Рішення № 72722279, 26.02.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/5172/14-ц

Провадження № 2/520/2624/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі: головуючого – судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Нефедової Г.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання заповіту нікчемним , -

ВСТАНОВИВ:

До суду 30.04.2014 року звернулась ОСОБА_7 з позовом про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 13 вересня 2007 року за реєстром №2179. Відповідно до письмової заяви від 24.06.2014 року ( т.1 а/с 60) позивач уточнила свої вимоги та просила суд, визнати нікчемним вищезазначений заповіт, з підстав порушення вимог щодо його форми та посвідчення.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що на думку позивача та її представника, є сумніви щодо приналежності підпису та відповідного тексту наявному на заповіті саме ОСОБА_9, що у відповідності до вимог ст. 1247 Цивільного кодексу України є порушенням форми та посвідчення заповіту – підписання заповіту не заповідачем а іншою особою без зазначення нотаріусом даних обставин в тесті заповіту та без зазначення особи, яка підписала заповіт замість заповідача, як передбачено ч.4 ст. 207 Цивільного кодексу України, а тому заповіт відповідно до вимог ч.1 ст. 1257 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим.

Третьою особою надано письмові пояснення (т.1 а/с 93) згідно яких нотаріус наполягала що заповідач, після складення на його прохання заповіту, в її присутності прочитав заповіт і власноруч зробив напис про те, що з його слів заповіт складений вірно згідно волевиявлення і підписав заповіт.

Ухвалою суду від 26.06.2014 року ( т.1 а/с 71) було частково задоволено клопотання представника позивача про забезпечення позову, та накладено арешт і заборона відчуження квартири і земельної ділянки , які є спадковою масою та заборонено приватним та державним нотаріусам оформляти та видавати свідоцтво про право на спадщину, після смерті ОСОБА_8, померлого 30.12.2013 року.

Також у зв’язку із задоволенням клопотання представника позивача про забезпечення доказів, ухвалою суду від 15.12.2014 року було витребувані документи зі зразками підпису ОСОБА_8 ( т.1 а/с102 ) та 18.12.2014 року по справі призначена судова почеркознавча експертиза для вирішення питання, чи виконаний підпис на оспорюваному заповіті ОСОБА_8, або іншою особою ( т.1 а/с .104).

На протязі тривалого часу за клопотаннями експертів судом витренувались додаткові документи, які містять підписи ОСОБА_8, та змінювались експертні установи.

Після проведення експертизи , справа неодноразова призначалась до розгляду, та у зв’язку з неявкою позивача і її представника у судові засідання, справа була залишена без розгляду ухвалою від 01 серпня 2017 року ( т.2 а/с 65), однак ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.10.2017 року, була задоволена апеляційна скарга позивачки, ухвала про залишення позову без розгляду, була скасована а справа направлена для продовження розгляду ( т.2 а/с 98).

У підготовче судове засідання 31.01.2018 року та судове засідання для розгляду справи 26.02.2018 року, позивач та її представник не з’явились, згідно повідомлення позивач була сповіщена належним чином 16.12.2017 року ( т.2 а/с 105) та 12.02.2018 року ( т.2 а/с 111) і 14.02.2018 року (т.2 а/с 112) , однак у судові засідання не з’являлись, заяв та клопотань про забезпечення або витребування доказів, зміни позовних вимог та залишення позову без розгляду не подавали, що свідчить про бажання сторони позивача вирішення даного спору по суті.

Від представника відповідача та третій особи подані клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

У відповідності до частини першої статті другої Цивільного процесуального кодексу України ( далі ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Остаточним вирішенням спору є ухвалення рішення судом, тому в даному випадку, суд, з метою захисту прав всіх учасників процесу з повагою до рівності усіх учасників судового процесу, забезпечення права на розумність строків розгляду справи та недопущення зловживання процесуальними правами учасниками процесу, враховуючи дуже тривали строк розгляду справи, достатній час для учасників для надання всіх доказів або повідомлення суд про необхідність витребування або забезпечення нових доказів вважає за необхідне розглянути справи на підставі наявних доказів без участі учасників справи.

В даному випадку аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про достатність по справі доказів, які у своєї сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд, проаналізувавши наявні по справі докази та дані, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних мотивів:

Як встановлено у судовому засіданні 30 грудня 2013 року помер ОСОБА_8, після смерті якого відкрилась спадщина, і ОСОБА_7 ( повнолітня та працездатна донька), після звернення із заявою при прийняття спадщини 05.02.2014 року до нотаріуса була повідомлена про те, що згідно заповіту, посвідченого 13.09.2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 за реєстром №2179, ОСОБА_8, заповів все належне йому майно ОСОБА_5.

Дані обставини встановлені згідно змісту позовної заяви, копії заяви позивача до нотаріусу, та не заперечуються іншими учасниками процесу.

Правовідносини, пов’язані із спадкуванням, врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК).

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) ( ч.1 ст. 1216 ЦК). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом ( ч.1 ст. 1217).

Згідно ч.1-2 ст. 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті ( ч.1 ст. 1233 ЦК). Відповідно до ч. 1,2 ст. 1235 ЦК заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин ; заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу ( визначено у ч.1,3 ст. 1247 ЦК).

Частинами першою та другою статті 1248 ЦК встановлено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів; нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Частиною першою статті 1257 ЦК визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, таким чином тягар доведеності позовних вимог покладається законодавцем на позивача.

В даному випадку з боку позивача не було надано жодного доказу у підтвердження позовних вимог стосовно порушення форми та посвідчення заповіту. Відсутні докази того, що заповіт підписано іншою особою ніж спадкодавець, про яку не зазначено у заповіті, у зв’язку із чим нотаріус повинна була зазначити відомості про іншу особу яка підписала заповіт замість заповідача у відповідності до вимог ч.4 ст. 207 ЦК.

Згідно пояснень третій особи – приватного нотаріусу, яка безпосередньо склала заповіт та посвідчила його – заповіт був складений зі слів заповідача, в його присутності і повністю відповідає волевиявленню останнього, а заповідачем, після складення заповіту за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, його було прочитано особисто вголос та власноруч зроблено напис про те, що з його слів заповіт складений вірно згідно волевиявлення, після чого підписано заповіт саме заповідачем.

Відповідно до висновку судового експерта сектору технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних видів досліджень Одеського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_3 від 13.05.2017 року №88П при проведенні судової почеркознавчої експертизи, експерт прийшла до висновку, що підпис у заповіті, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_10 13.09.2007 року за реєстром №2179, виконаний ОСОБА_8 ( т.2 а/с 46).

Враховуючи вищенаведене судом встановлено, що форма і посвідчення оспорюваного заповіту відповідає вимогам ст. 1248 ЦК, а тому відсутні правові підстави для визнання заповіту нікчемним відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,353,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання заповіту, складеного ОСОБА_8 13.09.2007 року, за реєстровим номером 2179, нікчемним

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяті днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Луняченко В. О.

Повне судове рішення складено 09.03.2018 року