Ухвала суду № 72719679, 07.03.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 757/4542/18-ц

Провадження № 6/638/176/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2018 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Шишкін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про обмеження у праві виїзду за межі України боржника,

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 звернувся до суду із поданням, яким просив встановити тимчасове обмеження у праві виїзду фізичної особи ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: м. Харків, вул. Мінська, 85-А) шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов’язань, покладених на нього рішеннями суду.

В обґрунтування подання головним державним виконавцем вказано про те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 55393614 з примусового виконання виконавчого листа № 638/4258/13-ц виданого Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення зі ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості по договору № ЕІVХР 000477 про відкриття картрахунку та видачу платіжної картки від 18.10.2005 року та додаткової угоди до нього про встановленню ліміту овердрафту № 4 від 12.03.2008 року в розмірі 467 512,59 доларів США, що еквіваленті на гривню України становить 3 736 828,13 грн., та заборгованості по договору анкетою № 5006712 про відкриття банківського карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 07.04.2008 року в розмірі 450 297,93 Євро, що в еквіваленті на гривню України становить 4 740 547,48 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 27.04.2016 року, після апеляційного оскарження судового рішення за апеляційною скаргою представника відповідача.

Таким чином, про вказане рішення суду ОСОБА_2 обізнаний, однак всупереч вимогам Конституції України, щодо обов’язкового виконання рішень суду боржником, його не виконує та ухиляється від його виконання.

У зв’язку з невиконанням рішення суду боржником, стягувачем подано зазначений вище виконавчий лист до примусового виконання.

Державним виконавцем 14.12.2017 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 55393614.

Зазначеною постановою зобов’язано боржника подати декларацію про доходи та майно за встановленою формою Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29,09.2016 № 2832/5, та попереджено останнього про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Зазначену постанову направлено сторонам виконавчого провадження у відповідності до вимог статті 28 Закону; відповідні реєстри надаються.

Однак, боржником витребувані документи подані не були.

11.01.2018 направлено вимогу на адресу ОСОБА_2 (61153, м. Харків, пр-т. Ювілейний, 56, 3-й поверх, оф. 302) щодо надання письмових пояснень відносно причин не виконання рішення суду, надання до відділу, протягом п’яти робочих днів з дня отримання вимоги, декларації про доходи та майно за встановленою формою Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5. Повідомлено боржнику депозитний рахунок відділу на який можливо перерахувати кошти у рахунок погашення боргу.

Згідно інформації з Державної фіскальної служби України встановлено, що Боржник працює в Управлінні справами Верховної Ради України.

11.01.2018 направлено вимогу на адресу місця роботи боржника до Управління справами Верховної Ради України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 5) щодо вручення відповідальною особою Управління справами Верховної Ради України ОСОБА_2 вимоги державного виконавця від 11.01.2018, направлення до відділу аркушу з відміткою про вручення вимоги державного виконавця та виконання вимоги відповідальною особою Управління справами Верховної Ради України протягом п’яти робочих днів з моменту її отримання.

Однак, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ОСОБА_2 рішення суду не виконав, декларацію про доходи та майно до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надав, вимоги державного виконавця не виконав.

Отже, рішення суду залишається не виконаним Боржником.

На даний час державним виконавцем вживаються заходи примусового виконання рішення суду щодо розшуку майна, на яке можливо звернути стягнення для виконання рішення суду.

Державним виконавцем встановлено, що боржник ОСОБА_2 має можливість хоча б частково виконати рішення суду, однак ухиляється від його виконання.

Наведене підтверджується, зокрема Декларацією осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік.

Також державним виконавцем зазначено про те, що у 2016 році Боржником було витрачено 798 421,00 грн., переважно на придбання одягу та проживання у готелях за кордоном. При цьому Боржником не було здійснено жодних платежів, на виконання рішення суду.

Таким чином, при наявності рішення суду, що набрало законної сили та обов’язковим для виконання, боржник маючи можливість частково виконати останнє не тільки не вчиняє жодних дій, а навпаки відчужує своє майно.

Однак, не зважаючи на наявність відповідних активів, рухомого/нерухомого майна, корпоративних прав, грошових коштів, ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення суду.

Зазначене вище свідчить виключно про навмисне невиконання рішення суду та здійснення дій щодо ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, які проявляються у відчуженні належного Боржнику майна.

