Рішення № 72737142, 19.02.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7021/17

Провадження №2/265/245/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Гноєвого С. С.,

при секретарі Мамаєвій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

третя особа: Лівобережний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, -

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевіського районного суду міста Маріуполя з позовом до відповідача ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за участі третьої особи: Лівобережного ВДВС міста Маріуполя.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилався на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у справі, ОСОБА_2 до вересня 2009 року. Від даного шлюбу вони мають неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після припинення шлюбних відносин, вони з відповідачем ОСОБА_2 стали проживати окремо. Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 11 жовтня 2012 року, з нього на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання сина, ОСОБА_3, у розмірі 700 гривень щомісячно до досягнення сином повноліття, починаючи з 01 жовтня 2012 року. 06 липня 2016 року державним виконавцем Лівобережного ВДВС Маріупольського МУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого 26 жовтня 2012 року на підставі зазначеного рішення суду. Згідно заяви ОСОБА_2 аліменти нараховуються з 01 липня 2016 року. Аліменти на утримання сина, ОСОБА_3, у розмірі 700 гривень він регулярно сплачував. Проте за час проживання з матір’ю, успішність дитини в школі явно знизилася, стан здоров’я погіршився. При цьому у дитини встановлено діагноз Дар’є.

З травня 2017 року син, ОСОБА_3, почав жити з ним. При прийнятті рішення дитиною з ким проживати, дитина самостійно і однозначно вирішила проживати з батьком. Таким чином, з 28 травня 2017 року і до теперішнього часу син проживає з ним та знаходиться на його утриманні, а відповідач ОСОБА_2 пообіцяла звільнити його від сплати аліментів, проте до теперішнього часу він виплачує аліменти на її користь.

Факт проживання сина з ним підтверджується актом від 04 вересня 2017 року, яким сусіди, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, підтверджують, що його син, ОСОБА_3, з 28 травня 2017 року проживає разом з батьком за адресою: місто Маріуполь проїзд Українського Козацтва, 6. Також сусіди підтвердили, що він займається вихованням дитини, піклується про нього. Тобто він створює всі необхідні умови для виховання та розвитку сина, дбає про нього, всі свої матеріальні засоби витрачає на відновлення його здоров’я. З усією відповідальністю йому допомагає його дружина, ОСОБА_6, яка також переживає за його сина, та піклується про нього, займається його вихованням та розвитком. Між сином і нею склалися доброзичливі та гармонійні відносини. Крім того, вони разом з дружиною займаються лікуванням дитини. Лікування хвороби Дар’є симптоматичне, тривале, комплексне, що вимагає великих матеріальних витрат. Таким чином, вважає, що з нього безпідставно стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина, ОСОБА_3, хоча з нею син не проживає.

Просив суд звільнити його, ОСОБА_1, від сплати аліментів на користь ОСОБА_2, на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 700 (сімсот) гривень щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2012 року і до повноліття дитини; відкликати виконавчий лист № 2/0519/4119/12, виданий 26 жовтня 2012 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1, аліментів на користь ОСОБА_2, на утримання сина, ОСОБА_3, у розмірі 700 (сімсот) гривень щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2012 року; стягнути з ОСОБА_2, на користь його, ОСОБА_1, аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3, у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 травня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив суд задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що син почав проживати з ним та знаходиться на його утриманні з 28 травня 2017 року, тому саме з цього часу він просить стягнути аліменти з відповідача ОСОБА_2 на його користь на утримання неповнолітнього сина, а його, відповідно, звільнити від сплати аліментів на його утримання.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала частково та пояснила, що, дійсно, з травня 2017 року їх неповнолітній син, ОСОБА_3, проживає разом з батьком, ОСОБА_1. Вона не заперечує проти звільнення позивача від сплати аліментів на її користь на утримання сина, та стягнення з неї аліментів на користь позивача ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина, у розмірі 1/4 частки від усіх видів її заробітку, проте починаючи з дня звернення позивача до суду. Заперечувала проти стягнення з неї аліментів на користь позивача на утримання сина, починаючи з 28 травня 2017 року. Не визнаючи позов в цій частині, посилалась на те, що в період з травня 2017 року і до звернення позивача до суду, жовтня 2017 року, вона також приймала участь в утриманні та лікуванні дитини.

