Рішення № 72709908, 27.02.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2/235/350/18

Справа №235/6740/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Хмельової С.М.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Козинець Ю.С.

секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №7 м. Покровська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», ТОВ «Краснолиманське» про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням та травмою отриманою на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», ТОВ «Краснолиманське» про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням та травмою отриманою на виробництві. Позовні вимоги обґрунтував тим, що 25.01.2017 висновками медико-соціальної експертної комісії йому було надано третю групу інвалідності із втратою працездатності в 40%. За сукупністю з відсотками втрати працездатності у зв'язку з раніше отриманим трудовим каліцтвом у Відповідача 2- ТОВ «Краснолиманське», загальний відсоток такої втрати склав 55%, але до теперішнього часу позивач не отримав відшкодування від відповідачів за спричинену йому моральну шкоду.

Позивач працював у ТОВ «Краснолиманське» - відповідач-2 з 2.10.2007 року гірником підземним очисного вибою 4 розряду з повним підземним робочим днем у шахті. 12.02.2008р. переведено гірником підземним очисного вибою 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті.

27.11.2014 його було прийнято до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»-відповідачем-1 за професією гірник підземний очисного вибою 5 розряду з повним робочим днем у шахті. 17.03.2016 його було звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію вперше відповідно до ст. 38 КЗпП України, але травма та професійне захворювання стали основною причиною звільнення.

Обставини отримання травми на виробництві та професійного захворювання наступні: відповідно до епікризу історії хвороби №10383 позивач 14.11.2012 надійшов до травматологічного відділення Димитровьскої ЦМЛ, де знаходився на стаціонарному лікуванні до 19.11.2012 з діагнозом: «Закритий субкапітальний перелом 5 плюснової кістки без зміщення, закритий субкапітальний перелом основної фаланги 4 пальця правої стопи зі зміщенням. Забій, садно, п/шкірна гематома правої стопи». Цей діагноз також було підтверджено висновком ВКК №64/3 від 08.01.2013 року».

Згідно до акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку від 19.12.20012, що стався 14.11.2012, приблизно о 16 год. 30 хв. на ТОВ «Краснолиманське», комісією з розслідування було встановлено, що даний нещасний випадок пов'язано з виробництвом та підлягає обліку на підприємстві. За цим нещасним випадком було складено акт за формою Н-1 №21 від 19.12.2012, за яким було встановлено наступне: приблизно о 12 год. 15 хв. 14.11.2012 помічник начальника ділянки № 1 ТОВ «Краснолиманське» ОСОБА_4 видав гірникам очисного вибою (далі ГРОВ) ОСОБА_3 та ОСОБА_5 наряд на кріплення нижнього сполучення 3-ї північної лави ухилу № 1 пласта з конвеєрним штреком та на обслуговування приводу забійного конвеєра СП-326. Контроль в зміні за безпечним виконанням робіт здійснював гірничий майстер дільниці № 1 ОСОБА_6

Після отримання наряду ОСОБА_3 спустився до шахти і попрямувавши до робочого місця, приступив до виконання наряду.

Приблизно о 16 год. 10 хв. в районі секції механізованого кріплення № 80 стався порив сполучної ланки верхнього ланцюга конвеєра і ОСОБА_3 разом з ГРОВ ОСОБА_7 приступили до робіт по заміні розірваної ланки ланцюга, у ході якого, в результаті технологічно передбаченого зняття храпового механізму, відбувся натяг верхнього ланцюга конвеєра СП-326. У цей момент права нога ОСОБА_3 зісковзнула у середину рештачного ставу і була притиснута натягнувшимся ланцюгом до паралелі конвеєра, в результаті чого ОСОБА_3 отримав травму. На крик ОСОБА_3 іншими ГРОВ ланцюг було ослаблено, ногу ОСОБА_3 звільнено та було вжито заходів з надання ОСОБА_3 медичної допомоги, після чого ОСОБА_3 було доставлено до травматологічного відділення Димитровьскої ЦМЛ, де при реєстрації ОСОБА_3 вказав, що травму правої стопи отримав у побуті. Але 19.11.2012 на адресу адміністрації ТОВ «Краснолиманское» надійшла від ОСОБА_3 письмова заява з проханням про проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ним 14.11.2012, приблизно о 16 год. 30 хв. на виробництві.

Після зазначеної виробничої травми у постраждалого ОСОБА_3 утворився наступний стійкий діагноз: «Наслідок виробничої травми 14.10.2012- зрощені зі зміщенням переломи 2-ї плюснової кістки головки основної фаланги 4-го пальця правої стопи. Нейтрофічні розлади правої стопи, больовий синдром, контрактура 2-4-го п/фалангових суглобів правої стопи, порушення функції опори і ходьби. Болі у правій стопі, які посилюється при ходьбі набряклість, обмеження руху у 2-4 пальцях, турбують з дня травми».

У зв'язку з чим ОСОБА_3 проходив наступне лікування:

- з 14.11.2012 по 19.11.2012 зазначене стаціонарне лікування у Димитровській ЦМЛ, л/л 504412;

-з 20.11.2012 по 10.12.2012-амбулаторне лікування у ДЦМЛ, ходить на милицях у гіпсовій пов'язці, л/л 504412, продовжує хворіти, лікар травматолог;

- 24.12.2012 згідно до протоколу засідання ЛКК №236, побутова травма від 14.11.2012 виправлена на виробничу травму;

- з 20.12.2012 по 09.03.2013-амбулаторне лікування, л/л 506136 лікар- травматолог;

- 03.01.2013 консультація хірурга у м. Донецьку ІНВХ ім. С.К. Гуська. Д/з: «вторинний посттравматичний лімфостаз справа»;

- 08.01.2013, згідно висновку ЛКК № 64/3 Позивач у зв'язку з наявною виробничою травмою потребує медикаментозне лікування;

- 09.01.2013-23.01.2013-амбулаторне лікування у травматолога, л/л 506136;

- 24.01.2013-13.02.2013-амбулаторне лікування у лікаря-травматолога, л/л 506874;

- 22.08.2013-здійснювався прийом лікарем-травматологом, призначено медикаментозне лікування УВЧ-10, ЕЛФ-10 без л/л, наслідки виробничої травми 14.11.2012;

- з 05.02.2014 по 24.02.2014 - згідно виписки з історії хвороби № 381/166 проходив стаціонарний курс лікування в ортопедичному відділенні ДОБВЛ;

- 09.01.2014-медикаментозне лікування ЕЛФ-10, УВЧ-10 ьез л, наслідки виробничої травми 14.10.2012, лікар-травматолог;

- 05.02.2014-24.02.2014 стаціонарне лікування в ортопедичному відділенні м. Донецька ДОБВЛ л/л 592902, наслідки виробничої травми 14.10.2012;

- 05.03.2014 оглянутий Красноармійським травматологічним спеціалізованим МСЕК, трудкаліцтво 15% регресу, медикаментозне лікування;

- з 22.06.2015-10.07.2015 медикаментозне лікування, лікар-травматолог, ЛФК-10, УВЧ-10, без л/л, наслідки виробничої травми 14.10.2012;

- 15.10.2015 медикаментозне лікування, лікар-травматолог, ЛФК-10, УВЧ-10, без л/л, наслідки виробничої травми 14.10.2012;

- 06.07.2016-28.07.2016 медикаментозне лікування, лікар-травматолог, УВЧ-10, ЕЛФ-10, ЛФК-10 без л/л;

- 22.08.2016-06.09.2016 медикаментозне лікування, лікар-травматолог, УВЧ-10, ЕЛФ-10, ЛФК-10 без л/л;

-17.03.2017-29.03.2017 медикаментозне лікування, лікар-травматолог, ЕЛФ-УВЧ-10;

-05.05.2017 - лікування медикаментозне, лікар-травматолог, УВЧ-10, ЕЛФ-10.

Продовжує лікування та нагляд у лікаря-травматолога.

Висновками медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) №131624 від 14.02.2013р. позивачу було встановлено 15% втрати працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом. Групу інвалідності встановлено не було. Процент втрати працездатності було підтверджено повторними оглядами МСЕК від 05.03.2014 та від 31.03.2016р.

