Рішення № 72725977, 14.02.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9436/17

пр. № 2/759/1494/18

14 лютого 2018 року Святошинський районний суд м. Києва у складі суду суддя: Величко Т.О. за участі секретаря судових засідань - Скляренко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання договору іпотеки недійсним,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 (далі - Позивач) у червні 2017 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом доПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання договору іпотеки недійсним.

У зв'язку з тим, що 15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20.12.2017 року позов було залишено без руху. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 січня 2018 року було продовжено розгляд справи у зв'язку з усуненням недоліків.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що24.03.2008 року між ОСОБА_2 (далі Позивач) та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») (далі Відповідач) був укладений Договір іпотеки, для забезпечення виконання за кредитним договором. При укладанні даного правочину, Позивач, здійснив помилку виходячи з наступного: не будучи фахівцем в галузі права чи фінансів Позивач пішов на укладання з Відповідачем Договору іпотеки, тим самим підставивши своє єдине майно, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, під ризик втрати, при укладанні Договору іпотеки Позивач, не усвідомлював тих наслідків, які можуть настати, ст. 229 Цивільного Кодексу України п. 1 зазначає: (якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним). Зазначене вище майно є єдиною власністю та єдиним місцем проживання Позивача. В даному випадку укладання Договору іпотеки не відповідало внутрішній волі Позивача, а було зумовлено факторами зовнішнього впливу, які не були в повній мірі проаналізовані та оцінені Позивачем.

Позивач зазначив, що не передбачав та не міг передбачити ситуацію суттєвої зміни обставин, якими Позивач керувався при укладанні Договору іпотеки а саме, погіршення фінансового стану Позивача. Погіршення фінансового стану Позивача сталося через вплив обставин, які жодним чином не залежать від дій або бездіяльності Позивача, а через вплив світової фінансової кризи на економіку України.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав, з посиланням на докази подані до справи та просив суд позов задовольнити.

В судове засідання представник відповідача з'явився, проти позову заперечував, подав до суду відзив, в якому посилається на те, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 (надалі - Позивач) 24.03.2008 року уклали кредитнй договір КІL0GА00000108 (надалі - Договір). 24.03.2008 року, для забезпечення виконання за кредитним договором між позивачем та ПАТКБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки.Згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати Позивачу кредит у розмірі 49000,00 [Долар США] на термін до 23.03.2020 р., а Позивач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.Згідно договору Іпотеки, в забезпечення виконання зобов"язань за Кредитним договором, Позивач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру під номером АДРЕСА_1. Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, Позивач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Представник відповідача зазначив, що Позивач, звернувся до Банку для реструктуризації заборгованості по кредиту, та 22.06.2012 року між сторонами була укладена Додаткова угода, а саме договір про внесення змін до Договору іпотеки, у зв'зяку із укладенням 11.06.2012 року додаткової угоди до кредитного договору № КІL0GА00000108 від 24.03.2008 року.Тобто на момент проведення реструктуризації заборгованості у Позичальника було не вигідне становище, а саме були нараховані прострочена пеня, комісія та проценти. Тобто в цьому випадку навпаки покращує становище Позивача.Банк пішов на зустріч позичальнику, ввійшов в його положення та дав згоду на укладання даної Додаткової угоди. Позичальник отримав нові умови Договору, де не нараховувалась прострочена заборгованість.Згідно виписки по рахунку, вбачається, що Позивач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що Позивач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за Договором. Тому посилання Позивача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не заслуговують на увагу. І дуже дивно отримати позов про визнання договору іпотеки недійсним, адже Позичальник сам наполягав на укладанні Додаткової угоди та основного договору.

Представник відповідача зазначив, що Позивачем не враховано, що зазначені валютні коливання суттєво вплинули не тільки на його майнові інтереси, як сторони кредитного договору, а і на майнові інтереси Банку, як сторони даного кредитного договору, оскільки Банк так само, як і належить здійснити Позивачеві, виконав своє зобов'язання за кредитним договором, тобто надав кредит Позивачеві, в валюті договору - долар США. При цьому валютні коливання, на які посилається Позивач, явно спричинені не подорожчанням самого долару США, а подешевшанням (зниженням купівельної спроможності) української гривні в цілому і, відповідно, по відношенню до долару США. Тому збитки банку в разі невиконання Позивачем своїх зобов'язань з повернення кредиту тим більше зростають в гривневому еквіваленті. У зв'язку з цим банк в разі валютних коливань несе такі ж самі ризики зміни обставин, що і позичальник, що виключає наявність умови визначеної п. 4 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.У зв'язку з цим виконання своїх зобов'язань за кредитним договором тягне для Позивача витрати абсолютно рівні сумі збитків для Банку в разі невиконання Позивачем своїх кредитних зобов'язань. Тому співвідношення майнових інтересів сторін кредитного договору фактично не змінилось у зв'язку з зазначеними Позивачем валютними коливаннями, що виключає наявність умови визначеної п. 3 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 (надалі - Позивач) 24.03.2008 року уклали кредитнй договір КІL0GА00000108 (надалі - Договір).

Судом встановлено, що 24.03.2008 року, для забезпечення виконання за кредитним договором між позивачем та ПАТКБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки.Згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати Позивачу кредит у розмірі 49000,00 [Долар США] на термін до 23.03.2020 р., а Позивач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.Згідно договору Іпотеки, в забезпечення виконання зобов"язань за Кредитним договором, Позивач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру під номером АДРЕСА_1. Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, Позивач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Судом встанволено, що Позивач, звернувся до Банку для реструктуризації заборгованості по кредиту, та 22.06.2012 року між сторонами була укладена Додаткова угода, а саме договір про внесення змін до Договору іпотеки, у зв'зяку із укладенням 11.06.2012 року додаткової угоди до кредитного договору № КІL0GА00000108 від 24.03.2008 року.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для визнання недійсним кредитного договору, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Відповідно до 526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, - Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Дослідивши письмові докази подані сторонами у справі, пояснень сторін у справі суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки доводи на які посилався позивач у судовому зсіданні не знайшли свої підтвердження в ході розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 215, 216, 627, 638, 640 ЦК України, ст.ст. 4-13, 77-84, 142, 259, 260, 264-266, 269 ЦПК України,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про визнання договору іпотеки недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Святошинського районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з часу проголошення.

Суддя Т.О. Величко