Ухвала суду № 72733782, 15.03.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

15.03.18

КОПІЯ

Провадження № 1-кп/200/64/18

Справа № 202/4562/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді Татарчук Л.О.

суддів: Єлісєєвої Т.Ю., Марущак С.Л.

при секретарі Плевако Ю.Д.

з участю:

прокурора Васенка Р.О.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро кримінальне провадження № 12014220470006284, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.3 ст. 289, ч.3

ст. 190 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, не працюючого, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_8, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, раніше судимого,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.3 ст.289, ч.3 ст. 190 КК України та ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.

15 березня 2018 року до спливу продовженого строку під час розгляду кримінального провадження, виникла необхідність у вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.

У судовому засіданні прокурор Васенко Р.О. заявив клопотання про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою на 60 днів, оскільки ОСОБА_3 не має реєстрації, а також міцних соціальних зв’язків, а тому обвинувачений, враховуючи суворість покарання, може переховуватися від суду та перешкоджати здійсненню кримінального провадження іншим чином.

Заперечував проти клопотання обвинуваченого та захисника ОСОБА_1 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_1 заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як прокурором не доведені зазначені ризики перешкоджання здійсненню кримінального провадження та не надані докази того, що обвинувачений може ухилитися від суду. Просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. Обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, свідки та потерпілі по справі допитані, залишилась лише експертиза, а тому на цей час відсутні будь-які ризики на які посилається прокурор.

Захисник ОСОБА_2 просив вирішити клопотання прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт - відмовити, з наступних підстав.

Так, частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Крім того, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено.

Ухвалою колегії суддів від 18 січня 2018року обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 березня 2018 року, включно.

На цей час дане кримінальне провадження не розглянуто, справа призначена на 24 квітня 2018 року, тобто поза межами дії попередньої ухвали, при цьому призначена судово автотоварознавча експертиза, яка до цього часу не проведена.

При цьому, судом при продовженні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховувалися ризики, передбачені ст.177 КПК України, - що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати розгляду справи по суті.

Судова колегія вважає, що вказані ризики, а саме: можливості переховування обвинуваченого від суду та перешкоджання розгляду справи по суті на час розгляду в суді кримінального провадження не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, з наступних підстав.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі, в тому числі до 12-ти років.

А отже, суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності вини ОСОБА_3, та серйозність висунутого йому обвинувачення, дає суду обґрунтовану підставу вважати наявність ризику того, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, що ускладнить та негативно вплине на повноту, об'єктивність, всебічність та неупередженість дослідження обставин кримінального провадження.

Також, суд вважає, що доцільність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою буде сприяти виконанню процесуальних рішень у справі.

Крім того, ОСОБА_3 реєстрації не має, офіційно не працевлаштований, постійного доходу не має, не одружений, тобто міцних соціальних зв’язків не має.

При цьому, враховуючи стадію судового провадження, коли по справі не проведена експертиза, тобто не всі докази досліджені, існує висока вірогідність того, що ОСОБА_3 може перешкоджати розгляду справи по суті іншим чином.

Тобто, з урахуванням викладених підстав, суд вважає, що даний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням його тривалості та складності справи, відповідає не лише особі обвинуваченого ОСОБА_3, а й характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, й такий, що виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду.

На думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, а обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності задовольнити клопотання прокурора та вважає доцільним продовжити застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки вищезазначене свідчить про наявність ризиків того, що обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджати здійсненню кримінального провадження іншим чином, а тому жоден із більш м’яких запобіжних заходів, в тому числі домашній арешт, не буде достатнім для запобігання вищезазначеним ризикам.

Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд вважає за необхідне в задоволенні даного клопотання відмовити, оскільки такий запобіжний захід не відповідає ступеню тяжкості інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 злочину й не зможе забезпечити його процесуальну поведінку.

Крім того, ствердження обвинуваченого ОСОБА_3 про відмову в задоволенні клопотання прокурора з підстав тривалого тримання під вартою, суд не може розцінювати як підставу зміни запобіжного заходу, так як вищезазначені доводи, з урахуванням обставин інкримінованого злочину, не свідчать про наявність у ОСОБА_3 перешкод або інших стримуючих факторів щодо можливості ухилитися від суду, при цьому судом враховано тяжкість інкримінованого злочину, відсутність належних гарантій та підтвердження соціальних зв’язків, які б переважали наявні ризики його ухилення від суду.

А отже, колегія суддів вважає, що на стадії судового провадження, встановлені судом ризики на цей час продовжують існувати, є реальними, враховуючи складність даної справи, необхідність допиту значної кількості свідків, в тому числі в режимі відеоконференцзв’язку, призначення експертизи, проведення якої є обов’язковою для встановлення матеріальних збитків, виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а, отже, не суперечитиме вимогам ст.5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу та вважає доцільним продовжити застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132, 176-177, 183, 194, 331 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_5 – задовольнити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 13 травня 2018 року, включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.О. Татарчук

Судді Т.Ю.Єлісєєва

ОСОБА_6