671 га, розташовану за адресою: с. Прелесне ОСОБА_2 селищної ради Слов’янського району Донецької області, належну ОСОБА_5, яка померла 08 квітня 2011 року, спадкоємцем якої був її син, ОСОБА_3, померлого 01 грудня 2016 року, який фактично спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, 14 березня 2018 надала суду Заяву з проханням справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. (а.с.35)

Представник позивача – адвокат ОСОБА_7, Ордер серії АА № 116063 від 02 січня 2018 року, у судове засідання не з’явився, 14 березня 2018 року надав суду Заяву з проханням справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити. (а.с.36)

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але до судового засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій проти задоволення позовних вимог не заперечує та просить справу розглянути без його участі.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши та проаналізувавши в сукупності зібрані та наявні у справі докази та письмові матеріали, надавши їм належну оцінку, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Позивач ОСОБА_1, була дружиною ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії IV-НО № 364673 від 20 липня 1985 року, актовий запис № 8 (а.с.16).

Спадкодавець ОСОБА_3, помер 01 грудня 2016 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-НО № 963149 від 05 грудня 2016 року, видане виконавчим комітетом ОСОБА_2 селищної ради Слов’янського району Донецької області (а.с.9).

Спадкодавець ОСОБА_5, померла 08 квітня 2011 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-НО № 553157 від 14 квітня 2011 року, видане виконавчим комітетом Прелесненської сільської ради Донецької області (а.с.8).

Матері чоловіка позивача, ОСОБА_5 належала земельна ділянка 11,3671 га, розташована за адресою: с. Прелесне, Прелесненська сільська рада, ділянка 365, відповідно до Державного ОСОБА_7 на право власності на земельну ділянку серія ДН № 189723, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010516700344 від 20 грудня 2005 року (а.с.10-11).

Після смерті чоловіка позивач звернулась до державного нотаріуса із Заявою про видачу їй Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 11,3671 га, розташованої на території с. Прелесне, Прелеснянської сільської ради Слов’янського району, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну ОСОБА_5, померлої 08 квітня 2011 року, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3, який помер 01 грудня 2016 року. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 грудня 2017 року,

державний нотаріус Другої Слов’янської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_6 відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадкоємцем нотаріусу не надано документ, який посвідчує право власності на ім’я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 11,3671 га. (а.с.12).

Згідно довідки № 02-19/110 від 09 січня 2018 року, виданої ОСОБА_2 селищною радою про те, що за адресою: Донецька область, Слов’янський район, с. Майдан, вулиця Суворова, будинок № 51 був зареєстрований ОСОБА_3, який помер 01 грудня 2016 року. На день його смерті за вказаною адресою зареєстровані: - дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_8 (а.с.13).

Згідно довідки № 02-19/109 від 09 січня 2018 року, виданої ОСОБА_2 селищною радою про те, що за адресою: Донецька область, Слов’янський район, с. Майдан, вулиця Суворова, будинок № 51 була зареєстрована ОСОБА_5, яка померла 08 квітня 2011 року. На день її смерті за вказаною адресою зареєстровані: син - ОСОБА_3, невістка - ОСОБА_1 та онук - ОСОБА_8 (а.с.14).

23 січня 2018 року Слов’янським міськрайонним судом Донецької області до Державного нотаріусу Другої Слов’янської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_6 було направлено запит про надання відомостей з приводу наявності спадкових справ, заяв про прийняття спадщини, свідоцтв про право на спадщину за законом, після смерті спадкодавців ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.21). Листом № 107/02-17 від 01 лютого 2018 року ОСОБА_9 було надіслано відповідь на запит та повідомлено: - після померлої 08 квітня 2011 року ОСОБА_5 заяви про прийняття спадщини не надходили, спадкова справа не заводилась; - після померлого 01 грудня 2016 року ОСОБА_3 заведено спадкову справу за заявою про прийняття спадщини за законом його дружини ОСОБА_1. Також у справі присутні заяви про відмову від спадщини доньки ОСОБА_10 та сина ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 (а.с.24).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом та ОСОБА_11 про реєстрацію в Спадковому реєстрі на нерухоме майно від 13 червня 2017 року, ОСОБА_11 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 червня 20017 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є спадкоємцем нерухомого майна після ОСОБА_3, який помер 01 грудня 2016 року. Спадщина, на яку видано Свідоцтво складається з: житлового будинку з господарськими та побутовими будовами та спорудами, що знаходяться у с. Майдан Слов’янського району по вулиці Суворова під номером 51.(а.с.26-28)

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини, або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені уст. 1261-1265 цього кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє права на спадщину.

Згідно із роз’ясненнями Постанови Пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, якщо протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця (ст.1220 ЦК) спадкоємець, який постійно проживав разом з померлим на час відкриття спадщини, не заявив про відмову від неї, після закінчення 6 місяців із часу відкриття він може одержати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, подавши відповідну заяву (ст.1296—1298 ЦК).

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на законі та обставинах справи, що є підставою для задоволення позову та визнання за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 11,3671 га, розташованої на території с. Прелесне, Прелеснянської сільської ради Слов’янського району, належну ОСОБА_5, яка померла 08 квітня 2011 року, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3, що помер 01 грудня 2016 року, який фактично прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 328, 1261, 1225, 1268 ЦК України, суд,-

В И Р І ШИ В:

Позовну заяву ОСОБА_3 вікторії Петрівни ОСОБА_2 селищної ради Слов’янського району Донецької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, право приватної власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 11,3671 га, розташовану на території с. Прелесне ОСОБА_2 селищної ради Слов’янського району.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п .15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_11