Ухвала суду № 72711342, 06.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/1552/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

06.03.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого - судді Стана І.В.,

суддів - Крегула М. М., Животова Є.Г.,

за участю секретаря судових засідань - Чейпеш С.І.,

та учасників судового розгляду: прокурора Попович І. І., підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Пшеницької Г. В.,

розглянувши судове провадження 11- сс /777/139/18, за апеляційними скаргами, які подали заступник начальника відділу прокуратури Закарпатської області Попович І. І. (далі - прокурор) та захисник підозрюваного ОСОБА_2 - адвокат Пшеницька Г. В.,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2018 року відмовлено в задоволенні погодженого прокурором клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області Головко В.В.(далі - слідчий) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львів, мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого системним адміністратором ТзОВ «Електрон - Сервіс» (ЄДРПОУ 20457836), раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні передбачених ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 361-2 та ч. 2 ст. 361-1 КК України кримінальних правопорушень.

Цією ж ухвалою щодо підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період доби з 23-ї години по 06-у годину, без застосування електронних засобів контролю, на строк до двох місяців.

На підозрюваного ОСОБА_2 покладено такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не покидати місце проживання - житло за адресою: АДРЕСА_1, у період з 23 год. по 06 год., без дозволу слідчого, прокурора, або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця роботи та/або проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Підозрюваному ОСОБА_6 роз'яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень із питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю, а також те що у разі невиконання вищевказаних зобов'язань щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвалу передано для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_2, а саме, до Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Визначено, що строк дії ухвали не може перевищувати двох місяців.

З матеріалів за клопотанням убачається, що 15 лютого 2018 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло погоджене прокурором клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2. У клопотанні слідчий посилається на те, що 05.02.2018 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні передбачених ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 361-2 та ч. 2 ст. 361-1 КК України кримінальних правопорушень, обґрунтованість якої підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. При цьому, слідчий вказує на те, що аналіз особистості ОСОБА_2 вказує на байдуже ставлення ним до дотримання правових норм, ігнорування громадських інтересів та наявність у нього прямого умислу на заподіяння шкоди суспільним відносинам, які пов'язані з використанням авторського і суміжних прав та зазіхання на інформаційну безпеку. Крім того, посилається на те, що в матеріалах кримінального провадження містяться дані про те, що ОСОБА_2 раніше неодноразово ігнорував виклики до слідчого для проведення з його участю необхідних слідчих дій та не з'являвся на їх проведення, а передбачені ч. 3 ст. 176 та ч. 2 ст. 361 КК України злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2, відповідно до ст. 12 КК є тяжкими, і за їх вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, у зв'язку з чим, існують достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на співучасників вчинення кримінального правопорушення, які на даний час ще не встановлені органом досудового розслідування, та схилити їх до відмови від дачі показів, або дачі неправдивих показів та знищення доказів своєї злочинної діяльності; вчиняти нові правопорушення, чи продовжити кримінальні правопорушення у яких він підозрюється; незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, схиливши їх до дачі неправдивих показів; зробити спробу знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. На підставі наведеного, слідчий також вважає, що застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам. Крім того, вказує на те, що внаслідок незаконного відтворення і розповсюдження аудіовізуальних творів ТзОВ «Електрон - Сервіс , за допомогою веб-сайту «trk.local», компанії «Twentieth Century Fox Film Corporation (Fox)» станом на 08.08.2017 завдано матеріальної шкоди в сумі 1162976 (один мільйон сто шістдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) гривень, що становить особливо великий розмір, тобто вказана сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що підтверджується листом представника потерпілого - заступника голови Української антипіратської асоціації ОСОБА_7 та висновком економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності № 69 від 16.01.2018, а внаслідок незаконного розповсюдження (ретрансляції) ТзОВ «Електрон - Сервіс» серед своїх абонентів програм у телекомунікаційній мережі через ІР-телебачення, ТзОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ» станом на 08.08.2017 завдано матеріальної шкоди на суму 102 000 (сто дві тисячі) гривень, що підтверджується заявою представника ТзОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ», на підставі якої 24.01.2018 розпочато досудове розслідування передбаченого ч. 2 ст. 176 КК України кримінального правопорушення. Тому, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, не меншого суми завданої матеріальної шкоди, тобто 1300000 (один мільйон триста тисяч) гривень.

