Постанова № 72714957, 13.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/269/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.,

суддів Федотова І.В.,

Сорочко Є.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та повернути справу до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Свої вимоги обґрунтовує, тим, що вказаний спір є публічно-правовим. Має всі ознаки та критерії щодо віднесення його до адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду за правила адміністративного судочинства.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу суду - скасувати, а справу направити на продовження розгляду справи до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим у розумінні КАС України, а тому не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.

З матеріалів справи вбачається, предметом даного позову є визнання дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ЄДРПОУ 21708016) щодо продажу лоту F07GL5069 права вимоги за кредитним договором № 1039-ЧД від 23 серпня 2007 року укладеного між ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_3

Відмовляючи у відкритті провадження у вказаній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, вчиняючи оскаржувані дії, не здійснював владні управлінські функції на основі законодавства, а здійснював заходи щодо реалізації майна та активів неплатоспроможного банку, шляхом продажу на відкритих торгах лоту F07GL5069 щодо права вимоги за кредитним договором № 1039-ЧЦ від 23 серпня 2007 року укладеного між ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_3

А отже, вказаний спір не є публічно-правовим у розумінні пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно- правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Предметом вирішення у даній справі є спірні правовідносини сторін, що реалізуються у рамках норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», визначено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, яка виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, є юридичною особою публічного права, а також державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Після введення в банку тимчасової адміністрації та на стадії ліквідації банку як сам Фонд гарантування вкладів фізичних осіб так і уповноважена особа Фонду реалізує свої повноваження, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у відносинах із особами, що мають чи. що мали відносини із неплатоспроможним банком як суб'єкт публічного права на виконання делегованих йому повноважень та має відносно них, тому числі

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Після введення у банку тимчасової адміністрації, а також під час ліквідації банку Фонд реалізує свої повноваження, передбачені, зокрема, ст. ст. 38, 48, 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та діє, як суб'єкт публічного права.

Відповідно до фактичних обставин справи вбачається, що позивачем скаржуються дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з продажу на відкритих торгах права вимоги за кредитним договором яке оформлюється рішенням в порядку п. 14 ч. 5 ст. 12 та частини третьої статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто на виконання визначених вказаним Законом повноважень Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Тобто, прийняте рішення відповідача з приводу виставлення на продаж права вимоги - є актом індивідуальної дії.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Як встановлено, відповідач реалізує свої повноваження, передбачені вищевказаними нормами і діє як державна спеціалізована установа та юридична особа публічного права, якій державою делеговані спеціальні функції державного управління у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку з метою забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

В межах делегованих функцій Фонд гарантування вкладів фізичних осіб видає рішення та інші акти які є обов'язковими до виконання у правовідносинах із особами, що мали чи мають із неплатоспроможним Банком кредитно - зобов'язальні відносини.

Також колегія суддів зазначає, що відповідачем є саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як суб'єкт публічних правовідносин, а не банк в особі уповноваженої особи на його ліквідацію, що могло зумовлювати ознаки господарських чи цивільних правовідносин.

Тобто, в разі продажу права вимоги за кредитним договором за прямим двостороннім договором між Банком як первісним кредитором та іншою особою як новим кредитором, в порядку застосування інституту заміни кредитора у зобов'язанні був би цивільно-правовий спір.

Однак, в даному випадку має місце продаж вимоги шляхом виставлення на відкритті торги на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в межах виведення з ринку неплатоспроможного банку, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний спір повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої.

Керуючись ч. 4 ст.229, ст. ст. 308, 310, 312, 320, 321, 322, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2017 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду справи до Черкаського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови складено 14 березня 2018 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Федотов І.В.

Сорочко Є.О.