Постанова № 72710735, 14.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/1434/17 Номер провадження 22-ц/775/109/2018

Категорія: 27

Єдиний унікальний номер 226/1434/17

Номер провадження 22-ц/775/109/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Мірути О.А.

суддів Новосьолової Г.Г., Новосядлої В.М.,

за участю секретаря Ситнік Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №226/1434/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2017 року ( суддя Петунін І.В.) ,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2017 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 67140,64 гривень, яка складається з наступного: 4836, 14 гривень -заборгованість за кредитом; 55181,14 гривень- заборгованість по процентам за користування кредитом; 3450,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень- штрафі ( фіксована частина), 3173,36 гривень(процентна складова), судові витрати у розмірі 1600 гривень, посилаючись на наступне.

21 грудня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладений кредитний договір без номера, який складається з Анкети-заяви останнього, пам'ятки клієнта, умов та правил надання банківських послуг, а також тарифів банку, відповідно до якого ОСОБА_1 був наданий кредит у сумі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач порушив зобов»язання до кредитному договору, в зв»язку з чим у нього виникла заборгованість перед банком.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2017 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк»: заборгованість за кредитом у сумі 4836,14 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 54125,73 грн., заборгованість по комісії 3450 грн., всього 62161 (шістдесят дві тисячі сто шістдесят одна), 87 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 23 листопада 2017 року виправлена арифметична помилка в резолютивній частині рішення: сума стягнутої комісії з 3450 грн. виправлена на 3200 гривень.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення Димитровського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приват Банку» до ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на наступне:

- суд першої інстанції залишив поза увагою генеральну згоду від 21.12.2012 року в якій п.п. 2.1 визначено, що банк надає кредитору терміновий кредит в сумі 903, 87 грн. на строк 6 місяців - з 21.12.2012 року по 30.06.2013 року та безпідставно дійшов висновку про те, що строк позовної давності закінчується 31.07.2019 року. Оскільки, інших угод між позивачем та відповідачем підписано не було;

- у заяві про застосування строків позовної давності відповідач зазначив, що датою останнього платежу була 25.07.2014 року, тобто більше ніж за три роки. Кошти не сплачувались не вносились до каси, а були списані позивачем поза бажанням відповідача;

- суд помилково взяв до уваги те, що позовна заява була здана на пошту 09.08.2017 року, проте це не впливає на строк позовної давності, оскільки остання фінансова операція поза волею відповідача відбулась 25.07.2014 року, тобто більше ніж за три роки. Таким чином, позивачем порушений строк позовної давності.

Позивач ПАТ КБ «Приват Банк» доводи апеляційної скарги не визнав, надав суду відзив, в якому повністю погоджується з рішенням суду першої інстанції, а тому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача ПАТ КБ «Приват Банк» в судове засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, доводи апеляційної скарги не визнає, просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши докази у справі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.п.1, 3 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови кредитного договору, в зв»язку з чим підлягає стягненню заборгованість за кредитом, а по відсоткам за користування кредитом та по комісії - в межах трирічного строку позовної давності. Щодо заборгованості за кредитом суд прийшов до висновку, що строк позовної давності не порушений, оскільки строк дії картки по 07.2016 року, а тому строк позовної давності щодо цієї вимоги закінчується 31.07.2019 року. Позовну давність за вимогами про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких передбачено періодичними щомісячними платежами, суд розрахував з моменту настання строку погашення чергового платежу: за процентами за мінусом заборгованості за процентами накопичувальним підсумком по 02.08.2014 року; а за комісією - за мінусом суми, яка була нарахована до 09.08.2014 року. Останнєю датою погашення встановив - 25.07.2014 року.

Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 грудня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладений кредитний договір без номера, який складається з Анкети-заяви останнього, пам'ятки клієнта, умов та правил надання банківських послуг, а також тарифів банку, відповідно до якого ОСОБА_1 був наданий кредит у сумі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.6-31).

При цьому кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення). Порядок погашення заборгованості визначено щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості, але не менш 100 грн. та не більше залишку заборгованості (а.с.7).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі, та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

18.11.2013 року ОСОБА_1, вже маючи картку на руках, повторно звернувся до ПАТ «КБ «Приватбанк», підписав заяву про зміну персональних данних клієнта та отримав ще одну картку, що додатково підтверджується фото клієнта з картою.

З виписки про рух коштів за карткою вбачається, що після отримання 18.11.2013 року нової картки ОСОБА_1 активно користувався нею, у тому числі здійснював покупку продуктів, тощо.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що відповідачем не виконувались умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 20.06.2017 року загальна заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 67140,64 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 4836,14 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 55181,14 грн., заборгованість за пенею та комісією - 3450,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 3173,76 грн. (а.с.4-5).

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно відповіді ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 26.10.2017 року клієнт ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) згідно кредитного договору б/н від 21.12.2012 року отримав картку № НОМЕР_2, яка має термін дії до останнього дня 07.2016 року.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що строк виконання основного зобов»язання за кредитом встановлений строком дії картки до останнього дня 07.2016 року, тому висновок суду першої інстанції, що позивач не пропустив строк позовної давності щодо основного зобов»язання є правильним, а доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Щодо правильності нарахування та стягнення процентів апеляційний суд приходить до наступного.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором в частині нарахування процентів вбачається, що з 01.09.2014 року процентна ставка збільшена до 34,8%, а з 01.04.2015 року до 43,2 %.

Оскільки відповідач в своїй апеляційній скарзі взагалі не погоджується зі здійсненим судом стягненням, апеляційний суд вважає за необхідне перевірити законність підвищення позивачем процентної ставки за користування кредитом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно п. 1.1.3.2.3 Умов Банк має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема, у виписці по Картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення від Клієнта про незгоду із змінами, вважається, що Клієнт прийняв нові умови (а.с. 8 - 31).

Відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ч.3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не був зазначеним способом повідомлений про зміни процентної ставки за користування кредитом, а тому доводи відповідача щодо незаконності підвищення процентної ставки 30 % на 34,8% та на 43,2 % заслуговують на увагу.

З матеріалів справи вбачається, що накладною № 0422400123955961 ( а.с. 39) підтверджується факт відправлення позовної заяви до Димитрівського міського суду Донецької області 09.08.2017 року.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1 та 5 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Оскільки договором сплата процентів визначена періодичними щомісячними платежами, то розрахунок заборгованості за процентами повинен здійснюватися за три роки до дня подачі позовної заяви в суд, тобто з 09.08.2014 по 09.08.2017 року, при цьому встановлена судом дата останнього погашення в сумі 100 гривень, яка була здійснена 25.07. 2014 року (а.с. 4), не впливає на висновки суду щодо періоду стягнення.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що розрахунок заборгованості за процентами повинен здійснюватися без підвищення процентної ставки, із розрахунку 30% ставки, наступним чином: 4836,14 гривень Х 30% : 360 днів Х 1095 днів = 4412,98 гривень, а тому позовні вимоги в частині стягнення процентів підлягають частковому задоволенню в розмірі 4412,98 гривень.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає довод апеляційної скарги щодо застосування строку позовної давності до стягнення процентів частково обґрунтованим та вважає за необхідне зменшити суму стягнутих поцентів до 4412,98 гривень.

Оскільки відповідач не згодний з рішенням суду першої інстанції в цілому, апеляційний суд вважає за необхідне перевірити рішення суду щодо включення в договір банківського кредиту комісії за послуги та законності її стягнення з відповідача на користь позивача.

Так, з положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України вбачається, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

З наведеного слідчить, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, але встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає неправильним задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині стягнення комісії в сумі 3450 гривень.

З вищевикладених підстав апеляційний суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості від 21.12.2012 року, оскільки вона не стосується спірних правовідносин.

Виходячи з викладеного апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк»: заборгованості за кредитом у сумі 4836,14 грн., заборгованості за відсотками у сумі 4412,98 грн., а взагалі 9249,12 гривень, з відмовою в задоволенні інших позовних вимог.

В зв»язку з вищевикладеним, керуючись ст. ст.141, 382 ЦПК України підлягає перерозподілу сума судового збору, а саме: з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» (судовий збір за подачу позову) підлягає стягненню 9249,12 грн. х 100% : 67140 грн.=13,8% 1600 грн.х13,8%= 220,80 грн.; з «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 ( судовий збір за подачу апеляційної скарги) 1629,64 грн.х86,2%:100%=1404,75 грн.

Керуючись чч.10,13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне зобов»язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.

Таким чином, з «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню: 1404,75 грн.- 220,80 грн.= 1183,95 гривень.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими, доводи відзиву в частині задоволених доводів апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, ч.1 п.2 ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2017 року в частині задоволених позовних вимог скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»: заборгованість за кредитом у сумі 4836(чотири тисячі вісімсот тридцять шість) гривень 14 копійок, заборгованість за відсотками у сумі 4412 ( чотири тисячі чотириста дванадцять) гривень 98 копійок, а взагалі 9249 (дев»ять тисяч двісті сорок дев»ять) гривень 12 копійок.

Рішення в частині судового збору змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сіму 1183 (одна тисяча сто вісімдесят три) гривні 95 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови викладений 14.03.2018 року.

Головуючий :

Судді: