Рішення № 72722576, 05.03.2018, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/674/17

Провадження № 2/506/14/18

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

05.03.2018 смт.Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Криворучка П.В.,

при участі секретаря судового засідання Кострик І.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача, в режимі відеоконференції, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт.Окни, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа – Подільський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що 08.11.2006р. ним був укладений кредитний договір із ЗАТ КБ «Приватбанк», про отримання кредиту в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, який він до 20.08.2016р. щомісячно погашав, сплачуючи сам кредит та відсотки по ньому.

З 20.08.2016р. по 20.08.2017р., як зазначив позивач, він, як військовослужбовець, знаходився в районі проведення АТО, в зоні «М» сектор «Б», про що повідомив ПАТ КБ «Приватбанк», надіславши 21.08.2017р., рекомендованим листом, форму 10 «А» в м.Київ, вул.Грушевського, 1д, (центральний офіс «Приватбанку»), і просив звільнити його від сплати за даним кредитом, так як «згідно Закону України про затвердження «Указу Президента України №115/2016», військовослужбовці, які знаходяться в зоні АТО, звільняються на період служби в зоні АТО від нарахування відсотків за кредитними зобов’язаннями». Таку ж заяву і довідку форми 10 «А» позивач направив і в офіс ПАТ КБ «Приватбанк», розташований за адресою м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, так як в реквізитах кредитора вказано дві адреси. З часу подання відповідачеві вказаних заяв минуло досить часу, але відповіді позивач не отримав, а тому вважав, що питання вирішене і претензій кредитор до нього немає.

Проте, за твердженням позивача, ПАТ КБ «Приватбанк» проігнорував Закон України «115/2016», та за весь період його знаходження в зоні АТО нарахував штрафів та пені за його кредитними зобов’язаннями в розмірі 11 518,00грн., після чого звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_3 та отримав від нього виконавчий напис від 13.06.2016р., зареєстрований в реєстраі за №1085, про стягнення з нього вказаної суми боргу. Затим, 19.07.2016р ПАТ КБ «Приватбанк» направив до Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області заяву про відкриття виконавчого провадження, додавши зазначений виконавчий напис нотаріуса, на підставі чого державний виконавець 08.08.2017р. виніс постанову ВП №54457613 про відкриття виконавчого провадження.

На переконання позивача, виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_3 від 13.06.2017р. є таким, що не підлагає виконанню, виходячи з того, що ПАТ КБ «Приватбанк» не мав підстав звертатися з проханням про видачу виконавчого напису про стягнення з нього вказаних коштів, через те, що згідно «Закону України №115/2016» він звільнений від сплати відсотків за кредитом в період находження в зоні АТО. ПАТ КБ «Приватбанк» також не звертався до нього особисто з претензією щодо заборгованості та ігнорував його письмові заяви про звільнення від неї, тобто знаючи про спір, позивач фактично не намагався його вирішити в добровільному порядку, залишаючи без відповіді його клопотання. Банк також ввів в оману нотаріуса, який вчинив дану нотаріальну дію і видав виконавчий напис.

Крім того, на думку позивача, постанова державного виконавця Семенюка А.Б., про відкриття виконавчого провадження, також не підлягає виконанню. /ар.сп. 15-17 /

Відповідач подав заперечення проти позову, обгрунтовуючи їх тим, що в матеріалах справи відсутні жодні докази про те, що позивач повідомив банк належним чином, про проходження військової служби в період з 20.08.2016р. по 20.08.2017р., оскільки твердження позивача щодо надіслання банку форми 10 «А» 21.08.2017р., тобто вже після спливу строку проходження військової служби, нічим не підтвердженні.

На переконання представника відповідача, виконавчий напис був вчинений з суворим дотриманням глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості: договір і розрахунок заборгованості, як визначено постановою Кабінету Міністрів України від 29 06.1999р. №1172, про що вказано в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992р.

Надання згаданих вище документів, на думку представника відповідача, виключає будь-яке обвинувачення в порушенні Закону України «Про нотаріат», а позивач не зазначає та ні чим не підтверджує чому він не згоден із розміром заборгованості та в чому полягає відсутність безспірності боргу.

Пославшись на ст.ст.57-66 ЦПК України /в редакції 2004 року/, представник відповідача також вказала, що доказування не може грунтуватись та припущеннях, а суд має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконання, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, і жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. /ар.сп. 48-50 /

Заявою від 14.12.2017р. представник відповідача, на виконання ухвали суду від 07.12.2017р. щодо витребування доказів, повідомила, що ОСОБА_1 не укладав кредитний договір з Красноокнянською філією ПАТ КБ ПриватБанку, оскільки останнього не існує. Заявка на видачу кредитної карти укладалась з ПАТ КБ ПриватБанк, а стосовно довідки форми 10 «А», звернула увагу суду на те, що в запереченнях на позов від 07.12.2017р. банк повідомляв про не отримання від позивача вказаної довідки, та не надання позивачем доказів її відправки і вручення ПриватБанку. /ар.сп. 53-54 /

Також, в заяві від 12.02.2018р. представник відповідача зазначила, що довідка, яку позивач надав до суду 07.02.2018р., не є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки ОСОБА_1 не надав до банку вчасно довідку про те, що був призваний на один рік по контракту як офіцер запасу, в період з 20.08.2016р. по 30.08.2017р., в зв’язку з чим ПриватБанк не мав підстав не нараховувати відсотки за кредитом та за невиконання щомісячних платежів.

Навіть позивач, як вказала представник відповідача, зазначає в позові про те, що на адресу банку надіслав довідку форми «А» рекомендованим листом лише 21.08.2017р., тобто вже після того як банк звернувся до приватного нотаріуса, а тому, на переконання представника відповідача, виконавчий напис нотаріуса був вчинений з суворим дотриманням глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», на підставі наданих банком документів, які підтверджують заборгованість: договір і розрахунок заборгованості. /ар.сп. 99 /

Співвідповідач – приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та представник третьої особи – Подільського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області в судове засідання не з’явились, надавши до суду, відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України /в редакції 2017 року/, заяви про розгляд справи в їх відсутності, а тому справа розглянута без їх присутності, що відповідає положенням ч.5 ст.223 ЦПК України /в редакції 2017 року/. /ар.сп.35-36,41-42, 44,73-74,109-110/

В судовому засіданні позивач наполягав на своїх позовних вимогах, однак пояснив суду, що із-за тривалого перебування в зоні АТО він міг помилково відправити довідку форми 10А, про перебування в зоні АТО, не за тією адресою.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, пояснюючи суду, що виконавчий напис нотаріуса був вчинений у відповідності з діючими правовими нормами, оскільки на час звернення до нотаріуса банк не міг знати про перебування позивача в зоні АТО. Однак, у зв’язку із вказаною обставиною, позивач може звернутись до банку, надавши відповідні документи, і ПриватБанк перерахує відсотки за час його перебування в зоні АТО та надасть відповідну інформацію до виконавчої служби.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши всі подані сторонами докази, суд, повно і всебічно з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням всі наявні у справі докази, якими сторони обґрунтовували свої вимоги чи заперечення, та проаналізувавши правові норми, які регулюють вказані правовідносини, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи із наступного:

згідно посвідчення серії УОД №15935 від 17.11.2016р., виданого Південним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України, та паспорту громадянина України серії КК №547801 від 19.07.2001р., виданого Красноокнянським РВ УМВС України в Одеській області, позивач, як учасник бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій; /ар.сп. 2, 10-11, 18-19 /

приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 13.06.2017р., на підставі ст.34 ч.1 п.19, ст.ст.87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 (в редакіції від 26.11.2014р.), вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1, на користь ПАТ КБ «Приватбанк», за період з 08.11.2006р. по 16.03.2017р., невиплачених в строк, відповідно до умов Кредитного договору від 08.11.2006р. та Розрахунку заборгованості за договором, станом на 16.03.2017р., грошових коштів в сумі 15 452,85грн. (в тому числі: тіло кредиту 2 934,99грн.; відсотки 6 544,79грн.; пеня 4 761,03грн.; штрафи 1 212,04грн.); /ар.сп. 4, 23 /

постановою державного виконаця Подільського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління в Одеській області ОСОБА_4 від 08.08.2017р., на підставі заяви представника ПАТ КБ «Приватбанк» від 19.07.2017р. та зазначеного виконавчого напису нотаріуса, відкрито виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_1 15 452,85грн.; /ар.сп. 3, 6, 22 /

за твердженням позивача, 19.09.2017р. ним надіслані клопотання до ПАТ КБ «Приватбанк», про знаходження форми 10 «А», надісланої ним рекомендованим листом 21.08.2017р., а також про надіслання йому копії кредитної угоди, однак підверджуючих поштових повідомлень, стосовно фактичного надіслання як клопотань, так і форми 10 «А», позивачем суду не надано, а в судовому засіданні він пояснив, що міг помилково надіслати вказані документи не за тією адресою; /ар.сп. 20-21 /

відповідно до заяви від 07.11.2006р., позивач у вказаний час отримав від ПАТ КБ «ПриватБанк» платіжну карту «універсальна», з кредитним лімітом 10 000грн.; /ар.сп. 55 /

із довідки від 05.02.2018. №65/23/2937, виданої Управлінням Служби безпеки України, вбачається, що позивач дійсно приймав участь в бойових діях в зоні антитерористичної операції (АТО), з 20 серпня 2016 року по 30 серпня 2017 року, в секторі «М» зона «Б»; /ар.сп. 96 /

ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру;

ст.55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом;

ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України /в редакції 2017 року/ визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави;

відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів;

ч.ч.1 та 4 ст.10 ЦПК України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права;

ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;

згідно п.19 ст.34 та ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси, окрім інших нотаріальних дій, вчиняють також виконавчі написи, а порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється вказаним Законом та іншими актами законодавства України;

на підставі ст.50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду, а право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти;

ст.87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, а перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюються Кабінетом Міністрів України;

ст.88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року;

