Рішення № 72734579, 07.02.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

07.02.2018 Єдиний унікальний номер 205/7250/17

Провадження №2/205/1140/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Шавули В.С.

при секретарі Романовій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИТИ:

Позивач у листопаді 2017 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.1-5).

В обґрунтування вимог зазначив, що 05 вересня 2016 року його звільнили із займаної посади ДВФ «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» ПАТ «Укрзалізниця», у зв’язку із чим, він звертався до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ПАТ «Укрзалізниця» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2017 року задоволено вимоги позивача в частині визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року залишено без змін. Рішенням суду стягнуто на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 26 036,00 грн.

Відповідач рішення суду виконав не вчасно поновивши позивача на роботі лише 31 серпня 2017 року.

Позивач звертався до ВДВС Печерського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про примусове виконання судового рішення.

Посилаючись на викладені у позові обставини, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи із 15.02.2017 року по 31.08.2017 року в сумі 48 084,40 грн.; середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника за період із 31.05.2017 року по 31.08.2017 року в сумі 21 637,98 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився. Про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду надав письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.45).

Відповідач в особі свого представника у судове засідання не з’явився. Повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення із відміткою про вручення адресату (а.с.44) Про причини неявки свого представника не повідомив. Письмових заяв про розгляд справи без своєї участі не надсилав.

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з'явились.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до вимог ч.ч.1,6 ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Підставою звернення позивача до суду із позовом є захист прав та майнових інтересів сторони за трудовим правовідношенням, пов’язаних із реалізацією гарантованого ст.43 Конституції України права на працю.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Для встановлення правовідносин між сторонами та при вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, Кодексу законів про працю України, інших законів України практику Верховного Суду України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, з’ясувавши обставини справи, дослідивши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2017 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровсьокї області від 31 травня 2017 року визнано наказ №21-ос від 05.09.2016 року про звільнення ОСОБА_1 незаконним та скасувати його; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Дніпропетровського відділення філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 06 вересня 2016 року; стягнуто з ПАТ «Українська залізниця», м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код згідно ЄДРПОУ 40075815 на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06.09.2016 року по 15.02.2017 року у розмірі 26036,00 грн. (а.с.6-8,9-11).

Наказом начальника філії Дніпропетровського відділення філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_2 за №17-ос від 31 серпня 2017 року поновлено ОСОБА_1 з 06.09.2016 року, на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2017 року, із яким позивач був ознайомлений 01 вересня 2017 року (а.с.12).

Державним виконавцем Печерського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ відкрито виконавче провадження із виконання вказаного рішення суду (а.с.16,18).

Крім того, позивач звертався до філії Дніпропетровського відділення філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо здійснення перерахування належних йому виплат за час вимушеного прогул, за час затримки виконання рішення суду; виплати за щорічні відпустки (а.с.19-20).

Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов'язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов'язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивільних обов'язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У випадку невиконання цього обов'язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина 5 статті 124 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень за змістом статей 14, 367 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення) судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

У відповідності до ст..237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

У даній справі вимушений прогул, за який позивач просить стягнути середній заробіток, складається з двох частин, а саме: з 15.002.2017 року по 31.08.2017 року - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при прийнятті рішення про поновлення позивача на роботі (ст.235 КЗпП України), та з 31.05.2017 року по 31.08.2017 року - стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду ( ст.236 КЗпП України).

Визначаючи розмір середньоденного заробітку, суд керується Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до п.5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що стягненню підлягає сума втраченого заробітку за час вимушеного прогулу із розрахунку 140 днів, тобто з 15.02.2017 року по 31.08.2017 року, що вираховується як : 343,46 грн. * 140 роб. днів = 48 084,40 грн. Також, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період 31.05.2017 року по 31.08.2017 року, що розраховується як 343,46 грн. * 63 роб. днів = 21 637,98 грн.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості та достовірності, а також достатності і взаємності зв’язку у сукупності, суд першої інстанції вважає у повному обсязі доведеними, законними та обґрунтованими вимоги позивача, у зв’язку із чим слід стягнути із ПАТ Українська залізниця» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи із 15.02.2017 року по 31.08.2017 року в сумі 48 084,40 грн.; стягнути із ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника за період із 31.05.2017 року по 31.08.2017 року в сумі 21 637,98 грн.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд враховує, що в силу п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору, а його вимоги належать задоволенню, тому судові витрати по справі в сумі 697,22 грн. слід стягнути із відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, і керуючись ч.4 ст.55, ст.43, 124 Конституції України, ст.236, 237 КЗпП України, ст.11, 15, 16 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 4,6,10,12,13, 81-83, 141, 247, 263-264 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м. Київ, вул.. Тверська, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: 49000, м. Дніпро, вул.. Братіва Трофімових, буд.№22, кв.№151, середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи із 15.02.2017 року по 31.08.2017 року в сумі 48 084,40 грн. (сорок вісім тисяч вісімдесят чотири грн..40 коп.).

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м. Київ, вул.. Тверська, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: 49000, м. Дніпро, вул.. Братіва Трофімових, буд.№22, кв.№151, середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника за період із 31.05.2017 року по 31.08.2017 року в сумі 21 637,98 грн. (двадцять одна тисяча шістсот тридцять сім грн.. 98 коп.).

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м. Київ, вул.. Тверська, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір у сумі 697,22 грн. (шістсот дев’яносто сім грн.. 22 коп.).

Допустити негайне виконання рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складений 16 лютого 2018 року.

Суддя В.С.Шавула