Окрім цього під час роботи у відповідача-1 ОСОБА_3 захворів на професійне захворювання, що підтверджується випискою з амбулаторної карти ОСОБА_3, де зазначено, що вперше зі скаргою про біль в поперекокрижовій частині хребця ОСОБА_3 звернувся за медичною допомогою у 2000 році, а саме знаходився на амбулаторному лікуванні з 22.03.2000 по 05.04.2000. При цьому у медичних документах зазначено, що за скаргами позивача, цей біль його турбує вже багато років, л/л №204171

Згодом позивач звертався за медичною допомогою із зазначеного приводу ще неодноразово, а саме:

-23.09.2010 по 29.09.2010 - проходив амбулаторне лікування за л/л №911614 у лікаря-невролога;

-з 05.11.2010 по 15.11.2010 - проходив стаціонарний курс лікування в неврологічному відділені ДЦМЛ з діагнозом: «остеохондроз грудного відділу хребта», л/л №914660);

-з 16.11.2010 по 26.11.2010 - проходив амбулаторне лікування за л/л №914746 у лікаря-невролога;

-з 29.12.2013 по 20.01.2014 - проходив амбулаторне лікування у лікаря невролога за л/л №077162;

-з 01.10.2014 по 10.10.2014- проходив стаціонарне лікування у ДЦМЛ з діагнозом: «Загострення хронічної вертеброгенної п/к радикулопатії, виражений больовий, корешковий та м'язово-тонічний синдром»;

-у жовтні 2015 року проходив амбулаторне лікування у лікаря невролога без лікарняного;

-з 09.12.2015 по 21.12.2015 - проходив стаціонарне лікування у НВ ДЦМЛ з діагнозом: «Загострення хронічної вертеброгенної п/к радикулопатії, виражений больовий, корешковий та м'язово-тонічний синдром»;

-з 17.02.2016 по 06.03.2016 - проходив амбулаторне лікування у лікаря невролога з діагнозом: «Загострення хронічної вертеброгенної п/к радикулопатії, виражений больовий, корешковий та м'язово-тонічний синдром», л/л № 823029;

-з 07.03.2016 по 17.03.2016 - проходив стаціонарне лікування у ДЦМЛ з діагнозом: «Загострення хронічної вертеброгенної п/к радикулопатії, виражений больовий, корешковий та м'язово-тонічний синдром»;

-в квітні 2016 року - проходив амбулаторне лікування у лікаря-невролога без л/л з діагнозом: «Загострення хронічної вертеброгенної п/к радикулопатії, виражений больовий, корешковий та м'язово-тонічний синдром;

-з 11.05.2016 по 20.05.2016 - проходив лікування у денному стаціонарі ДЦМЛ з діагнозом: «Загострення хронічної вертеброгенної п/к радикулопатії, виражений больовий, корешковий та м'язово-тонічний синдром»;

-з 21.06.2016 по 04.07.2016 проходив курс стаціонарного обстеження в «Клініці професійних захворювань» ДУ «Інститут медицини праці Національної Академії Медичних наук України», де висновками №24/658 лікарсько- експертної комісії від 29.06.2016 було встановлено, що наявне у ОСОБА_3 захворювання відноситься до професійного як встановлене вперше;

-з 09.08.2016 по 19.08.2016-проходив стаціонарне лікування в неврологічному відділені ДЦМЛ з діагнозом: загострення хронічної п / к радикулопатії з вираженим больовим корінцевим і м'язово-тонічним синдромом (захворювання професійне);

- з 08.09.2016 по 24.09.2016 у зв'язку з наявним професійним захворюванням проходив курс денного стаціонарного лікування у поліклініці Красноармійської ЦРЛ;

- 03.10.2017 по 12.10.2017 у зв'язку з наявним професійним захворюванням проходив стаціонарне лікування у НВ МЦМЛ.

Отже, з наведеної історії звернень за медичною допомогою у зв'язку з діагнозом: «Загострення хронічної вертеброгенної п/к радикулопатії, виражений больовий, корешковий та м'язово-тонічний синдром» вбачається, що позивач продовжував лікування і після його звільнення 17.03.2016 з підприємства відповідача-1 за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію вперше відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання від 29 червня 2016 року №24/658, останнє місце роботи позивача ДП «ВК «Краснолиманська». Стаж в шкідливих умовах праці - 23 роки 7 місяців. Діагноз вперше виявленого професійного захворювання: «Хронічна радикулопатия L5, S1 ліворуч в стадії затухаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями та больовими компонентами».

