Ухвала суду № 72711752, 13.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 820/1004/18

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"13" березня 2018 р. м. Харків Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 (84601, Донецька обл., вул. Горлівка, вул. Диспетчерська, буд. 23, РНОКПП НОМЕР_1) до Ізюмського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області (64309, Харківська область, вул. Ізюм, вул. Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 40387920) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Ізюмського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) пенсії з 01.03.2016 року.

3. Зобов'язати Ізюмське об'єднане Управління пенсійного фонду України Харківської області відновити ОСОБА_1 (РНОКПП 218331189) виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01.03.2016 року.

Ухвалою суду від 16 лютого 2018 року зазначена позовна заява була залишена без руху та надано строк десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху була отримана позивачем 28.02.2018 року, про що свідчить підпис у повідомленні про вручення поштового відправлення.

Станом на 13 березня 2018 року позивач не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Також суд зазначає, що 12.03.2018 року на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування зазначеного клопотання зазначено, що з 01.03.2016 року позивач не отримує пенсію, що є єдиним джерелом доходу позивача - ОСОБА_1. Також представником позивача, з метою доказу відсутності інших доходів позивача, було заявлено клопотання про витребування від Державної фіскальної служби відомостей про доходи одержані позивачем за попередній календарний рік.

З урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що відносно неможливості сплати позивачем судового збору суд враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 31.05.2017 року у справі №3-164гс17, яка, в свою чергу, спирається на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Рекомендації R (81) 7 Комітету міністрів державам - членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14.05.1981 року, які встановлюють, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Позиція Європейського суду з прав людини стосовно сплати судового збору аналогічна: судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути «розумним». Разом з тим, на думку Суду, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Так, у п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов’язків», пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом («Голдер проти Сполученого Королівства» і «Z та інші проти Сполученого Королівства»).

В зв’язку з наведеним слід зазначити, що у статті 8 Закону України «Про судовий збір» закріплено норму, відповідно до якої, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати за передбачених законодавчо умов.

Таким чином, держава визначилась із засобом, який може використовуватись для доступу до суду шляхом подачі позову без оплати його судовим збором.

Разом з цим, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Визначальним чинником, який дає підстави для застосування статті 8 законодавець пов’язав із поняттям «майнового стану сторони».

В даній справі позивачем не виконано його обов’язок щодо доведення перед судом наявності підстав для розстрочення йому сплати судового збору для звернення до суду, в зв’язку з чим його позовна заява підлягає поверненню за відсутності сплати належного судового збору.

З ухаруванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.

Щодо клопотання представника позивача про витребування доказів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Аналізуючи клопотання представника позивача суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки представником позивача не надано доказів щодо вчинення заходів спрямованих на отримання зазначеної інформації у Державної фіскальної служби України, посилаючись на те, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію» та відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація про одержувачів пенсій (допомоги) є конфіденційною.

Суд не погоджується з зазначеною позицією представника позивача з огляду на наступне.

Суд зазначає, що порядок здійснення та забезпечення права на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VІ від 13.01.2011 року.

Так, згідно ст. 1 зазначеного вище Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 5 статті 6 Законом України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі і копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Статтею 19 Закону під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Статтею 12 зазначеного Закону визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є, зокрема, запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень, розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації визнаються юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; - особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації", право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Отже, законом можуть бути встановлені певні виключення при покладенні на розпорядників інформації обов’язків по наданню та оприлюдненню інформації.

Також суд зазначає, позивач не може бути обмежений в праві отримати інформацію про одержання ним доходів за попередній календарний рік.

Також представником позивача не надано доказів намагання самостійно отримати зазначену інформацію від Державної фіскальної служби.

Крім того дослідивши подані представником позивача клопотання суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства України вони не містять електронного цифрового підпису та містять відсканований підприс, що не відповідає вимогам електронного документообігу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (84601, Донецька обл., вул. Горлівка, вул. Диспетчерська, буд. 23, РНОКПП НОМЕР_1) до Ізюмського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області (64309, Харківська область, вул. Ізюм, вул. Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 40387920) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

У задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (84601, Донецька обл., вул. Горлівка, вул. Диспетчерська, буд. 23, РНОКПП НОМЕР_1) до Ізюмського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області (64309, Харківська область, вул. Ізюм, вул. Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 40387920) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 (84601, Донецька обл., вул. Горлівка, вул. Диспетчерська, буд. 23, РНОКПП НОМЕР_1) до Ізюмського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області (64309, Харківська область, вул. Ізюм, вул. Незалежності, буд. 2, код ЄДРПОУ 40387920) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачеві разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Роз’яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями)

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Спірідонов М.О.