Боржником ОСОБА_2 подано заперечення проти подання, якою суд повідомлено про те, що боржник заперечує проти подання та вважає його необґрунтованим у зв’язку із наступним.

З подання державного виконавця вбачається, що Боржник, починаючи з 27.04.2016р. (дата набрання чинності рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова про стягнення заборгованості зі ОСОБА_2В.), ухиляється від виконання рішення суду першої інстанції про що свідчать наступні факти: 1) самостійно не виконав рішення суду хоча був обізнаний про його існування; 2) мав можливість виконати рішення суду, оскільки згідно з Декларацією осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016р. у Боржника були наявні об'єкт нерухомості, цінне рухоме майно, доходи, готівкові кошти у значних розмірах.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом певного строку, як стверджує боржник, про що вказує державний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження (висновки Верховного Суду України, узагальнення судової практики щодо розгляду подань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року).

Крім того, ОСОБА_2 стверджує про те, що він не ухилявся від виконання рішення суду про що свідчить наступне:

1) Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2013р. та ухвала апеляційного суду Харківської області від 27.04.2016р. оскаржувалися Боржником до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справі. Лише 05.07.2017р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справі постановив ухвалу, якою касаційну скаргу відхиллено. В зв’язку з оскарженням рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанцій Боржник не вчиняв дій на виконання рішення суду. Варто відзначити, що й Стягувач, ПАТ «УкрСиббанк», отримавши виконавчий лист 27.04.2016р. пред'явив його до виконання лише в грудні 2017р. вже після прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення. Наведене свідчить не про ухилення від виконання рішення суду, а про те, що сторони по справі (стягувач і боржник) чекали остаточного рішення суду касаційної інстанції:

2) 19.01.2018р. Боржнику стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження, в зв’язку з отриманням постанов про накладення арешту на майно.

Вже 23.01.2018р. Боржником через свого представника було подано заяву, якою повідомив державного виконавця про те, що має намір добровільно здійснювати погашення заборгованості із заробітної плати, повідомив про місце роботи та адресу (копія додається].

26.01.2018р. Боржником подано державному виконавцю заяву про неможливість вчасно надати декларацію про доходи та майно, в зв’язку з суттєвою зміною майнового стану в 2017р. (копія додається).

31.01.2018р. Боржником подано заяви, яким державного виконавця повідомлено про початок добровільного погашення заборгованості та надано копію квитанції про часткову сплату заборгованості (копія додається).

01.02.2018р. Боржником подано ще одну заяву, якою державного виконавця повідомлено про необхідність направлення постанови про стягнення заборгованості із заробітної плати на адресу Управління справами Верховної Ради України.

08.02.2018р. Боржником подано державному виконавцю заяву з копією квитанції про часткову сплату заборгованості (копія додається).

16.02.2018р. Боржником надіслано чергову заяву державному виконавцю про часткове погашення заборгованості та про необхідність надіслання державним виконавцем постанови про стягнення заборгованості із заробітної плати на адресу Управління справами Верховної Ради України.

23.02.2018р. Боржником подано державному виконавцю заяву з копією квитанції про сплату чергового платежу (копія додається).

27.02.2018р. Боржник в черговий раз подав заяву, якою державного виконавця повідомляв про необхідність направлення постанови про стягнення заборгованості із заробітної плати на адресу Управління справами Верховної Ради України, оскільки на дату подання заяви Постанова щодо утримання із заробітної плати на адресу Управління справами Верховної Ради України не надходила.

28.02.2018р. на адресу державного виконавця надіслано заяву і квитанцією про сплату часткової заборгованості.

Цього ж дня, 28.02.2018р. Боржником на адресу державного виконавця надіслано Декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи ОСОБА_2 від 28.02.2018р.

03.03.2018р. Боржник надіслав на адресу державного виконавця квитанцію про часткову сплату заборгованості.

Більше того, у період після отримання Боржником копії подання і до сьогоднішнього дня він неодноразово виїжджав за межі території України і повертався до України, усвідомлюючи той факт, що державний виконавець має намір обмежити його у праві виїзду за мелісі України.

Наведені вище обставини свідчать про те, що Боржник не вчиняв та не вчиняє навмисних дій на ухилення від виконання рішення суду, а навпаки поведінка Боржника свідчить про сприяння ним прискоренню погашенню заборгованості та добровільне часткове виконання ним рішення суду щодо стягнення з нього заборгованості.

З урахуванням наведеного, представник боржника вважає застосування судом обмеження права у праві виїзду за межі України за таких умов може бути передчасним.

Крім того, представником боржника наголошено на тому, що ОСОБА_2, є народним депутатом Верховної Ради України та членом груп з міжпарламентських зв’язків з Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Республікою Корея, Латвійською Республікою, Китайською Народною Республікою. Азербайджанською Республікою, Державою Ізраїль, Турецькою Республікою. Групи з міжпарламентських зв’язків налагоджують контакти з відповідними дипломатичними представництвами в Україні та дипломатичними представництвами України за кордоном, а отже в силу виконання вказаних вище функцій у Боржника є необхідність виїзду за межі України саме для виконання безпосередніх службових обов’язків.

У разі обмеження права Боржника у виїзді за межі України суд позбавить ОСОБА_2 можливості виконувати свої безпосередні обов’язки як члена групи з міжпарламентських зв’язків.

Дослідивши матеріали подання та заперечення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання та обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України у зв’язку із наступним.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до норм ЦПК України та Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» одним із заходів забезпечення виконання рішення може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, причому таке обмеження можливо на підставі судового рішення за поданням державного виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.

Відповідно до статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до Розділу XIII, п. 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції від 01.08.2017 року) зазначено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, шо відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 27.09.2013 року по справі № 638/4258/13-ц, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” задоволено у повному обсязі, стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” (р/р 29090000000113 в АТ “УкрСиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750, місцезнаходження: місто Харків, проспект Московський, 60) заборгованість по договору № EIVXP 000477 про відкриття картрахунку та видачу платіжної картки від 18.10.2005 року та додаткової угоди до нього про встановлення ліміту овердрафту № 4 від 12.03.2008 року в розмірі 467 512,59 доларів США, що в еквіваленті на гривню України становить 3 736 828,13 грн., та заборгованість по договору-анкетою № 5006712 про відкриття банківського карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 07.04.2008 року в розмірі 450 297,93 Євро, що в еквіваленті на гривню України становить 4 740 547, 48 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. Відповідно до ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, передбачених п.1-9 цієї статті. Пунктом 5 цієї статті передбачено, якщо підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Рішення набрало законної сили 27.04.2016 року, 14 грудня 2017 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 55393614 за виконавчим листом на вказане рішення.

11 січня 2018 року державним виконавцем складено вимоги про надання боржником пояснень щодо невиконання рішення суду у добровільному порядку. Докази отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження та вимог державного виконавця суду не надані.

Разом із тим, заперечення, направлені боржником на адресу суду, містять копії квитанцій про часткове погашення заборгованості.

Виходячи з вимог ст.441 ЦПК України питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Згідно п.19 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, звертатися до суду із поданням щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзд за межі України вирішується при виконанні судових рішень, у порядку, передбаченому ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.441 ЦПК України зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов’язань повинен вже відбутись і бути об’єктивно наявним та вбачатись з матеріалів виконавчого провадження. Обов’язок щодо підтвердження цих обставин покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді за межі України.

Таким чином, для обмеження громадянина у праві виїзду за кордон, державний виконавець має навести суду підтверджуючи обставини, що боржник вчиняє дії, які направлені на ухилення від сплати боргу, при цьому має можливості виконати своє зобов'язання.

В своєму поданні державний виконавець обґрунтовуючи вимоги посилається на те, що ОСОБА_2 в добровільному порядку рішення суду не виконує. При цьому, матеріали долучені до подання підтверджують, що боржник взагалі не повідомлений про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, державний виконавець вказуючи, що боржник ухиляється від сплати заборгованості так і не надав суду необхідних і достатніх доказів, які б свідчили про те, що він має можливості виконати своє зобов’язання і при цьому ухиляється від його виконання, а обмеження у праві виїзду за кордон дасть можливість стягнути суму боргових зобов'язань, що в даному випадку не дає суду достатніх підстав для обмеження боржника ОСОБА_2 праві виїзду за межі України.

Приймаючи до уваги зазначене, у задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст.441 ЦПК України, Законом України "Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України", -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про обмеження у праві виїзду за межі України боржника про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 15 денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя: О.В. Шишкін