Окрім цього, згідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 12 грудня 2016 року за Формою П-4, відповідною комісією ДП «ВК «Краснолиманська» було встановлено, що професійне захворювання виникло у позивача у зв'язку з подовжувальним періодом роботи в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості України, а саме: Відкрите акціонерне товариство «Вугільна компанія шахта Красноармійська-Західна №1»; ДХК «Краснолиманська»; ВАТ «Вугільна компанія шахта «Красноармійська-Західна №1»; ТОВ «Краснолиманське», ДП «ВК «Краснолиманська», обумовлених впливом шкідливого фактору - важкість праці. Причина професійного захворювання: потужність зовнішньої праці при роботі за участю м'язів нижніх кінцівок і тулуба складає 160,5 Вт (ГДР-90Вт), теж саме, при роботі з переважною участю м'язів плечового поясу - 80,0Вт (ГДР-45Вт), перебування у вимушеній робочій позі складає 65% робочого часу, при нормативному значенні - 25%.

25.01.2017, у результаті огляду МСЕК, позивачеві було надано третю групу інвалідності через професійне захворювання (довідка АВ №0605672). Також згідно довідки МСЕК серії АБ №0045718 ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: за сукупністю 55%, де 40% - внаслідок професійного захворювання та 15% внаслідок трудового каліцтва. Огляд: первинноповторний.

Моральна шкода, яка заподіяна позивачеві полягає як у фізичному болі та стражданнях, які він зазнав внаслідок трудового каліцтва, а також під час роботи в тяжких та шкідливих умовах праці так і у вигляді тих страждань та болю, що йому доводиться переживати і до тепер внаслідок профзахворювання і перенесеного трудового каліцтва, у результаті чого позивача турбує біль в попереку, яка іррадує в ноги, переважно в ліву, з онімінням зовнішньої поверхні лівої гомілки, слабкістю в ній, які значно утруднюють ходьбу, рухи та погіршення сну через біль. А у результаті отриманого трудового каліцтва позивач постійно відчуває біль у правій стопі, яка посилюється при ходьбі та що супроводжується набряком і обмеженим руху в 2-5 пальцях.

Згідно довідки, наданої лікарсько-консультативною комісією про стан здоров'я Позивача за № 803/21 встановлено, що згідно рішення ЛКК від 17.03.2016 ОСОБА_3 було протипоказано важку фізичну працю, робота в підземних умовах постійно.

Зважаючи на вищезазначене позивач не може працевлаштуватись, оскільки через стан здоров'я не може знайти високооплачувану роботу, заробіток від якої давав би змогу утримувати сім'ю та проходити необхідне лікування у зв'язку з професійним захворюванням та трудовим каліцтвом у повному обсязі.

Також необхідно враховувати той факт, що вперше професійне захворювання почало турбувати позивача ще у 2000 році, затрати на лікування та на придбання необхідних ліків позивач протягом достатньо тривалого часу здійснював самостійно, що також позначилось на майновому стані сім'ї.

Приймаючи до уваги характер взаємовідносин, вважаємо, що шкода немайнового характеру, яку отримає позивач, не може бути відшкодована повністю, в будь-якому разі він не отримає від матеріального відшкодування повного психологічного або фізичного задоволення, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу розміру душевного болю та психічних страждань, порушення спокою та інше. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути відповідною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути відповідним нанесеній моральній шкоді.

Законодавством України не визначено порядку чи системи підрахунку компенсації, але він вважає, що відповідним нанесеній позивачеві шкоді буде сума у розмірі 80000 гривень за перенесені страждання від отриманого професійного захворювання та трудового каліцтва, тривалого систематичного лікування та болю.

Вважає, що саме ця сума є компенсацією того болю, часу на лікування, профілактику, побутових та трудових змін, які Позивач змушений переносити зараз і розмір тих зусиль на врегулювання впливу цих змін на нього та членів родини позивача.

Моральна шкода спричинена незаконними діями і бездіяльністю як першого так і другого відповідача в співвідношенні 40 та 15% відносно, а тому в співвідношенні до заявленої суми це 72,5% та 27,5%.

На підставі викладеного частка яка підлягає стягненню з Відповідача-1 становить 58000 грн. за спричинену моральну шкоду в результаті професійного захворювання, а з Відповідача-2 розмір відшкодування моральної шкоди становить 22000 грн.

Крім цього, коли Позивач зіткнувся зі спором з Відповідачем, то потребував правової допомоги, тому звернувся до юридичної фірми «Смаль і право», від якої інтереси Позивача представляє адвокат Мамонов Андрій Анатолійович.