В ухвалі слідчого судді вказується на те, що під час розгляду клопотання про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, яка підтверджується зібраними органом досудового розслідування доказами, їх тяжкість, те, що ОСОБА_2 не з'являвся на виклики до слідчого, наслідки інкримінованих ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, і приходить до висновку про достатність підстав вважати, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь які з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та доводять причетність до вчинення вищеописаних кримінальних правопорушень, а також перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. При цьому, вказується на те, що прокурором жодним доказом не доведено ризиків можливого незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_2 на свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, як не доведено і того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам. Тому, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що підозра ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші, більш м'які, запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворого за видом запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Враховуючи дані про особу підозрюваного, характер діянь, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2, його наслідки та потреби у встановленні істини у кримінальному провадженні, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, що у свою чергу свідчить про існування ризику можливого переховування ОСОБА_2 від органу досудового розслідування та/або суду чи перешкоджання повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування іншим чином, а також те, що останній має можливість працювати та утримувати себе, і що прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставин, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та запобігання передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, буде достатнім застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю, та із забороною залишати місце свого проживання за адресою АДРЕСА_1, у період з 23-ї години по 06-у годину, та покладенням на нього передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України певних обов'язків.

В а п е л я ц і й н и х с к а р г а х:

- прокурор вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою і такою, що постановлена з порушенням вимог ст. 370 КПК України. Просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк два місяці. У доповненні до апеляційної скарги прокурор вказує на те, що висновок слідчого судді про те, що слідчий та прокурор не довели необхідності застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим, оскільки зроблений без урахування всіх обставин та наданих стороною обвинувачення слідчому судді доказів. В обґрунтування вказаного, прокурор посилається на те, що слідчий суддя не врахував: що ОСОБА_2 скоїв чотири кримінальні правопорушення, два з яких відносяться до категорії тяжких, у групі з іншою особою, що в свою чергу збільшує небезпечність інкримінованих йому кримінальних правопорушень; факт спричинення у результаті вчинення кримінальних правопорушень збитків у сумі 1162976 грн., які не є остаточними, оскільки всі експертні дослідження у кримінальному провадженні не завершені; доводи сторони обвинувачення про те, що досудове розслідування не завершено, у зв'язку з чим ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може перешкоджати повному, швидкому та об'єктивному розслідуванню будь-яким способом, зокрема, незаконно впливати на свідків, у тому числі ще невстановлених, перешкоджати встановленню нових можливих документальних підтверджень його злочинної діяльності у групі з іншою особою, а можливо і особами, виїхати за межі України та Закарпатської області, уникати процесуального спілкування зі слідством та судовими органами;

- захисник підозрюваного ОСОБА_2 - адвокат Пшеницька Г. В., вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною. Посилається на те, що, застосувавши щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк два місяці, слідчий суддя вийшов за межі повноважень, оскільки клопотання не містить жодних доводів про необхідність застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу на строк два місяці. Разом із тим, вказує на те, що слідчим не доведено обґрунтованості підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не наведено підстав, які б свідчили про неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, які також не обґрунтовано й слідчим суддею, а доводи про наявність ризиків, які зазначені в клопотанні є припущеннями, які жодним чином не підтверджені. Крім того, посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_2 має міцні соціальні зв'язки : одружений; має на утриманні двох неповнолітніх дітей та постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується; не має паспорта громадянина України для виїзду за кордон; раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався; від слідчих дій не ухиляється та сумлінно виконує свої процесуальні обов'язки у кримінальному провадженні; підозрюється у вчиненні ненасильницьких злочинів, - наведені обставини, на думку захисника, свідчать про відсутність у ОСОБА_2 можливостей і намірів переховуватися від слідства та суду. При цьому, апелянт вважає, що оскільки слідчий не довів жодної із зазначених ним у клопотанні обставин, яка могла б бути достатньою для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним у клопотанні ризикам, то слідчий суддя необґрунтовано застосував щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який є занадто суворим. Крім того, вказує на те, що необґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується тим, що матеріали, які додані до клопотання як докази в обґрунтування застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу, не містять доказів вчинення кримінальних правопорушень організованою групою, а також не підтверджують розміру спричиненої шкоди, оскільки жоден доказ про розмір матеріальної шкоди є неналежним та недопустимим. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення учасників судового розгляду: прокурора Попович І. І., яка підтримала подану стороною обвинувачення апеляційну скаргу і заперечувала щодо задоволення поданої стороною захисту апеляційної скарги; підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Пшеницької Г. В., які підтримали подану стороною захисту апеляційну скаргу та заперечували щодо задоволення поданої стороною обвинувачення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.

Із журналу судового засідання вбачається, що під час розгляду клопотання участь у його розгляді приймали як підозрюваний ОСОБА_2,так і його захисник - адвокат Пшеницька Г. В., що свідчить про дотримання права підозрюваного ОСОБА_2 на захист.

Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про те, що слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні передбачених ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 361-2 та ч. 2 ст. 361-1КК України кримінальних правопорушень. Обґрунтована підозра ОСОБА_2 у вчиненні злочинів підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами (заявою заступника голови Української антипіратської асоціації ОСОБА_7 про вчинення передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України злочину; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7; заявою директора ТзОВ «Науково-виробнича фірма «БЕЗПЕКА - ПЛЮС» ОСОБА_8 про вчинення передбаченого ст. 361 КК України злочину; протоколом допиту ОСОБА_8; рапортом заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Закарпатській області про вчинення ОСОБА_2 передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України злочину; заявою представника ТзОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ» ОСОБА_9 про вчинення передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України злочину; поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_10; протоколами допиту свідків - абонентів (користувачів) ТзОВ «Електрон - Сервіс» - ОСОБА_11 та ОСОБА_12; протоколами огляду персональних комп'ютерів ОСОБА_12 та ОСОБА_11; ухвалами слідчих суддів та протоколами про проведення обшуків у приміщеннях ТзОВ «Електрон - Сервіс» та за місцем проживання ОСОБА_2; висновками комп'ютерно-технічних експертиз № 5/46 від 11.11.2017, № 5/40 від 27.11.2017, № 9047 від 29.09.2017, та економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності № 69 від 16.01.2018), які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, копія якого 05 лютого 2018 року, з дотриманням вимог ст. 278 КПК України, йому вручена (а. с. 125-136). Тому, доводи апеляційної скарги захисника про те, що слідчим не доведено обґрунтованості підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки матеріали, які додані до клопотання як докази в обґрунтування застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу, не містять доказів вчинення кримінальних правопорушень організованою групою, а також не підтверджують розміру спричиненої шкоди, апеляційний суд відхиляє як такі, що не свідчать про недоведеність органом досудового розслідування обґрунтованості підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Відхиляючи доводи апеляційної скарги захисника в цій частині, апеляційний суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182), і приходить до висновку про те, що додані до клопотання матеріали (докази) підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень та підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити вищевказані кримінальні правопорушення. При цьому, колегія суддів також враховує і те, що під час розгляду клопотання про застосування щодо особи запобіжного заходу не вирішуються питання про належність та допустимість доказів, а враховується лише вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Із урахуванням обґрунтованої підозри ОСОБА_2, а також даних про особу підозрюваного, характеру діянь, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2, їх наслідків та потреб у встановленні істини у кримінальному провадженні, поведінки ОСОБА_2 під час досудового розслідування, тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що існують ризики того, що ОСОБА_2, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та доводять причетність до вчинення вищеописаних кримінальних правопорушень, а також перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, із чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Тому, доводи апеляційної скарги захисника про те, що всі наведені в клопотанні ризики є припущеннями, які не підтверджені жодними доказами, - апеляційний суд відхиляє як такі, що спростовуються вищенаведеним.

Разом із тим, таким, що ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та обставинах справи, колегія суддів визнає і висновок слідчого судді про те, що прокурором жодним доказом не доведено ризиків можливого незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_2 на свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів враховує те, що до клопотання не додано жодних доказів у підтвердження цих ризиків, що у свою чергу, на переконання колегії суддів, дає підстави для висновку, що такі є припущеннями.

Із урахуванням вищенаведеного, обґрунтованим колегія суддів вважає і висновок слідчого судді про те, що слідчим та прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам. При цьому, колегія суддів враховує те, що до клопотання не додано і в матеріалах судового провадження відсутні будь-які дані про те, що застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів враховує й те, що обґрунтована підозра ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та їх тяжкість, не свідчать про достатність підстав стверджувати, що при застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу, підозрюваний буде перешкоджати повному, швидкому та об'єктивному розслідуванню будь-яким способом, зокрема, незаконно впливати на свідків, у тому числі ще невстановлених, перешкоджати встановленню нових можливих документальних підтверджень його злочинної діяльності у групі з іншою особою, а можливо і особами, виїхати за межі України та Закарпатської області, уникати процесуального спілкування зі слідством та судовими органами. При цьому, колегія суддів також враховує і те, що характер діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, не може вважатися достатньою підставою для взяття його під варту. Тому, доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині колегія суддів відхиляє, як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчим суддею обґрунтовано визнано, що слідчий та прокурор не довели, що інший, менш суворий, запобіжний захід не зможе запобігти передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам, у зв'язку з чим, слідчим суддею обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 найбільш суворого за видом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Погоджуючись із таким висновком слідчого судді, колегія суддів також враховує й те, що під час апеляційного розгляду судового провадження прокурор не посилався на обставини, які можуть свідчити про те, що інший, менш суворий, запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а також не посилався на те, що із часу постановлення слідчим суддею рішення, ОСОБА_2 не виконує покладені на нього обов'язки.

