Постанова № 72713686, 13.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14065/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просила скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2017 року ВП №54763212 про стягнення виконавчого збору у сумі 618 900,70 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог та закрити провадження у справі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд не має повноважень скасовувати постанови або інші процесуальні документи, винесені у виконавчому провадженні.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Сторони у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд заяви за відсутності сторін.

Згідно ч. 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковським Т.О. винесено постанову від 02.03.2017 ВП № 49536032 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 618 900,70 грн., в межах виконавчого провадження ВП № 49536032 з примусового виконання виконавчого листа № 759/3713/14ц, виданого Святошинським районним судом м.Києва. Стягувач - держава в особі ГТУЮ у м. Києві.

04.10.2017 старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу ДВС міста Києві ГТУЮ у м. Києві Костенко А.О. винесено постанову ВП № 54763212 про відкриття виконавчого провадження за постановою № 49536032 від 02.03.2017 про стягнення з позивача виконавчого збору.

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2017 протиправною, позивач звернулася з даним позовом в суд.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів отримання виконавчого документу про стягнення виконавчого збору у строк, встановлений для пред'явлення його до виконання.

Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2014 № 1404-VIII (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Статтею 27 вказаного Закону визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (ч.3 ст.40 Закону).

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження є виконавчими документами.

Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

В той же час, частиною 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців, що відноситься до розглядуваних спірних відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається із доводів позовної заяви, позивач вважає оскаржувану постанову державного виконавця протиправною, з огляду на той факт, що державним виконавцем не було дотримано вимоги ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких виконавчий документ повертається стягувану без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Так, зі змісту постанови від 02.03.2017 ВП № 49536032 вбачається, що остання набирає чинності з моменту її винесення; строк пред'явлення до виконання - три місяці.

В той же час, із долученої відповідачем до заперечення копії листа Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 06.03.2017 № 49536032/3 «Про виконання постанови про стягнення виконавчого збору» вбачається, що постанову про стягнення із ОСОБА_2 виконавчого збору від 02.03.2017 ВП 49536032 Святошинським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідно до відмітки вхідної кореспонденції, отримано - 22.03.2017 (а.с.47-48).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що строки визначені для пред'явлення виконавчих документів до виконання передбачені ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" не пропущені, а тому, відповідно, підстави для повернення виконавчого документу, визначені частиною 4 статті 4 вказаного Закону, у державного виконавця були відсутні.

Відтак, висновки суду першої інстанції щодо пропуску трьохмісячного строку звернення виконавчого документу до виконання є передчасними.

При цьому, відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" .

В той же час, факт порушення відповідачем ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" в частині положень щодо строків, а саме винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня, не є підставою для не стягнення виконавчого збору.

Зазначений висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 22.02.2018 (справа № 816/823/17).

Наразі, дії державного виконавця щодо порушення вимог ст. 40 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" в межах даної справи не оскаржуються.

Інших умов за яких у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження позивач не наводить, а судом апеляційної інстанції таких не встановлено.

При цьому, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в межах даної справи позивачем не оскаржується.

Докази, що станом на час розгляду даної справи постанова про стягнення виконавчого збору була оскаржена та скасована, відсутні.

Щодо доводів позивача про невірне зазначення стягувача у постанові про відкриття виконавчого провадження, то колегія суддів звертає увагу, що останнє не є підставою для її скасування та дане питання вирішується в порядку визначеному статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга відповідача не містить вказаних посилань на обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Статтею 308 КАС України визначено межі перегляду судом апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відтак, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.2 ст.308 КАС України, вважає можливим, вийти за межі доводів апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги щодо закриття провадження у справі колегія суддів вважає такими, що задоволенню не підлягають з огляду на відсутність, визначених статтею 238 КАС України, підстав.

Керуючись ст. ст. 243, 272, 310, 315, 317, 321, 322, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року скасувати та постановити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови складено 13 березня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Кучма А.Ю.