Постанова № 72711788, 13.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 р. № 640/133/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача нарахувати та виплачувати позивачу пенсію на рівні не нижчому прожиткового мінімуму, встановленого законом;

- зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок пенсії із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні виплати, починаючи з 19.07.2015 року з урахуванням раніше виплачених сум, врахувавши, що розмір виплаченої їй пенсії не може бути нижчим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.01.2018 року передано дану адміністративну справу до Харківського окружного адміністративного суду для розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 року було прийнято до розгляду справу за означеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем було протиправно відмовлено у нарахуванні та виплати їй пенсії на рівні не нижчому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому Управління, заперечуючи проти позову, просило у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах законодавства.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача з 19 липня 2015 року та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до відповідача з заявою від 06.10.2017 року (отримано пенсійним органом 12.10.2017 р.), в якій просила здійснити перерахунок її пенсії з 949 грн. до розміру прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність ( а.с.7-8).

На своє звернення позивач отримала від Управління лист від 10.11.2017 року ( а.с.9), зі змісту якого вбачається, що її трудовий стаж становить 17 років 11 місяців 0 днів та є меншим, ніж встановлений законодавством для осіб, які втратили працездатність, а тому, доплата до прожиткового мінімуму встановлюється пропорційно наявному страховому стажу. У свою чергу, в матеріалах пенсійної справи відсутні документи щодо встановлення позивачу інвалідності, а розмір її пенсії є меншим ніж 949 грн., тому їй здійснюється державна адресна допомога до пенсії у розмірі, щоб така сягала 949 грн., відповідно до вимог Постанови КМ України № 265 від 26.03.2008 р. Тобто, у період з моменту призначення пенсії та до 30.09.2017 р. пенсія нараховувалась та виплачувалась у розмірі 949 грн., а з 01.10.2017 р.1373 грн., враховуючи зміни до пенсійного законодавства, внесені Законом № 2148 від 03.10.2017р. З 01.10.2017 р. по 31.10.2017 доплату до перерахунку пенсії у розмірі 424 грн., з урахуванням раніше нарахованої пенсійної виплати за жовтень 2017 р. було проведено у жовтні 2017 р. додатковими відомостями. Тобто, на думку відповідача, пенсія позивачу виплачується в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з зазначеним, звернулась за захистом своїх прав у судовому порядку, оскільки вважала, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 та п. 6 ч. 1 ст. 92 ОСОБА_2 України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст.8 ОСОБА_2 України, ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Верховний Суд України в постанові пленуму „Про застосування ОСОБА_2 України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 р. зазначив, що оскільки ОСОБА_2 України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності ОСОБА_2 і в усіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_2 як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на ОСОБА_2, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до ст. 46 ОСОБА_2 України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

За приписами ч.2 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 абз.2 ч.3 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії) пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148 -VIII від 03.10.2017 р., який набрав законної сили з 11.10.2017 р. у зазначену статтю було внесено зміни, шляхом виключення частини 1 та викладення абз.2 ч.3 у такій редакції: "З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму / мінімальної заробітної плати.

Аналіз норми ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є становлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Пунктом 2 Постанови КМ України від 26 березня 2008 р. N 265 ( в редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії) установлено, що, у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім інвалідів I та II груп (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

В подальшому до п.2 вказаної постанови було внесено ряд змін, у т.ч. згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 18.11.2015 р. N 954, від 27.12.2017 р. N 1096, яка застосовується з 01.10.2017 р. згідно яких, установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 2-1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Так, позивач вказував, що отримує пенсію з моменту призначення на рівні, що є нижчим від прожиткового мінімуму, а саме, в розмірі 949 грн., разом з тим, виходячи зі змісту відзиву на позов та листа Управління від 10.11.2017 року ( а.с.9), в якому також зазначено, що трудовий стаж позивача становить 17 років 11 місяців 0 днів та є меншим, ніж встановлений законодавством для осіб, які втратили працездатність, а тому, доплата до прожиткового мінімуму встановлюється пропорційно наявному страховому стажу, відповідач також зазначав, що пенсія складала 949 грн., а в подальшому, з 01.10.2017 р. розмір пенсії було перераховано з огляду на положення Закону № 2148 -VIII від 03.10.2017р. та така становить 1373 грн. та відповідає прожитковому мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Зі змісту заяви позивача від 06.10.2017 р. вбачається, що на час її звернення до відповідача остання не була обізнана про проведення ним відповідного перерахунку пенсії з 01.10.2017р.

У свою чергу, відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» ( з урахуванням змін, внесених Законом № 704-VIII від 17.09.2015) прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлено: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні.

Також, відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» (з урахуванням змін, внесених Законом від 19.05.2016 р. N 1384-VIII) прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлено: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.

Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлено: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Також, відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлено: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 ОСОБА_2 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України

Отже, співставляючи розмір пенсії позивача з рівнем прожиткового мінімуму з моменту призначення пенсії ОСОБА_1 19.07.2015 р. до дня ухвалення вказаного рішення суд зазначає наступне.

Так, з 01.09.2015 року, весь 2016 рік та з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року дійсно пенсія позивача була нижчою від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18.07.06 р. по справі "Проніна проти України" констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначив, що у цій справі заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалась, зокрема, на положення ст. 46 ОСОБА_2 України, заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. На думку Суду національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції.

У свою чергу, як вказано вище, відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлено: з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні та, відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлено: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, а з 01.10.2017 позивачеві проведено перерахунок пенсії до 1373 грн., що не є нижчим від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Суд не піддає сумніву, що з 01.10.2017 позивачеві проведено перерахунок пенсії до 1373 грн., про що стверджував відповідач у відзиві на позов, оскільки позивач не надав жодних доводів проти вказаного.

Отже, період протиправних дій відповідача, які полягали у нарахуванні та невиплаті позивачеві пенсії у розмірі, нижчому від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, всупереч ОСОБА_2 України починається з 01.09.2015 року, а не з 19.07.2015 року, як стверджує позивач, та закінчується 30.09.2017 року.

Тобто, з 01.10.2017 року та, станом на час ухвалення зазначеного рішення, позивачу проведено перерахунок та доплату пенсії у розмірі, що відповідає прожитковому мінімумі для осіб, які втратили працездатність.

У свою чергу позивач ніяким чином вказане не спростовувала та фактично, отримавши лист Управління від 10.11.2017 р. та відзив на позов, є обізнаною, що з 01.10.2017 р. та на теперішній час, розмір її пенсії відповідає прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з норм ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» та ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік».

Позивач не надала відповідь на відзив в порядку, передбаченому ст.163 КАС України та жодних доказів стосовно того, що з 01.10.2017р. та наразі розмір пенсії, яку вона отримує, є нижчим прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та, що за жовтень 2017 року їй не було доплачено відповідні суми до пенсії, хоча, за приписами ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, з позовом про захист своїх порушених прав, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом 30.12.2017 року (згідно штемпеля відділення зв'язку на конверті) із вимогами щодо захисту її порушених прав, що мали місце з 2015 року.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Порушення прав позивача відбувалося періодично - кожного місяця, а тому, отримавши пенсію в неналежному розмірі, у неї було достатньо можливостей для своєчасного звернення до відповідача з заявою про перерахунок пенсії та, відповідно, до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом - 30.12.2017 р., шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, останні підлягають захисту з 30.06.2017 року по 30.09.2017 року ( з 01.10.2017 р. пенсія позивача відповідає рівню прожиткового мінімуму).

В решті позовного періоду, а саме з 19.07.2015 р. по 29.06.2017 року позов підлягає залишенню без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Позивачем не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 2015 року.

Посилання позивача на приписи ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якими, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком, як позицію незастосування шестимісячного строку, суд відхиляє, оскільки пенсія у розмірі прожиткового мінімуму позивачеві не нараховувалась до 01.10.2017 р.

Аналогічна правова позиція відносно строків звернення до суду, викладена Верховним Судом у постанові 01 березня 2018 року у справі №344/10641/17.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за період з 30.06.2017 року по 30.09.2017 року, а в решті періоду - позов підлягає залишенню без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, 61002, АДРЕСА_1) до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова ( код 41247819, 61022, м. Харків, майд. Свободи, Держпром, 2 під., 3 пов.) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на рівні не нижчому прожиткового мінімуму, встановленого законом за період з 30.06.2017 року по 30.09.2017 року.

Зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код 41247819, 61022, м. Харків, майд. Свободи, Держпром, 2 під., 3 пов.) провести ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, 61002, АДРЕСА_1) перерахунок пенсії із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні виплати за період з 30.06.2017 року по 30.09.2017 року з урахуванням раніше виплачених сум, врахувавши, що розмір виплаченої їй пенсії не може бути нижчим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

В решті позовних вимог, а саме: щодо визнання відмови Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на рівні не нижчому прожиткового мінімуму, встановленого законом та зобов'язання вчинити такі дії за період з 19.07.2015 р. по 29.06.2017 року позов ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14 березня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.