Тому, колегія суддів вважає, що слідчим суддею при розгляді клопотання були враховані як вищенаведені обставини та вимоги кримінального процесуального закону, так і дані про особу ОСОБА_2 - раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, а тому, висновки слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в період з 23-ї години по 06-у годину, вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах (доказах), визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими, а застосований щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період з 23-ї години по 06-у годину - достатнім для запобігання вищевказаним ризикам.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що висновок слідчого судді про те, що слідчий та прокурор не довели необхідності застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим, оскільки зроблений без урахування всіх обставин та наданих стороною обвинувачення слідчому судді доказів, - апеляційний суд, з урахуванням вищенаведеного, відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів враховує те, що в підтвердження вказаних доводів до апеляційної скарги не додано жодних переконливих доказів.

Посилання прокурора на те, що ОСОБА_2 скоїв чотири кримінальні правопорушення, два з яких відносяться до категорії тяжких, у групі з іншою особою, що в свою чергу збільшує небезпечність інкримінованих йому кримінальних правопорушень; що факт спричинення у результаті вчинення кримінальних правопорушень збитків у сумі 1162976 грн., які не є остаточними, оскільки всі експертні дослідження у кримінальному провадженні не завершені; що досудове розслідування не завершено, - апеляційний суд з урахуванням вищенаведеного визнає такими, що не спростовують висновків слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби.

За вищенаведених обставин, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги захисника про те, що застосований щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є занадто суворим.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що, застосувавши щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк два місяці, слідчий суддя вийшов за межі повноважень, оскільки клопотання не містить жодних доводів про необхідність застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу на строк два місяці, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не свідчать про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 196 КПК України, якими передбачено необхідність зазначення в ухвалі слідчого судді про застосування запобіжного заходу строку дії ухвали та покладених на підозрюваного обов'язків.

Як такі, що не спростовують висновків слідчого судді про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, - колегія суддів, з урахуванням вищенаведеного, відхиляє і доводи апеляційної скарги захисника про те, що підозрюваний ОСОБА_2 має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, не має паспорта громадянина України для виїзду за кордон, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався, від слідчих дій не ухиляється та сумлінно виконує свої процесуальні обов'язки у кримінальному провадженні, підозрюється у вчиненні ненасильницьких злочинів.

При оцінці доводів апеляційної скарги захисника про те, що в клопотанні слідчого не наведено підстав, які б свідчили про неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, які також не обґрунтовано й слідчим суддею, апеляційний суд враховує те, що вищенаведені обставини не свідчать про те, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні й вищенаведеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_2.

На інші доводи в обґрунтування апеляційних скарг, і які б могли свідчити про незаконність судового рішення, в апеляційних скаргах як прокурором, так і захисником не вказується, і таких у ході їх розгляду не встановлено.

Колегія суддів також вважає, що слідчим суддею обґрунтовано та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону на підозрюваного ОСОБА_2 покладено передбачені ст. 194 КПК України обов'язки, які, на переконання колегії суддів, повинні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також визначено строк дії постановленої ухвали, який не перевищує строк досудового розслідування.

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, у зв'язку із чим, враховуючи положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без зміни.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду сторонами кримінального провадження не заявлялось клопотань про приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи свідчити про незаконність таких висновків; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційні скарги, які подали заступник начальника відділу прокуратури Закарпатської області Попович І. І. та захисник підозрюваного ОСОБА_2 - адвокат Пшеницька Г. В., залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2018 року, якою відмовлено в застосуванні щодо підозрюваного за ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 361-2 та ч. 2 ст. 361-1 КК України ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю та забороною залишати місце проживання у період доби з 23 год. по 06 год., - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: