Постанова № 72710100, 13.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/5594/17 Номер провадження 22-ц/775/324/2018

Єдиний унікальний номер 235/5594/17

Номер провадження 22-ц/775/324/2018

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Мірути О.А.,

суддів Жданової В.С., Папоян В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ситнік Д. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року ( суддя Хмельова С.М.) у цивільній справі №235/5594/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

27 жовтня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 32743,31 гривень, яка складається з: 1953,23 гривень - заборгованість за кредитом; 25254,68 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3500,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина) та 1535,40 гривень - штраф (процентна складова), посилаючись на наступне.

18.06.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір б/н, який складається з Анкети-заяви останнього, пам'ятки клієнта, умов та правил надання банківських послуг, а також тарифів банку, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 2000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Внаслідок порушення зобов»язань по поверненню кредитних зобов»язань у відповідача виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути на його користь.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Посилання суду на порушення строку позовної давності свідчить про неповне з'ясування обставин справи під час дослідження доказів та невідповідність висновків суду цим обставинам, а саме:

- відповідач отримав платіжну картку, яка є засобом для отримання та перерахування коштів. Строк дії картки не припиняє строку дії договору, а строк дії договору та строк дії картки не є тотожними поняттями. Оскільки жодна зі сторін не заявляла про свій намір розірвати договір, він автоматично пролонгований та діє до теперішнього часу.

- право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного четвертого платежу, а відтак і порушення строку його погашення. Строк позовної давності може бути застосований лише до тих зобов'язань та нарахувань, які були здійснені за межами строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 не погодився з доводами апеляційної скарги та подав суду відзив, в якому зазначив, що погоджується з застосуванням судом строку позовної давності, оскільки з 02.07.2014 року він взагалі не робив платежів по картці. Здійснений позивачем розрахунок заборгованості вважає необґрунтованим, оскільки у зв»язку з мораторієм нарахування пені та штрафів не допускається, а підвищення процентної ставки з 27,6% до 42% здійснене незаконно, без узгодження з ним. Просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача та відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення про вручення судових повісток ( а.с. 86, 87), надали суду відповідні заяви про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно був укладений кредитний договір, умови якого були порушені відповідачем, однак з 02.07.2014 року відповідач особисто жодних платежів за кредитним договором не здійснював, позовна заява надійшла до суду 27.10.2017 року, тобто за межами трирічного строку позовної давності, тому суд визнав за необхідне застосувати за заявою відповідача строк позовної давності.

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір без номеру, який складається з Анкети-заяви останнього, пам'ятки клієнта, умов та правил надання банківських послуг, а також тарифів банку, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.5,6).

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що даний розрахунок розпочато 02.07.2014р. і проведено до 31.08.2017 року. (а.с.4).

За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір. Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вимог договору та вимог закону. За загальним правилом одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються. В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та у порядку, що встановлені договором, як це встановлено ст. 1049 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 18.06.2010 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 вбачається, що останній порушив виконання зобов»язання за договором, з 02.07.2014 року жодних платежів за ним не здійснював, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 32743,31 гривень, яка складається з: 1953,23 гривень - заборгованість за кредитом; 25254,68 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3500,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина) та 1535,40 гривень - штраф (процентна складова) ( а.с.4).

З наданої ПАТ КБ «Приватбанк» довідки (а.с.48) вбачається, що клієнт ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 18.06.2010 року отримав картки № НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 остання з яких має термін дії до останнього дня 01.2018 року.

З зазначеної довідки вбачається, що неодноразове продовження дії картки було здійснене автоматично, а тому не може змінювати термін виконання кредитного зобов»язання, оскільки продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає.

Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов»язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про автоматичну пролонгацію договору та його дії до теперішнього часу не заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4, ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч. 1,5 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Нормою частини третьої ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Заявою позичальника передбачено, що повернення кредиту повинно здійснюватись щомісяця. Позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж), то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що ОСОБА_1 особисто взагалі не робив платежів з 02.07.2014 року (а.с.4), позовна заява надійшла до суду 27 жовтня 2017 року.

Заявою від 07.12.2017 року ( а.с.44) ОСОБА_1 заявив про застосування судом строку позовної давності.

На підставі викладеного, апеляційний суд, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у зв»язку з пропуском позивачем строку позовної давності, а доводи апеляційної скарги в цій частині такими, що не заслуговують на увагу.

Одночасно апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу щодо правомірності застосуванням судом першої інстанції за його заявою строку позовної давності та вважає необґрунтованим підвищення процентної ставки з 27,6% до 42% з наступних підстав.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ч.3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не був зазначеним способом повідомлений про зміни процентної ставки за користування кредитом, а тому доводи відповідача щодо незаконності підвищення процентної ставки заслуговують на увагу.

Доводи відзиву в частині позовних вимог щодо стягнення штрафу апеляційний суд визнає обґрунтованими на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року, який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).

Таким чином, доводи, викладені у відзиві, не спростовують правових висновків суду щодо відмови у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 13 березня 2018 року.

Судді: