Ухвала суду № 72725189, 13.03.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/145/18

Провадження № 2/603/126/2018

У Х В А Л А

"13" березня 2018 р. м.Монастириська

Суддя Монастириського районного суду Тернопільської області Іванчука В. М. , перевіривши на відповідність вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, у якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті 12.04.2015 року ОСОБА_4, яке складається із земельної ділянки площею 1,2060 га, кадастровий номер 6124287700:01:001:0274, яка розташована на території Садівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельної ділянки площею 0,2021 га, кадастровий номер 6124287700:01:001:0737, яка розташована на території Садівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За правилами статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК України).

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК.

У силу ч.1, 3, ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, оскільки не зазначено місцезнаходження відповідача ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області, не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви, не викладено достатньо обставини, якими обґрунтовуються вимоги, і не зазначено докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» в п.1 звертає увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Про обов’язкову наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, також зазначено у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року.

До позовної заяви долучено інформаційний лист Монастириської державної нотаріальної контори №121/01-16 від 26.02.2018 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за зверненням ОСОБА_1, зокрема на земельну ділянку площею 1,39 га, яка розташована на території Садівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно державного акта серії Р1 №674050, а позов пред’явлено про визнання права власності на: земельну ділянку площею 0,2021 га, кадастровий номер 6124287700:01:001:0737, розташовану на території Садівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на земельну ділянку площею 1,2060 га, кадастровий номер 6124287700:01:001:0274, розташовану на території Садівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про належність якої спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі державного акту серії Р1 №674056, додано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6102756462016 від 13.10.2016 року.

Звертаючись до суду із вказаним позовом не обґрунтовано обставину з посиланням на докази щодо втрати правовстановлюючого документа на земельну ділянку, що підлягає спадкуванню, зокрема державного акта серії Р1 №674056, що посвідчує право власності спадкодавця на земельну ділянку площею 1,2060 га, кадастровий номер 6124287700:01:001:0274, розташовану на території Садівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на яку безпосередньо представник позивача просить визнати право власності за ОСОБА_1

Крім того, порядок прийняття спадщини встановлено ст.ст. 1268 – 1269 ЦК України.

Так, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Позивачу слід обґрунтувати підстави звернення із вказаним позовом, оскільки як зазначено у позовній заяві спадкодавець ОСОБА_4 померла 12.05.2015 року, що в силу ч.2 ст.1220 ЦК України є часом відкриття спадщини.

Із копії договору про поділ спадкового майна від 14.10.2015 року, долученого до позовної зави не вбачається нотаріального посвідчення, на обов’язковість якого також звертає увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.5.1 інформаційного листа від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на характер та обсяг виявлених недоліків позовної заяви, строк на їх усунення доцільно визначити терміном десять днів із дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 28, 175, 177, 185 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно – залишити без руху,надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

У випадку невиконання зазначених в ухвалі вимог до встановленого терміну, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_5