ФОП ОСОБА_9 виконав взяті на себе зобов'язання за договором про надання юридичної допомоги № 453 від 15.09.2017, що підтверджується кошторисом № 453 від 15.09.2017 на виконання робіт з надання правової допомоги, відповідно до якого загальна вартість послуг фахівця в галузі права складає 3000,00 гривень. Згідно квитанції до прибутково-касового ордеру № 453 від 15.09.2017 позивач сплатив ФОП ОСОБА_9 3000 гривень, що і склало таким чином судові витрати Позивача.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача-1 - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» на його користь на відшкодування моральної шкоди 58000 гривень. Стягнути з Відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на його користь на відшкодування моральної шкоди 22000 гривень. Стягнути з Відповідача-1 - ДП ВК «Краснолиманська» та Відповідача-2 - ТОВ «Краснолиманське» на його користь всі судові витрати відповідно до частини задоволення позовних вимог, розмір яких на час подання позову складає 3000 грн.

Позивач до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача - 1 Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити у задоволенні позову. Заперечення обґрунтувала тим, що позивач не надав належних доказів щодо спричиненої йому моральної шкоди та наявності страждань. Відсутні докази протиправних дій відповідача, що спричинили втрату позивачем працездатності, та могли б бути підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням. Відповідного висновку МСЕК або інших медичних органів про спричинення моральної шкоди, її глибини та негативних наслідків, які мали б бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачем суду не надано. Позивач був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, а не за станом здоров'я, лікарні листи за період роботи на ДП «ВК «Краснолиманська» не відносяться до захворювання, яке вказано у п. 14 Акту П-4 від 14.12.2016 року. Всі досліджені матеріали підтверджують, що позивач не має доказових фактів, на підставі яких пред'явлено позов, бо не довів наявність суб'єктивного права, за захистом якого він звернувся, не довів, що воно дійсно порушено, не надав доказів, що підтверджують позов, а особливо не доказав, який є дійсно можливий вплив тих чи інших негативних емоцій (душевних переживань), що виникли у позивача до події, на характер дій чи стан позивача, щоб такий спосіб захисту цивільних прав як компенсація моральної (немайнової) шкоди, не став засобом безпідставного збагачення позивача. Його трудовий стаж на ДП «ВК «Краснолиманська» не підтверджує, що позивач таке захворювання отримав на підприємстві, бо зовсім не хворів за зазначеним діагнозом, та жодного разу до 2015 року не звертався до медичних установ за допомогою. Професійне захворювання - захворювання, яке виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно тривалим впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів пов'язаних з роботою. Згідно п. 16 Акту П - 4 від 14.12.2016 року чітко зазначено, що професійне захворюванні виникло у зв'язку з подовжувальним періодом роботи в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості України.

Представник відповідача - 2 ТОВ «Краснолиманське» в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити у задоволенні позову. Заперечення обґрунтувала тим, що за твердженням позивача нещасний випадок стався з ним 14.11.12р., але того ж дня при зверненні за медичною допомогою до Димитровської ЦМБ він вказав, що травму отримав у побуті, із заявою на підприємство про розслідування виробничої травми звернувся лише 19.11.12р. Дані факти свідчать про те, що сама травма не спричинила сильного фізичного болю та страждань і взагалі не сприйнялася позивачем серйозно. Також уваги заслуговує той факт, що в проміжок часу з листопада 2012р. і до січня 2018р., тобто 6 років, вимог про стягнення моральної шкоди позивачем не заявлялося. Вказаний факт дає підстави зробити висновок, що моральних страждань та суттєвих змін життя у зв'язку із травмою у позивача не відбулося. Про це особливе свідчить те, що після виходу з лікарняного та огляду МСЕК позивач продовжив працювати по своїй професії - гірник підземний очисного вибою 5 роз. з повним підземним робочим днем у шахті,аж до моменту захоплення підприємстві Відповідача 2. Згідно наданої копії висновку МСЕК від 14.02.13р. позивачеві інвалідність встановлено не було зовсім. Не було її встановлено і 05.03.14р., і 31.03.16р. при повторних медичних оглядах, тобто стійких функціональних порушень в організмі, що призвели до вираженого обмеження життєдіяльності позивача, лікарями встановлено не було. Третю групу інвалідності, яка є робочою, йому було встановлено вперше 25.01.17р. у зв'язку із профзахворюванням. Тобто всі ті негативні наслідки, яких, за твердженням позивача він зазнав, не мають жодного відношення до виробничої травми 14.11.12р., адже після неї він залишився повноцінним членом суспільства, продовжував працювати за своєю професією та отримувати заробітну плату.

