Постанова № 72710717, 14.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/697/15-ц Номер провадження 22-ц/775/153/2018

Головуючий у 1-ій інстанції Мірошниченко Л.Є.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Дундар І.О., Краснощокової Н.С.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 243/697/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року (суддя Мірошниченко Л.Є., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Слов'янськ Донецької області),-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 28 серпня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір без номеру, згідно з яким відповідач у справі отримав кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Посилаючись на те, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором порушує та станом на 31 грудня 2014 року заборгованість за кредитним договором складає 27 746, 00 грн., а саме: 11 893 грн. 58 коп. - заборгованість за кредитом; 12 454 грн. 99 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 600 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1 293 грн. 43 коп. - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача на користь банку.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 серпня 2010 року станом на 31 грудня 2014 року у розмірі 25 148 грн. 57 коп., з яких: 11 893 грн. 58 коп. - заборгованість за кредитом; 12 454 грн. 99 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 800 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості; на відшкодування витрат по сплаті судового збору - 251 грн. 49 коп.

Відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості за період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року у розмірі 800 грн. та штрафів у сумі 500 грн. та 1 293 грн. 43 коп.

ОСОБА_2 на вказане рішення подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що банківську картку він отримав в банку як зарплатну картку, про що є відмітка в копії анкети-заяви і жодних кредитних договорів в розумінні ЦК України він не підписував. При цьому позивачем, як того вимагає ст. 64 ЦПК України, не надано оригінал анкети-заяви та довідки про умови кредитування, на яку посилається банк суду. На письмову ухвалу суду про зобов'язання надати оригінал цього документу банк повідомив про неможливість надання оригіналу анкети у зв'язку зі втратою кредитної справи. У зв'язку з тим, що письмовий кредитний договір між ним та позивачем відсутній, тому будь-які підстави вважати відносини кредитними також відсутні. Скаржник не заперечує факт користування цією банківською картою, однак згідно детальної виписки про рух коштів на цій карті з 19.06.2007 року по 17.07.2017 року, який банком надано до суду, він поповнив цю картку на загальну суму 29 993 грн., тоді як зняв з картки кошти у загальній сумі 31 770,90 грн., тому вважає, що його борг перед банком складає не більше 2 000,00 грн.

Крім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що сторона відповідача неодноразово доводила суду першої інстанції, що позивачем надано розрахунок заборгованості, в якому зазначено, що на 14 червня 2013 року банком було здійснено перенос остатку в зв'язку з повним погашенням кредитної частини. Проте позивач до суми заборгованості кожного місяця нараховував суму штрафів, пені та процентів за користування кредитом, та на ці кошти в наступний розрахунковий період знову нараховував штраф, пеню та проценти за користування кредитом.

На думку відповідача, не оглянувши оригінали письмових документів у судовому засіданні, суд першої інстанції не виконав вимог закону про законність та обґрунтованість рішення суду, та прийняв рішення на підставі виключно однієї копії анкети-заяви, яку він особисто не підписував, яка є невідомого походження і не може бути доказом у справі.

Тобто, на його думку, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином - повістками, направленими рекомендованими поштовими повідомленнями.

Від позивача надійшла заява розглянути справу за відсутності представника банку.

Згідно із частиною 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір приєднання.

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 02.08.2010 року відповідач ОСОБА_2 своїм підписом погодився з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк») договір про надання банківських послуг (а. с. 7).

Згідно розділу 2.1.1 «Кредитні карти» Умов та Правил надання банківських послуг, які затверджені наказом голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» № СП-2010-256 від 06.03.2010 року (а. с. 9 - 31), Умови використання кредитних карт ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі Умови використання карт), Пам'ятка Клієнта/Довідка про умови кредитування, тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (далі - Заява), встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карт Банку (далі - Карт). Дані Умови регулюють відносини між Банком і Клієнтом по випуску та обслуговуванню Карт.

Банк випускає Клієнту Карту на підставі Заяви, яка належним чином заповнена та підписана Клієнтом… Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування та використання Карт Банку та за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил Держателями додаткових карт (п. 2.1.1.1.).

Для надання послуг Банк видає Клієнту Карту, вид якої визначений в Пам'ятці клієнта /Довідці про умови кредитування та Заяві, підписанням якої Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання Карти, яка зазначена в Заяві (п. 2.1.1.2.1) (а. с. 25 зворот. стор.).

Згідно Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», відповідач ОСОБА_2 28.08.2010 року своїм підписом погодився з фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» та прикладами розрахунку суми плати з використанням кредитних коштів: базовою процентною ставкою 3% в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості , виходячи з розрахунку 360 днів у році; відсутності щомісячної комісії за кредитне обслуговування; розміром щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менш 50 грн. та не більш залишку заборгованості; строком внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, що настає за звітним; розміром комісії за зняття готівки в банкоматах; пенею за несвоєчасне погашення заборгованості; штрафами за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов'язань. які передбачені договором більш ніж на 30 днів - 500 грн. +5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих в прострочених процентів та комісій (а. с. 8).

З виписки по картрахунку НОМЕР_1 встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами з 30.08.2010 року по 14.06.2013 року (розраховувався кредитною картою за поповнення мобільного зв'язку, знімав гроші в банкоматі, поповнював картку готівкою). З 27.06.2013 року по час розгляду справи позивачем нараховувались та списувались проценти за користування кредитним лімітом, штрафи і пеня; комісійні не нараховувались. Відповідач протягом зазначеного періоду кредитними коштами не користувався, заборгованість не погашав (а. с. 112-117, 134-143).

Згідно виписки по картрахунку НОМЕР_1 та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач останній раз погашав кредит 14.06.2013 року (а. с. 4-6, 112-117, 134-143), тобто, з червня 2013 року відповідач свої зобов'язання щодо щомісячного погашення кредиту не виконує.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги банку є обґрунтованими, та оскільки відповідач не просив суд застосувати строк позовної давності, тому, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства вважав, що позовні вимоги в частині стягнення 11 893 грн. 58 коп. - заборгованість за кредитом; 12 454 грн. 99 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; а також 800 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості. яка нарахована за період з 01.07.2013 року по 14.04.2014 року, на загальну суму 25 148,57 грн. підлягають задоволенню.

З вказаними висновками суду першої інстанції можна погодитися, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 628 та ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 27.08.2010 року отримав кредитну картку «Універсальна 30 днів пільгового періоду», а підписавши Анкету-заяву та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки, по суті уклав договір приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256.

Вказані обставини свідчать про виникнення між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 кредитних правовідносин.

Висновок відповідача про відсутність між ним та банком кредитних відносин, у зв'язку з ненаданням банком оригіналу Анкети-заяви та Довідки про умови кредитування, є суперечливим, оскільки він визнає факт користування кредитною карткою. Дана обставина також підтверджується іншими доказами у справі, а саме: розрахунком заборгованості, «інформацією про додаток» з фотографією відповідача з кредитною карткою, банківською роздруківкою руху коштів за карткою, довідкою про втрату кредитної справи у зв'язку з підтопленням архіву банку у відділенні у м. Краматорську, «випискою для клієнта» з зазначенням витрат за карткою (а. с. 4, 79, 112 - 117, 127 - 128, 134 - 143, 144 - 145).

Згідно частині 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1, 2 статті 77 ЦПК України).

Як передбачено статтями 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд першої інстанції, оцінивши надані банком докази на підтвердження своїх вимог в сукупності та визнання відповідачем факту користування кредитними коштами, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Стягуючи суму заборгованості, суд врахував вимоги статті 2 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідно до якої, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. (Правовий висновок ВСУ від 13 березня 2017 року у справі за № 6-2879цс16)

Згідно паспорту громадянина України ОСОБА_2 з 03.12.2002 року зареєстрований та постійно проживає у м. Слов’янськ Донецької області (а. с. 69).

Місто Слов'янськ Донецької області входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

Розмір суми кредитної заборгованості підтверджується наданим банком розрахунком, банківською роздруківкою руху коштів за карткою, «випискою для клієнта» з зазначенням витрат за карткою, що не спростовано відповідачем, а довід його скарги щодо суми боргу у розмірі 2 000 грн. є припущенням. Правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-16цс15 , на який посилається відповідач у скарзі, стосується збільшення строку позовної давності в «Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам» ПАТ КБ «ПриватБанк».

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: В.Б. Азевич

Судді: І.О. Дундар

Н.С. Краснощокова