Рішення № 72716488, 13.03.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/800/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Збожної О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови,

встановив :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №6140/20900/17 від 09.01.2018р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.470 МК України та закрити провадження у справі.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.470 Митного Кодексу України та накладеного штраф в розмірі 3400,00 гривень. Вказану постанову вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, на думку позивача, посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення його до відповідальності, не враховано всіх обставин справи.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав відзив на позов, згідно якого позовні вимоги заперечує та просить відмовити в задоволенні позову. Суд ухвалив, розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

З постанови в справі про порушення митних правил №6140/20900/17 від 09.01.2018 року вбачається, що водій ОСОБА_1 03.12.2017 року прямував з РП в Україну через м/п «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС транспортним засобом з р.н.НОМЕР_1/ВС7640ХХ, здійснював перевезення товару «Соєві боби неподріблені». В ході митного контролю було встановлено, що контрольною датою доставки товару до митниці призначення, який переміщувався, є 23.11.2017 року. Станом на 04.12.2017 року, товар, який переміщувався в зону митного контролю митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС доставлено не було.

Статтею 489 Митного Кодексу України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.90 Митного кодексу України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 95 Митного кодексу України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Частиною 2 ст.470 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше ніж на одну доба, але не більше ніж на десять діб.

Згідно ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів, поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, висновком експерта, іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до п.1.3 «Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку», затвердженого Наказом Міністрертва транспорту України від 20.08.2004 року за №757, перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортном територією іноземних держав або транзитом через їхні території здійснюється автомобільними перевізниками згідно з вимогами міжнародних договорів України та на підставі належним чином оформлених відповідних дозволів, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Пунктом 1.4 вказаного Порядку передбачено, що перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом між пунктами, розташованими на території іноземної держави, заборонено, якщо на це не отримано відповідного дозволу компетентного органу іноземної держави, згідно з вимогами міжнародних договорів України.

У відповідності до ч.1 ст.460 МК України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Згідно висновку Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України щодо обставин, які унеможливили виконання зобов’язань, особи – автомобільні перевізники України, які зобов’язані здійснити транзитне перевезення експортних вантажів у визначені законодавством строки, і які доклали всіх зусиль і використали всі доступні для них можливості для належного виконання зобов’язань щодо дотримання строків транзитного перевезення вантажів, не мали змоги виконати вказані зобов’язання через обставину непереборної сили, а саме дозволів ОСОБА_2 на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортном у міжнародному сполученні, оскільки така обставина перебуває поза їх контролем, і може вважатися як надзвичайна і невідворотна за даних умов відповідно до законодавства України та міжнародно-правових актів з 17 листопада до 01 грудня 2017 року /а.с.10-12/.

Відповідно до ч.1 ст.192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці.

Тобто, до строку транзитного перевезення не включається час дії обставин непереборної сили.

Отож, у разі виключення терміну з 17.11.2017 року по 01.12.2017 року до розрахунку строку доставки товарів до митниці призначення, позивачем не були порушені строки доставки товарів (експортна декларація оформлення 13.11.2017р. – до 16.11.2017 року - 3 доби, з 02.12.2017 року по 03.12.2017 року – 2 доби).

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати.

При цьому, вимога позивача щодо визнання оскаржуваної постанови протиправною, не відповідає способам захисту, передбачених ст.5 КАС України, а тому позов в цій частині задовленню не підлягає і його слід задоволити частково.

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд,

вирішив:

Позов задоволити частково.

Скасувати постанову Львівської митниці Державної фіскальної служби України в справі №6140/20900/17 від 09.01.2018р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.470 МК України.

Провадження у справі №6140/20900/17 від 09.01.2018р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.470 МК України закрити.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий

суддя: Стрельбицький В.В.