Суд, вислухавши представників відповідачів, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» з 02.10.2007 року працюючи гірником підземним очисного вибою 4 розряду з повним робочим днем у шахті (а.с.10-11). На ДП «ВК «Краснолиманська» працював у періоди з 24.11.1997р.05.05.2005р. та з 27.11.2014р. по 17.03.2016р. працюючи гірником підземним очисного вибою 4 розряду з повним робочим днем у шахті (а.с. 10-11,13).

Згідно до акту проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку від 19.12.20012, що стався 14.11.2012, приблизно о 16 год. 30 хв. на ТОВ «Краснолиманське», комісією з розслідування було встановлено, що даний нещасний випадок пов'язано з виробництвом та підлягає обліку на підприємстві. За цим нещасним випадком було складено акт за формою Н-1 №21 від 19.12.2012 (а.с.32-36), за яким було встановлено наступне: приблизно о 12 год. 15 хв. 14.11.2012 помічник начальника ділянки № 1 ТОВ «Краснолиманське» ОСОБА_4 видав гірникам очисного вибою (далі ГРОВ) ОСОБА_3 та ОСОБА_5 наряд на кріплення нижнього сполучення 3-ї північної лави ухилу № 1 пласта з конвеєрним штреком та на обслуговування приводу забійного конвеєра СП-326. Контроль в зміні за безпечним виконанням робіт здійснював гірничий майстер дільниці № 1 ОСОБА_6

Після отримання наряду ОСОБА_3 спустився до шахти і попрямувавши до робочого місця, приступив до виконання наряду.

Приблизно о 16 год. 10 хв. в районі секції механізованого кріплення № 80 стався порив сполучної ланки верхнього ланцюга конвеєра і ОСОБА_3 разом з ГРОВ ОСОБА_7 приступили до робіт по заміні розірваної ланки ланцюга, у ході якого, в результаті технологічно передбаченого зняття храпового механізму, відбувся натяг верхнього ланцюга конвеєра СП-326. У цей момент права нога ОСОБА_3 зісковзнула у середину рештачного ставу і була притиснута натягнувшимся ланцюгом до паралелі конвеєра, в результаті чого ОСОБА_3 отримав травму. На крик ОСОБА_3 іншими ГРОВ ланцюг було ослаблено, ногу ОСОБА_3 звільнено та було вжито заходів з надання ОСОБА_3 медичної допомоги, після чого ОСОБА_3 було доставлено до травматологічного відділення Димитровьскої ЦМЛ, де при реєстрації ОСОБА_3 вказав, що травму правої стопи отримав у побуті. Але 19.11.2012 на адресу адміністрації ТОВ «Краснолиманское» надійшла від ОСОБА_3 письмова заява з проханням про проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ним 14.11.2012, приблизно о 16 год. 30 хв. на виробництві.

Після зазначеної виробничої травми у постраждалого ОСОБА_3 утворився наступний стійкий діагноз: «Наслідок виробничої травми 14.10.2012- зрощені зі зміщенням переломи 2-ї плюснової кістки головки основної фаланги 4-го пальця правої стопи. Нейтрофічні розлади правої стопи, больовий синдром, контрактура 2-4-го п/фалангових суглобів правої стопи, порушення функції опори і ходьби. Болі у правій стопі, які посилюється при ходьбі набряклість, обмеження руху у 2-4 пальцях, турбують з дня травми».

Комісія з питань охорони праці у протоколі № 2 від 22.02.2013р. вирішила зменшити розмір одноразової допомоги ОСОБА_3 на 10% (а.с.37-38).

09.12.2016 року складений акт розслідування хронічного професійного захворювання по формі П-4, в пунктах 16, 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв'язку з подовжувальним періодом роботи в шкідливих умовах обумовленим впливом шкідливого фактора - важкість праці. Причиною професійного захворювання є потужність зовнішньої праці при роботі за участю м» язів нижніх кінцівок і тулуба 160,5 Вт (ПДР-90 Вт), теж саме, при роботі з переважною участю м'язів плечового поясу 80,0 Вт (ПДР-45 Вт),перебування у вимушеній робочій позі складає 65% робочого часу, при нормальному значенні-25% (а.с.39-41).

Згідно довідки МСЕК № 0040398 від 31.03.2016 року позивачу повторно було встановлено 15 % втрати працездатності (а.с.48).

Відповідно до довідки МСЕК № 0045718 від 25.01.2017 року про результати визначення втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_3 встановлено за сукупністю 55% втрати працездатності, первинно-40% (проф. захворювання) та 15% (трудове каліцтво) до 01.02.2019р., третю групу інвалідності (а.с.51).

У зв'язку з травмою та професійним захворюванням позивач неодноразово перебував на лікуванні: з 14.11.2012 по 19.11.2012р., з 20.11.2012 по 10.12.2012р., з 20.12.2012 по 09.03.2013р., 09.01.2013-23.01.2013р., 24.01.2013-13.02.2013р., з 05.02.2014 по 24.02.2014р., 05.02.2014-24.02.2014 р., з 22.06.2015-10.07.2015 р., 06.07.2016-28.07.2016 р. 22.08.2016-06.09.2016р., 17.03.2017-29.03.2017 р. 23.09.2010 по 29.09.2010р., з 05.11.2010 по 15.11.2010р., з 16.11.2010 по 26.11.2010р., з 29.12.2013 по 20.01.2014 р., з 01.10.2014 по 10.10.2014р. у жовтні 2015 року проходив амбулаторне лікування у лікаря невролога без лікарняного; з 09.12.2015 по 21.12.2015р., з 17.02.2016 по 06.03.2016 р., з 07.03.2016 по 17.03.2016 р., в квітні 2016 року - проходив амбулаторне лікування у лікаря-невролога без л/л з діагнозом: «Загострення хронічної вертеброгенної п/к радикулопатії, виражений больовий, корешковий та м'язово-тонічний синдром; з 11.05.2016 по 20.05.2016р., з 21.06.2016 по 04.07.2016 проходив курс стаціонарного обстеження в «Клініці професійних захворювань» ДУ «Інститут медицини праці Національної Академії Медичних наук України», де висновками №24/658 лікарсько- експертної комісії від 29.06.2016 було встановлено, що наявне у ОСОБА_3 захворювання відноситься до професійного як встановлене вперше; з 09.08.2016 по 19.08.2016р., з 08.09.2016 по 24.09.2016р., 03.10.2017 по 12.10.2017 у зв'язку з наявним професійним захворюванням проходив стаціонарне лікування у НВ МЦМЛ (а.с.52-68, 70-87).

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання від 29 червня 2016 року №24/658 останнє місце роботи позивача ДП «ВК «Краснолиманська». Стаж шкідливих умовах праці - 23 роки 7 місяців. Діагноз вперше виявленого професійного захворювання: «Хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затухаючого загострення з помірним статико-динамічним порушеннями та больовими компонентами»(а.с.69).

Відповідно до ст.ст.1, 3 ст. 43, ч. 1 та 2 ст. 46 Конституції України Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв'язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов'язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов'язків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі.

Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідністі встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов'язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва,використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Суд вважає, що саме діями відповідачів спричинені моральні страждання, пов`язані із нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які є прямим наслідком небезпечних умов праці на підприємствах відповідачів.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров'я потрібен певний час та грошові кошти.

Позивач достатньо аргументував у позовній заяві моральні страждання, які спричинені йому внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров'я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 30000 гривень (професійне захворювання) та 1000 гривень (травма).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідачів в дохід держави, становить 704,80 грн з кожного.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

ФОП ОСОБА_9 надавало позивачу послуги з правової допомоги за договором про надання юридичної допомоги № 453 від 15.09.2017, що підтверджується кошторисом № 453 від 15.09.2017 на виконання робіт з надання правової допомоги, відповідно до якого загальна вартість послуг фахівця в галузі права складає 3000,00 гривень. Згідно квитанції до прибутково-касового ордеру № 453 від 15.09.2017 позивач сплатив ФОП ОСОБА_9 3000 гривень, що і склало таким чином судові витрати позивача.

Суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки представник позивача участі в судових засіданнях не приймав, тому необхідно стягнути 1500 гривень, що відповідно до кошторису є платою за консультації та складання позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 233, 234, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 223, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», ТОВ «Краснолиманське» про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням та травмою отриманою на виробництві, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ 32281519, на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ 32281519, на користь держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ 32281519, на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок, а саме по 750 (сімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок з кожного відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

В судовому засіданні 27 лютого 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 9.03.2018р.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1.

Відповідач: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, адреса місцезнаходження: вулиця Перемоги 9, місто Родинське, Донецька область, 85310.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», код ЄДРПОУ 32281519, адреса місцезнаходження: вулиця Перемоги 9, місто Родинське, Донецька область, 85310.

Суддя С.М.Хмельова