відповідно до п.2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 (із відповідними змінами), для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

згідно п.п.1.1. п.1 гл.16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 (із відповідними змінами), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів;

п.п.3.1. п.3 гл.16 розділу ІІ згаданого Порядку визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року;

п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються;

відповідно до п.19 ст.16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

листом від 21.08.2014р. №322/2/7142 Міністерство оборони України повідомило Національний банк України, що документами, які підтверджують призов військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації, окрім військового квитка, можуть бути довідка про призов військовозобов’язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів – витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною;

Юридичний департамент Національного банку України, листом від 02.09.2014р. №18-112/48620, вказаний лист Міністерства оборони України надіслав Територіальним управлінням НБУ та Банкам, звернувши увагу які документи підтверджують призов під час мобілізації та проходження військової служби, що можуть надаватись позичальниками банкам з метою звільнення від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом.

Таким чином, на переконання суду, позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з того, що наданими позивачем документами, зокрема посвідченням учасника бойових дій та довідкою УСБУ в Одеській області, цілком підтверджені його участь в антитерористичній операції в період з 20.08.2016р. по 30.08.2017р., а відтак право на звільнення від нарахування, у вказаний період, процентів та штрафних санкцій і пені за невиконання своїх зобов’язань перед кредитором, тобто банком.

Водночас, суд з розумінням відноситься до помилкового твердження позивача, щодо направлення заяви та довідки, про звільнення від нарахованих процентів, штрафних санкцій і пені, до різних офісів ПриватБанку рекомендованим листом, а також помилкового посилання на Указ Президента №115/2016 (про звільнення в запас військовослужбовців), чи Закон України під тим же номером, як правовий акт, яким і надана вказана пільга, з урахуванням тривалого перебування позивача в зоні антитерористичної операції, а також отриманого нервового стресу від інформації про намагання банку стягнути безпідставно нарахувану заборгованість.

Натомість, суд не може погодитись з позицією представника відповідача, що не повідомлення позивачем банку про його проходження військової служби, саме в зазначений період, є підставою для відмови в задоволенні позову, виходячи з того, що закон, який звільняє від вказаних нарахувань по отриманому кредиту, такої умови не передбачає.

Стосовно тверджень представника відповідача, про суворе дотримання, при вчиненні виконавчого напису, глави 16 Порядку, суд частково погоджується, лише відносно надання банком необхідних документів, однак щодо безспірності заборгованості погодитись не може, оскільки позивач, на противагу тверджень відповідача, чітко зазначає чому саме він не згоден із розміром заборгованості та в чому саме полягає відсутність безспірності боргу.

Процитовані представником відповідача положення процесуальної норми, відносно оцінювання судом доказів за своїм внутрішнім переконанням, яке має грунтуватись на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд повністю підтримує, як і те, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, однак зазначені положення мають діяти відносно доказів обох сторін.

Водночас, висловлену думку представника відповідача про те, що несвоєчасно надана позивачем довідка, про його участь в антитерористичній операції, а відтак наявність права на ненарахування відсотків, штрафних санкцій та пені по отриманому кредиту, не є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд оцінює «з протилежністю до навпаки», тобто як визнання стороною відповідача відсутності факту безспірності нарахованої заборгованості та наявності у позивача права на її перегляд.

Окрім того, на думку суду, класичне поняття безспірності боргу може мати місце лише в тому разі, коли перед зверненням за отриманням відповідного правового рішення про його стягнення, стягувач доводить до відома боржника розмір заборгованості та підстави для його нарахування, і останній проти твердженнь стягувача заперечень не висловлює.

При ухваленні рішення про задоволення позову, суд також бере до уваги роз’яснення Верховного Суду України, викладені у правовій позиції по справі №6-887цс17 від 05.07.2017р., що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такої. Боржник так само має право на захист свого цивільного права, шляхом оспорювання в судовому порядку вчиненого нотаріусом виконавчого напису: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса.

На думку суду, саме таке рішення буде відповідати ч.1 ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, щодо справедливого розгляду справи та належного захисту прав позичальника.

На підставі ч.1 ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ст.55 Конституції України, ст.50 Закону України «Про нотаріат», п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.19 ст.16 Закону України «Про статус ветеранів війни», та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 211 ч.3, 223, 259, 263-265, п.9 розділу «Перехідні положення» ЦПК України /в редакції 2017 року/, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа – Подільський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис, виданий 13 червня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №1085, про стягнення з ОСОБА_1, на користь Приватного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», за період з 08.11.2006р. по 16.03.2017р., невиплачених в строк, відповідно до умов Кредитного договору від 08.11.2006р. та Розрахунку заборгованості за договором, станом на 16.03.2017р., грошових коштів в сумі 15 452,85грн. (в тому числі: тіло кредиту 2 934,99грн.; відсотки 6 544,79грн.; пеня 4 761,03грн.; штрафи 1 212,04грн.), таким, що не підлягає виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області, шляхом подачі апеляційної скарги, протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні, протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 13 березня 2018 року.

ГоловуючийОСОБА_5