Представник відповідача – адвокат ОСОБА_7В, яка діє на підставі ордеру, повністю підтримала позицію відповідача ОСОБА_2, та просила суд задовольнити позов частково, стягнувши з ОСОБА_2 аліменти на користь позивача ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3, починаючи саме з дня звернення позивача до суду з даним позовом.

Представник третьої особи – Лівобережного ВДВС міста Маріуполь ГТУЮ в Донецькій області, ОСОБА_8, яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з’явилась, надіславши на адресу суду заяву з проханням справу розглянути без представника Лівобережного ВДВС м. Маріуполя, та прийняти рішення на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що сторони у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебували у зареєстрованому щлюбі, який було розірвано у вересні 2009 року.

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія І-НО № 288962, виданого Відділом РАГС Орджонікідзевського районного управління міста Маріуполя Донецької області 18 березня 2002 року, актовий запис № 180.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області № 0519/10762/2012 від 11 жовтня 2012 року, з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 700 гривень щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2012 року і до повноліття дитини.

Проте судом встановлено, що з 28 травня 2017 року неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з батьком, ОСОБА_1, та повністю знаходиться на його утриманні.

Даний факт підтверджується актом від 04 вересня 2017 року, складеним головою КСН «Первомайський» ОСОБА_9 за підписом сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_10, згідно якого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з батьком за адресою: проїзд Українського Козацтва будинок 6. Батько, ОСОБА_1 займається вихованням сина, постійно піклується про сина.

Зокрема, дані обставини були визнані учасниками справи у судовому засіданні, тому не підлягають додатковому доказуванню.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна вимога диктується положеннями ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов’язує їх зі способом присудження (ч.3ст.181 СК України) та підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст.273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист.192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст.273 СК України має на меті скасування їх присудження.

З аналізу вказаних статей вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що з травня 2017 року неповнолітня дитина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перестав проживати з матір’ю, ОСОБА_2, а став проживати з батьком, ОСОБА_1, тобто змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, та особи, яка їх одержує, тому, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом звільнення його від сплати аліментів.

Крім того, мати також зобов’язана утримувати дитину до досягнення нею повноліття відповідно до ст.180 СК України.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та обґрунтованими, проте в частині часу, з якого мають бути стягнуті аліменти на його користь, підлягають частковому задоволенню.

Так, відповідно до вимог ст. 191 Сімейного Кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження того, що він вживав заходів, та яких саме, щодо одержання аліментів з відповідача ОСОБА_2, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останньої від їх сплати, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 не можуть бути стягнуті аліменти на користь позивача ОСОБА_1 за минулий час, а саме з 28 травня 2017 року, а підлягають стягненню з дня пред’явлення позову до суду – з 10 жовтня 2017 року.

Відповідно до положень ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших майнових представників дитини, разом з якими проживає дитина.

08 липня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 102 від 08.06.2017 року, яким внесено зміни до ч.2 ст. 182 СК України, відповідно до якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 жовтня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов’язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Згідно із п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються в тому числі позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду з даним позовом, позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в сумі 640 гривень за пред’явлення вимоги про звільнення його від сплати аліментів, оскільки від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів на його користь, його звільнено на підставі положень ст.. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Таким чином з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640 гривень за розгляд вимоги щодо звільнення від сплати аліментів, та на користь держави – судовий збір в сумі 640 гривень за розгляд вимоги про стягнення аліментів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 206, 223, 259, 263-265 суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа: Лівобережний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області – задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, від сплати аліментів на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 700 (сімсот) гривень щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2012 року і до повноліття дитини, що були стягнуті рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 жовтня 2012 року у справі № 0519/10762/2012 (провадження № 2/0519/4119/12).

Виконавчий лист № 2/0519/4119/12, виданий 26 жовтня 2012 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліментів на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 700 (сімсот) гривень щомісячно, починаючи з 01 жовтня 2012 року і до повноліття дитини, - відкликати.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, який зареєстрований та проживає за адресою: міст Маріуполь проїзд Українського Козацтва будинок 6, аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 10 жовтня 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, який зареєстрований та проживає за адресою: міст Маріуполь проїзд Українського Козацтва будинок 6, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь держави судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 лютого 2018 року.

Суддя С.С. Гноєвой